'/%3E%3C/svg%3E){kind=small}
20 жовтня 2026 року в Київській православній богословській академії відбувся міжрелігійний круглий стіл «Мир, примирення, прощення», організований Інститутом Церкви і суспільства і кафедрою церковно-практичних дисциплін КПБА спільно з ГО «Ранганатха».
З вітальними словами до учасників звернулися ректор КПБА протоієрей Ярослав Романчук, в.о. завідувача кафедри церковно-практичних дисциплін КПБА єпископ Макарівський Рафаїл та засновник ГО «Ранганатха» Давід Сурешвар.
Програму круглого столу та гостей представили Нікіта Кравчук, аспірант КПБА, керівник відділу міжкультурного діалогу та співпраці з національними спільнотами та релігійними організаціями Молодіжної ради при Міністерстві освіти і науки України, та протоієрей Андрій Дудченко, доцент кафедри церковно-практичних дисциплін КПБА і головний редактор журналу «Церква і суспільство».
Захід об’єднав представників різних релігійних традицій, які поділилися своїми поглядами на духовні засади миру, шляхи примирення та значення прощення в умовах війни.
Протоієрей Андрій Дудченко представив православне богословське розуміння миру, яке не зводиться до відсутності війни. Спираючись на Святе Письмо, творіння Отців Церкви та літургійну традицію, він розкрив мир як примирення з Богом у Христі, внутрішню цілісність людини та справедливі відносини з іншими. Доповідач наголосив, що мир без справедливості може обернутися примусовою покорою, а християнське прощення не означає виправдання кривдника чи відмови від правди. Окремо він звернувся до літургійного виміру миру: Церква не лише молиться про мир, а й покликана сама ставати ним. Повнота миру, за його словами, є есхатологічною реальністю, яка вже дарована у Христі, але ще очікує остаточного здійснення.
Диякон Михайло Шелудько, богослов, релігієзнавець і дослідник християнсько-індуїстського діалогу, розглянув образ Іша Масіха в «Бхавіш’я-пурані», звернувши увагу на можливості богословського примирення через осмислення священних текстів різних традицій.
Отець Петро Балог, домініканець, віцеректор Інституту святого Томи Аквінського в Києві, звернувся до історичного прикладу примирення німецьких і польських єпископів.
Нікіта Кравчук представив позицію Ассирійської Церкви Сходу, спираючись на твори Мар Феодора Мопсуестійського та Мар Нарсая.
Сергій Антонюк, пастор Церкви адвентистів сьомого дня в Києві, розкрив тему миру та відповідальності людини через біблійний образ Ламеха, звернувшись до біблійного осмислення насильства та його наслідків.
Ірина Клімова, директорка Музею Шолом-Алейхема та дослідниця юдейської релігійної традиції, присвятила виступ історії виходу єврейського народу з Єгипту, розкривши її значення в контексті свободи та історичного досвіду.
Шейх Імад Абу Алруб, президент Українського центру діалогу та комунікації, представив ісламський погляд на мир, примирення та прощення. У своєму виступі він звернув увагу на духовні засади взаєморозуміння, людську гідність і важливість діалогу між людьми різних переконань.
Шейх Мурат Сулейманов, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма», долучився до обговорення питань миру, примирення та прощення крізь призму мусульманської традиції, зосередившись на значенні взаєморозуміння, поваги до людської гідності та пошуку шляхів до злагоди між людьми.
Арнаб Ройчурмоні, генеральний секретар Товариства «Україна–Індія» та наставник із медитації йоги Global Heartfulness Institute, розповів про медитативні практики як засіб подолання гніву. Він звернув увагу на значення внутрішньої рівноваги та роботи над собою для формування мирних взаємин із навколишніми.
Руслан Казі (Rasananda), філософ, монах і голова Кришнаїтської громади Києва, наголосив, що мир у суспільстві починається з внутрішнього миру людини. Він застеріг від використання релігії для виправдання насильства та підкреслив, що прощення допомагає зберігати власну людяність, а здатність не піддаватися ненависті є важливою умовою майбутнього миру в Україні.
Наталія Треніна, представниця буддизму Діамантового Шляху лінії Карма Каг’ю та учениця лами Оле Нідала, представила буддійський погляд на порушену проблематику, долучившись до міжрелігійного осмислення шляхів подолання ворожнечі та утвердження миру.
В ході обговорення учасники круглого столу ухвалили текст спільного звернення, який публікується нижче.
Круглий стіл став майданчиком для відкритого діалогу між представниками різних релігійних традицій. Обговорення засвідчило, що мир, примирення та прощення мають спільне значення для різних духовних учень, водночас потребуючи правди й відповідальності. У час війни такий діалог допомагає шукати спільні цінності, підтримувати суспільну єдність і зберігати людяність перед обличчям насильства.
Повний запис круглого столу можна переглянути на YouTube-каналі КПБА
Спільне звернення учасників міжрелігійного круглого столу «Мир, прощення, примирення»
Ми, представники різних релігійних традицій, зібравшись для діалогу про мир, прощення та примирення в стінах Київської православної богословської академії, визнаємо важливість духовної й моральної відповідальності за життя людини, гідність кожної особи та майбутнє нашого суспільства.
Розуміємо, що в час війни в Україні самі слова “мир, прощення, примирення” можуть нести людям біль. Особливо – тим, чия родина зазнала втрати та хто несе важку військову службу. Враховуючи це, ми говоримо не про примирення з агресором-убивцею, а про мир як джерело надії та порозуміння.
Усвідомлюючи відмінності між нашими релігійними переконаннями, ми прагнемо розвивати взаємну повагу, чесний діалог і практичну співпрацю заради подолання ворожнечі та зменшення людського страждання.
Ми погоджуємося з наступними принципами:
1. Людська гідність. Кожна людина заслуговує на повагу незалежно від її релігії, походження та світогляду. 2. Правда і справедливість. Справжній мир не може ґрунтуватися на запереченні страждання, приховуванні злочинів або відмові від відповідальності. 3. Прощення і подолання ненависті. Ми закликаємо не допускати, щоб прагнення помсти та колективна ворожнеча визначали майбутнє людських спільнот. 4. Захист постраждалих. Ми визнаємо моральну важливість допомоги тим, хто зазнає насильства, втрат, дискримінації та інших форм страждання. 5. Відповідальність релігійних спільнот. Ми закликаємо представників релігій не використовувати віру для виправдання агресії, приниження інших людей або розпалювання ненависті. 6. Спільна дія. Ми прагнемо розвивати міжрелігійну співпрацю у сферах гуманітарної допомоги, підтримки постраждалих, просвіти, подолання упереджень і виховання культури діалогу. 7. Відкритість до взаємного пізнання. Ми визнаємо, що взаємне пізнання релігійних традицій є важливою передумовою подолання упереджень і досягнення примирення. Ми прагнемо не лише свідчити про власні переконання, але й щиро пізнавати переконання інших, залишаючись відкритими до чесної та доброзичливої полеміки. Ми визнаємо право на незгоду й критику релігійних поглядів, водночас зобов’язуючись поважати гідність співрозмовника та не ототожнювати розбіжності у поглядах з особистою ворожістю.
Ми усвідомлюємо, що примирення не може бути досягнуте самими лише словами. Воно потребує правди, відповідальності, поваги до постраждалих і послідовних зусиль.
Перш за все ми прагнемо миру всередині Україні, в наших серцях, родинах, спільнотах. Саме цей мир може стати твердою опорою для миру і в інших напрямках нашого життя.
Ми висловлюємо готовність продовжувати діалог і втілювати ці принципи у конкретних спільних справах.
Нехай наша зустріч стане кроком до суспільства, у якому розбіжності не стають приводом для ненависті, а прагнення до миру поєднується з повагою до людської гідності, правди та справедливості.
