Смоленська ікона Божої Матері, названа “Одигітрія”

Смоленська ікона Божої Матері, іменована “Одигітрія”, що означає “Путеводительниця”, за церковним переданням, була написана святим євангелистом Лукою під час земного життя Пресвятої Богородиці.

Смоленська ікона Божої Матері, іменована “Одигітрія”, що означає “Путеводительниця”, за церковним переданням, була написана святим євангелистом Лукою під час земного життя Пресвятої Богородиці. Святитель Димитрій Ростовський припускає, що цей образ був написаний на прохання антіохійського правителя Феофіла. З Антіохії святиня була перенесена до Єрусалиму, а звідти імператриця Євдокія, жінка імператора Аркадія, передала її до Константинополя Пульхерії, сестрі імператора, яка поставила святу ікону у Влахернському храмі. Візантійський імператор Костянтин IХ Мономах (1042 – 1054 рр.), видаючи в 1046 році свою дочку Анну за князя Всеволода Ярославовича, сина Ярослава Мудрого, благословив її в дорогу цією іконою. Після смерті князя Всеволода ікона перейшла до його сина Володимира Мономаха, який переніс її на початку ХII ст. в Смоленську соборну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. З того часу ікона отримала назву Одигітрія Смоленська. Церковне передання приписує іконі допомогу в спасінні міста в 1238 р. від татарського нашестя. За голосом від ікони самовідданий православний воїн Меркурій вночі проник в намет Батия і перебив велику кількість ворогів, у тому числі і їх сильного воїна. Прийнявши в битві мученицьку смерть, він був причислений Церквою до лику святих.
У ХIV ст. Смоленськ знаходився у володінні Литовських князів. Дочка князя Вітовта Софія була видана заміж за великого князя Московського Василія Дмитрієвича (1398 – 1425 рр.). У 1398 р. вона привезла з собою до Москви Смоленську ікону Божої Матері. Святий образ встановили в Благовіщенському соборі Кремля, праворуч від царських врат. У 1456 р., на прохання жителів Смоленську на чолі з єпископом Мисаїлом, ікона була урочисто з хресним ходом повернена до Смоленська, а в Москві залишилися дві її копії. Одна була поставлена в Благовіщенському соборі, а інша в 1524 році в Новодівичому монастирі, заснованому в пам’ять повернення Смоленську Росії. Монастир був влаштований на Дівочому полі, де “з сльозами” москвичі відпускали святу ікону до Смоленська. У 1602 році з чудотворної ікони був написаний точний список (у 1666 році разом із стародавньою іконою новий список возили до Москви для відновлення), який помістили у вежі Смоленського укріплення, над Дніпровськими комірами, під спеціально влаштованим шатром. Пізніше, в 1727 році, там була влаштована дерев’яна церква, а в 1802 – кам’яна.
Новий список сприйняв благодатну силу стародавнього образу, і, коли російські війська 5 серпня 1812 року залишали Смоленськ, ікону узяли з собою для охорони від ворога. Напередодні Бородинської битви цей образ носили по табору, щоб укріпити і підбадьорити воїнів до великого подвигу.
Після перемоги над ворогом ікона Одигітрії була повернена до Смоленська.
Святкування на честь цього чудотворного образу 28 липня було встановлене в 1525 році в пам’ять повернення Смоленська Росії.
Свята ікона Божої Матері Одигітрії – одна з головних святинь Православної Церкви. Віруючі отримували і отримують від неї благодатну допомогу. Божа Матір через Свій святий образ заступає і підкріплює нас, направляючи до спасіння.