Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 64

Ікона Божої Матері Скоропослушниця

koroposlushnytca                                                            Степан Демчук, 3 курс КПБА
Афон… У тиші своїх самотніх келій, в монастирській безмовності, у високій духовній зосередженості святогорці-монахи творять свою безперервну впродовж багатьох століть молитву за нас, за грішний світ і його спасіння. Століттями накопичений величезний духовний досвід; як пише митрополит Ієрофей (Влахос), «подібно до святих Ангелів, земні Ангели, що мешкають на Святій Горі і наслідують в житті і молитві небесним і безтілесним, мають іншу силу, за допомогою якої вони передають досвід свого життя. Ця сила — мовчання, що є, особливо на Горі, переконуючим красномовством, безмовним повчанням. Там не говорять, але живуть в мовчанні Божественними Таїнствами».
Мовчання — це ключ до розуміння суті чернечого життя. Що спонукало блискучого візантійського вельможу Х століття Євфімія піти від суєтного життя в монастир, стати другом і вірним учнем засновника афонської Великої лаври святого Афанасія? Він був призначений дохіаром (завідуючим монастирським господарством) і ніс на своїх плечах величезний вантаж турбот. Але душа його рвалася до тиші, до безмовної молитви, і Промислом Божим йому було вказано тихе місце. Так була заснована нова афонська обитель, названа «Дохіар» (Docheiariou) на згадку про послух Евфімія, в чернечому постризі Неофіта. Обитель переживала і часи розквіту, і часи занепаду. Але незмінно сяяла в монастирі чудотворна ікона Божої Матері, відома як «Скоропослушниця» (Gorgoepekoos). Велика святиня є зображенням Богоматері, що відноситься до типу «Одигітрії». Вона продовжує цілий ряд схожих ікон: Іверська, Тихвінська, Смоленська, Грузинська, Чернігівська... Фреска, написана в ніші зовнішньої стіни перед входом в трапезну, зображає Пречисту в короні з Богомладенцем на лівій руці. Правою рукою Немовля благословляє, а лівою тримає згорток. Права ніжка підвернута під ліву, так що видно її стопу.
У 1664 році відбулося диво: мимо часто ходили ченці, а найчастіше по службовій потребі ходив трапезар на ім'я Ніл. Увечері, проходячи мимо ікони із засвіченою лучиною, Ніл почув від неї голос: «На майбутній час не наближайся сюди із засвіченою лучиною і не копти Мого образу». Трапезар спочатку злякався, але потім вирішив, що ці слова вимовив хтось з братії. Незабаром Ніл забув про цей дивний випадок і продовжував ходити мимо ікони із засвіченою лучиною. Але одного разу увечері йому почувся той же голос: «Чернець, негідний цього імені! Чи довго ти так безтурботно і так безсоромно будеш коптити Мій образ?!» При цих словах Ніл втратив зір. Трапезар впав перед іконою на коліна і всю ніч, до приходу братії, благав Пречисту про прощення. Коли ченці дізналися про диво, що відбулося, то в страху припали до чудотворної ікони, засвітили перед нею непогасну лампаду, а новому трапезарю повеліли кожен вечір розпалювати фіміам і кадити перед іконою. Ніл же, сподіваючись на велике милосердя Богородиці, вирішив не відходити від ікони до тих пір, поки не отримає прощення і зцілення. І його старанна молитва швидко була почута. Через деякий час, стоячи на колінах перед іконою, він знову почув знайомий голос: «Ніл! Ти прощений, зір знову дається очам твоїм. Коли отримаєш ти цю милість від Мене, сповісти братії, що Я — їх покров, промисел, і захист їх обителі, присвяченої Архангелам. Хай вони і всі православні християни звертаються до Мене в потребах, і Я не залишу нікого; всім, хто з благоговінням до Мене приходитиме, буду Предстательниця, і молитви всіх будуть виконані Сином і Богом Моїм, ради Мого клопотання перед Ним. З цієї пори іменуватиметься ця Моя ікона Скоропослушницею: швидку, всім, хто прибігає до неї, виявлятиму милість».
Звістка про прозріння Ніла відразу ж розповсюдилася по всіх обителях Афону. До чудотворного образу почали приходити ченці з інших монастирів, щоб подякувати Пречистій за Її піклування про Святу Гору. Було встановлено особливе і постійне вшанування прославленої ікони. Прохід в трапезну з боку, де знаходилася ікона, був закритий, а місце навколо чудотворного образу благоліпно і достойно обгороджене. З правого боку від ікони в трапезній був споруджений храм на честь ікони «Скоропослушниці». За рішенням братії з її числа почав обиратися один ієромонах, який, невідступно перебуваючи біля ікони, вранці і увечері здійснював молебні і стежив за лампадою. І донині по вівторках і четвергах вся братія монастиря «Дохіар» після вечірнього богослужіння збирається в трапезній, біля чудотворної ікони, і мелодійно співають зворушливий канон Божій Матері. Молитвами Пречистої Богородиці ікона «Скоропослушниця» має особливу благодать зціляти падучу хворобу (епілепсію) і біснування.
«Скоропослушницю» особливо почитали і на Русі. У 1873 році багатий руський купець подарував іконі на Святу гору Афон прекрасну ризу. У 1938 році обитель «Дохіар» піднесла в дар Руській духовній місії в Єрусалимі список з чудотворною, що також прославився багатьма чудесними зціленнями.

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України