Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 66

А ти віриш...?

У лоні вагітної жінки розмовляють двоє немовлят (младенців). Один з них – віруючий, інший – невіруючий. Один запитує другого:
Невіруюче немовля (Н): «А ти віриш в життя після пологів (народження)?».
Віруюче немовля (В): «Звичайно. Всім зрозуміло, що життя після пологів існує. А тут ми для того, щоб стати сильнішими і готовими до того, що нас чекає потім».
(Н): «Це все дурниця! Ніякого життя після пологів немає! Невже ти можеш собі уявити, як таке життя може існувати (виглядати)?».
(В): «Я не знаю всіх деталей, але вірю, що там буде більше світла, радості і ми будемо, наприклад, самі ходити, їсти своїм ротом…».
(Н): «Та це смішно! У нас є своя пуповина і вона нас годує. Звідти ніхто ще ніколи і нікуди не повертався! Життя просто закінчується пологами».
(В): «Ні! Я точно не знаю, як виглядатиме наше життя після пологів. Але у будь-якому випадку, ми побачимо маму, і вона буде піклуватись про нас».
(Н): «Маму? ти віриш в маму? А де ж вона знаходиться?».
(В): «Вона скрізь, навколо нас, завдяки їй ми живемо, а без неї ми не можемо існувати».
(Н): «Повне безглуздя! Я не бачив ніякої мами, і тому, очевидно, її просто немає».
(В): «Ні. Я не згідний з тобою. Іноді, коли все навколо затихає, можна почути, як вона співає, і відчути, як вона гладить наш світ. Я впевнений, що наше справжнє життя розпочнеться тільки після пологів. А ти віриш..?».

Переклав з рос. мови Аспірант КПБА Василь Бабій

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України