Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 64

Чудотворна ікона Богородиці - Іверська (Вратарниця)

Свято – Іверський Одеський чоловічий монастир.
Чудотворна ікона Богородиці - Іверська (Вратарниця).

Is83ZT1kkGУ 2000 році  Свято-Іверський чоловічий монастир, що  в Одесі прийняв у себе  величну святиню - Іверську ікону Божої Матері, для України написану афонськими ченцями.
“Образ був настільки  величний, такий  сіяючий і красивий, випромінював таку духовну силу, що неможливо було навіть поворухнутися”, - згадують учасники зустрічі. 25 лютого, в день шанування ікони, обитель відзначила престольне свято.
19 травня 1998 відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви. На засіданні ухвалили: “у місті Одесі благословити відкриття нової обителі на честь Іверської ікони Божої Матері”. Молитовна лампада запалилася в монастирі  раніше. Перша служба відбулася на Великдень у квітні 1998 року. А до цього нечисленна братія з чотирьох чоловік протягом Великого посту щодня приносила молитви до Пречистої Богородиці, невпинно благаючи її про допомогу  у розбудові обителі. Страшна розруха дісталася монастирю у спадок від колишньої військової частини. Потрібно було почати будівництво із самого початку і сподіватися можна було тільки на  Господа і допомогу Пресвятої Богородиці.  З величезним трепетом, благоговінням і радісним пасхальним настроєм почалася Світла Седмиця, і друга служба була здійснена на третій день після Великодня на честь приходу Іверського образу на Афон у 999 році. Сама Богородиця благословила початок молитовного життя в монастирі. 23 жовтня 1998 був зведений перший купол.  
26 жовтня 1998 року, у день  на честь 350-річчя привезення списку Іверської ікони Божої Матері до Москви в 1648 році із Святої гори Афон, у Свято-Іверському Одеському чоловічому монастирі відбулася святкова Божественна літургія і освячення престолу.
На весні 1999 року, ченці Свято - Іверського Одеського монастиря вирушили на Афон, щоб замовити точний список Іверської ікони Божої Матері із древнього чудотворного образу. Діставшись до Святої гори, вони виклопотали благословення на написання ікони.
У Білоозерській келії афонський старець Арсеній прийняв замовлення. Образ писався з молитвою і постом, за всіма канонами іконописання. Робота супроводжувалася небувалими спокусами: тричі міняли дошку, двічі перекладали золото, і лише з початком Великого посту, в безперестанній молитві, написання ікони закінчили.
У цей час в Одесі, монастир готувався до святкування 1000-річчя приходу Іверської ікони на Святу гору Афон. Зароджувалося чернече життя працею братії.
Щоденно відбувалися богослужіння, близько п'ятнадцяти осіб працювали на славу Божу з ранку до вечора, виконуючи будівельні та інші господарські роботи. На пожертви благочестивих парафіян, монастир почав потроху зростати і зміцнюватися. Обитель із кожним днем готувалася до прийняття святині у свої стіни. Поки на Святій горі писалася ікона, в монастирі йшло будівництво дерев'яної каплиці. Каплиця була побудована на чотирьох каменях, розташованих по кутах будівлі, спеціально привезених з Афону. Навколо неї було посаджено багато молодих дерев, та чудових квітів, які у теплі пори року милують око усіх, хто приходить в обитель. У липні 2000 року, каплиця прийняла Іверську ікону, як Саму Матір Божу. Але шлях додому ікони був довгим. Старець Арсеній, який написав ікону, сам був вражений величчю написаного ним образу. Ікону забрали і відразу ж вирушили до Іверського монастиря на Афоні, щоб прикласти її до оригіналу, який знаходиться у цій знаменитої обителі. Всі встали на коліна і, дивлячись на святиню, завмерли в молитві перед нею.
Прибувши із Святої гори Афон до Одеси список Іверської ікони  здобув велику повагу і шанування віруючих. З цього часу отримати благословення від Божої Матері приїжджають у Іверську обитель благочестиві християни з усіх куточків нашої країни та із закордону і відчувають невимовну радість і благодать та заступництво за рід людський Пресвятої Владичиці Богородиці.

Юрій Борис, студент 3-го курсу КПБА

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України