Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 64

Бердичівська ікона Божої Матері

berdychivІкона Матері Божої Бердичівської XVI ст. з незапам'ятних часів була власністю родини Тишкевичів. Вона зберігалася з великою пошаною у замковій каплиці.22 липня 1642 р. засновник передав її кармелітам босим для новозбудованого костелу. Вміщена у головному вівтарі, вона уславилася численними чудами. Звіти про отримання милостей записували до книги під назвою "liber de exordio istius conventus, progressu et fundatione, inscriptionibus aliquibus et de miraculis ad imaginem bmw berdiczoviensem spectantes". Ченці, поширюючи культ Матері Божої, оточували ікону великою шаною. Станіслав Заремба з Калинова, єпископ Київський, оздоровлений Матір'ю Божою Бердичівською, 23 травня 1647 р. оголосив ікону чудодійною.
Ікону Матері Божої Бердичівської прикрашали золотими та срібними коштовностями, а також вишиваними окладами, що було виявом вдячності за отримані милості. Збережена від небезпек під час козацького повстання, тричі коронована, вона загинула разом зі святинею під час комуністичного панування у 1941 р.
Ікона Божої Матері Бердичівської XVI ст. належала до одного з різновидів типу Одигітрія. Це достовірна копія образа Матері Божої Сніжної, званої "salus populі romani" з базиліки Санта Марія Маджоре у Римі. Ікона намальована олійними фарбами на полотні, закріпленому на кипарисовій дошці: "висотою у два локтя без двох пальців, шириною в 1 лікоть з одною чвертю", чи близько 120 х 75 см, у формі прямокутника.
Мати Божа зображена фронтально у 3/4 постаті з Дитятком Ісусом на лівому рамені, повна гідності, привабливості та доброти. Мадонна правою рукою підтримує Дитятко так, що її обидві долоні перехрещені. Вона тримає білу хустку у пальцях лівої руки, а кармелітанський шкаплер - на середньому та малому пальцях правої долоні. Ікона відтворює кармелітанське розуміння у XVIII ст. Матері Божої Шкаплерної. Голову Мадонни та Дитятка оточують золоті німби - символи святості та вічного щастя. Тло образу в нижній частині темне, догори поступово розсвітлене, з контурами янгольських голівок, що виринають з хмаринок.
Невідомий автор бердичівської ікони не достеменно притримувався оригіналу. Він малював у стилі західного живопису. Зберігаючи типологічну композицію та розміри оригіналу (117 х 79), він у довільній трактовці відмовився від елліністичної суворості, лінійності, золотого тла та грецьких літер, малюючи обличчя сучасних живих людей, повних життя, краси і запалу.
Після безрезультатних пошуків оригіналу образа Матері Божої Бердичівської на території України та Польщі отець-провінціал Ордену Кармелітів Босих провінції Святого Духа восени 1990 року постановив доручити намалювати нову ікону, призначену для культу. Доручення прийняла художниця-живописець та реставратор Вожена Муха-Совінська з Кракова. Раніше вона вже виконала такого типу копію Матері Божої Сніжної для монастиря в Черні, а також при допомозі свого батька - художника Євгена Мухи - вдало провела реставрацію милостями відомого образа у Чернському санктуарії перед коронацією у 1988 р.
Виконання нової ікони - правдивої копії Матері Божої Бердичівської - було пов'язане з великими труднощами. Серед численної кількості репродукцій та зібраної іконографії не вистачало кольорового зображення оригіналу. Усі чорно-білі змалювання показували Матір Божу Бердичівську покриту вишитим окладом, з короною на голові. Окладом було прикрито кольорові співвідношення та композиція усього образа. Єдиним та дуже цінним свідоцтвом став докладний композиційний та кольористичний опис ікони, виконаний отцем Броніславом Яросінським, хранителем святині Матері Божої в Бердичеві у 1921-1925 роках. Після зняття чудодійного образа з вівтаря, відокремлення окладу та корони, він очистив та закріпив його. Разом з тим він зробив докладний опис колірної композиції ікони, за якою було виконано новий образ.
Нову ікону написано у 1991 р. на монолітній водостійкій основі з багатошарової фанери розміром 143 х 93 см у формі прямокутника. На основу наклеєно полотно ікони. Після загрунтування полотна була виконана олійно-смоляною технікою композиція Мадонни типу Одигітрії, званої Матір'ю Божою Сніжною (оригінал знаходиться у Римі). Формалістично-кольорова композиція нової ікони відповідає оригіналу. Відрізняється вона від оригіналу матеріальною структурою, розмірами та шкалою цінності пам'ятки XVIст. Художниця не дотримувалась оригіналу. Вона вдало, у власній інтерпретації, використала основу образа, оздобивши його багатофігурними композиціями янголів довкола голів Мадонни та Дитятка Ісуса, та увінчавши його оком Божого Провидіння у трикутнику. Цей символ Святої Трійці нагадує визначення Св. Альфонса Лігурійського, що "Марія є шедевром Святої Трійці", а також, що її справою є особлива благодать та привілей Божого Материнства Пресвятої Діви Марії.
Підготував студент 3-го курсу КПБА Андрій Батюк

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України