Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 66

Кумири нашого життя

Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм. Це друга заповідь, яку Господь дав Моїсею. Цю заповідь можна розглядати по різному. 
З одного боку це може бути дійсно якийсь божок, ідол, якому поклоняються. Наприклад, Перун – бог блискавки та грому. Люди були нерозумні, тому придумали собі їх, щоб хоч якось впливати на природу. Але все було марно, доки на Русь не прийшло християнство. В кожного народу чи західноєвропейського чи східного були такі моменти. Але все ж таки дійшли до однієї віри. Господь навернув.
Це може бути і наш мобільний телефон без якого ми життя нашого не тямимо. Ми вічно кудись поспішаємо, нам потрібно комусь зателефонувати або прийняти дзвінок. А спробуй без телефону прожити хоча б один день?
Але саме найгірше, це коли кумиром стає інша людина, яка диктує моду. Нажаль, такого зараз дуже багато. Це можуть бути різні молодіжні субкультури, хоч вони і кажуть, що кожен з них індивідуальний, а насправді всі вони є сіра маса, яка тільки і робить, що повторює все за своїм, так званим «ватажком». На кожне з таких угрупувань ставиться якесь клеймо, яке відрізняє одну суспільну групу від інших. Вони одягають однаковий за типом одяг, змінюються повадки, батьки не пізнають своїх дітей. В таку, так звану, компанію потрапляю підлітки, яким нічим зайнятись. Можуть бути спільні інтереси, наприклад, музика, або якісь проблеми, що в підлітковому віці дуже актуально; проблеми зі старшими, батьками або вчителями. Наприклад, ЕМО – емоційні діти. Для них життя, яке було подароване Богом, це ніщо, і вони так легко захоплюються цією роллю, що для них легко говорити про свою смерть. Це діти років 12 – 15, які просто загубились в цьому великому суспільстві, і коли дійсно потрібна була допомога, дорослі їх відкинули, не допомогли. Якраз в цей час і є перехідний вік, коли дитина стає дорослішою і їй дуже потрібна підтримка, вона намагається зробити все сама, а насправді їй потрібна порада. І тут на допомогу приходять сверсники, музика про життя і яке воно погане. Так і починається життя у цієї дитини. А потім у батьків постає питання, а що з моєю дитиною? Найкращим для цієї дитини було б відвідати храм та поспілкуватись зі священиком. За таку дитину потрібно молитись. І намагатись, хоч якось знайти з нею спільну мову.
І згодом такі суспільні угрупування зникають, вони розпадаються. Тому що кожна людина індивідуальна, в кожного є поняття свого «я». Індивідуальність зберігається у православних християн. Кожна людина є кимось важливим для Бога. Господь завжди вислухає нас. Це не Він забуває про нас (Він завжди пам’ятає); а це ми відкидаємо його.
В відносинах між хлопцем та дівчиною також присутні кумири. Є так звана пристрасть, яку відчуває хлопець до дівчини і навпаки. Але відкривши, якийсь недолік, в людині в яку закоханий, пристрасть зникає. В цій людині вже немає нічого за що вона тобі подобалась. Справжні почуття перевіряються роками та вчинками, причому не тільки до цієї людини, а й до інших. І коли молоді, про зустрічавшись мало часу, кажуть один одному «Я тебе кохаю», в цьому ще можна і засумніватись. Потрібно просити в Бога, щоб Він відкрив істину, щоб не заплутатись в цьому житті і обов’язково покладати на Нього надію.
Марія Пшенична,
студентка 2-го курсу НПУ ім. М.П. Драгоманова 

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України