Київська православна богословська академія

Духовний сенс Священного Писання в тлумаченнях блаженного Ієроніма Стридонського

У статті йдеться про духовний сенс Біблії екзегези блаженного Ієроніма Стридонського. Вказано на велике значення, яке надавав св. Ієронім алегоричному методу у порівнянні з буквально-історичним. А також показано в яких формах духовний сенс виявляється. Ключові слова: прообраз, алегорія, теорія, притча, загадка. У традиції церковної екзегези найбільш поширені буквальний і алегоричний методи тлумачення Біблії. Блаженний Ієронім у тлумаченнях Священних книг широко послуговувався цими двома способами розуміння. У статті ми ставимо собі за мету виявити сутність алегоричного методу екзегези і розглянути деякі його сторони. Широко застосовуючи буквально-історичний спосіб тлумачення Біблії західний отець Церкви розділяв переконання представників Олександрійської екзегетичної школи на те, що буквальний смисл сам по собі не може вичерпувати всіх істин, які містяться в Слові Божому.

На його думку, Священне Писання полягає не у правильному читанні, а у правильному розумінні. [3, с. 332]. Для підтвердження цього св. Ієронім посилається на авторитет святих апостолів та євангелістів, які у перекладі тих чи інших цитат зі Старого Завіту шукали сенсу, а не слів і не надто піклувалися про порядок слів та мовний лад, а намагалися зрозуміло передати думку біблійного автора. «Для мене досить говорити так, щоб бути зрозумілим, щоби в словах про Писання наближатися і до простоти Писання» [2, с. 298]. Згідно з блаж. Ієронімом: «Євангеліє полягає не у словах Писань, а у смислі, не в поверховому значенні, а у внутрішньому змісті, не в записаних висловах, а у глибині розуміння» [11, c. 21]. Тому, для того щоб досягнути більш повного і досконалого розуміння Священного Писання, св. Ієронім використовував духовно-алегоричний метод тлумачення, який був розроблений і застосовувався вчителями Олександрійської школи, тобто Климентом Олександрійським, Оригеном та Дидимом. Як вважають дослідники: «Для означення духовно-алегоричного смислу Ієронім Стридонський в якості основних термінів використовував наступні: intelligentia spiritualis, mysticus intellectus i allegoria, з яким він співвідносив терміни interpretatio allegoriae, altior intelligentia, sacramenta spiritus, typus, figura, tropologia, aenigma, teoria та ін., які відображають той чи інший аспект духовного смислу» [13, с. 362].

Так, термін typus (figura – прообраз) вказує на прообразне значення. Хоча сам термін у Ієроніма Стридонського зустрічається доволі рідко, прообразний смисл він знаходить всюди у Старому Завіті. Він так сформував пов’язане із ним правило тлумачачи певне місце із книги пророка Даниїла (3 : 91 – 92): «Але в переносному смислі цей ангел або Син Божий прообразує (in typo) Господа нашого Ісуса Христа, Який зійшов у піч пекла, в якому знаходились душі грішників і праведників, щоб, не згораючи і не відчуваючи шкоди, визволити поневолених від уз смерті» [6, c. 30]. Тобто, те що сталося з певними особами у минулому, в прообразному плані здійснилося в Христі. При цьому Ієронім Стридонський вважав, що прообраз лише частково відображає смисл, який знаходиться у Священному Писанні і не відкидав буквального значення. Так, слова пророка Осії: «Із Єгипту вивів сина Мого» в буквальному розумінні відносяться до ізраїльського народу, а у прообразному до Христа [7, c. 301]. Вірогідно, що цей принцип св. Ієронім запозичив із екзегетичного методу Антіохійської школи, зокрема у Феодора Мопсуестійського, який підкреслював, що прообраз повинен мати точний об’єкт (проте, типологічне тлумачення широко використовувалося також попередниками св. Ієроніма Стридонського латинськими екзегетами – сщмч. Кіпріаном Карфагенським, Новаціаном, сщмч. Вікторином Петавським, свт. Іларієм Піктавійським та ін.). Інший термін allegoria (іносказання), який застосовував св. Ієронім початково використовувався в риториці як фігура мови: «Якщо все це неможливо сприймати в реальному значенні, то потрібно сприймати в духовному» [3, c. 333]. Як спосіб за допомогою якого здійснюється тлумачення Священного Писання, алегорія – це не особливий смисл, але одна із сторін духовного смислу в його протиставленні буквальному. Іноді блаженний Ієронім співвідносив алегоричний смисл з образним тлумаченням (tropologia), за допомогою якого досліджував моральний (серединний) смисл Священного Писання. Наступний смисл – енігматичний (від гр. enigma – загадка), який зустрічається достатньо рідко і означає дещо незрозуміле, загадкове у біблійному тексті. Як правило, св. Ієронім Стридонський ототожнював «загадку» з притчею (parabola). Коли пророк говорить: «Скажи притчу» (Єз. 17 : 2), цим вказується на незрозумілість (obscurum) того, про що йде мова. «Тому що ніхто не сум нівається в тому, що загадка і притча одне виражають словами, а інше мають на увазі в думках. Бо і Спаситель говорив до народу притчами, які окремо пояснював апостолам» [5, с. 233]. Іноді він вбачав різницю між загадкою та притчею, оскільки остання, на відміну від першої, дає деякий, хоча і незрозумілий, ключ до істини [Див. 13, с. 362].

Але і загадка і притча мають спільний елемент – іносказательний, образний спосіб вираження, хоча загадка – більш складна, ніж притча, і тому важче підлягає правильному тлумаченню. Для позначення духовного смислу Священного Писання Ієронім Стридонський використовував також термін teoria (споглядання, умоспоглядання), який у екзегетів Антіохійської школи (зокрема, у Діодора Тарсійського) розглядався як дещо середнє між historia і allegoria. Для блаженного teoria – такий смисл або, скоріше, спосіб тлумачення, в якому одночасно зберігається і буквальний і духовний смисл Священного Писання, як у випадку з пророцтвом Малахії про шанування Господа на кожному місці і між усіма народами [10, с. 210 – 211]. Як правило teoria використовується св. Ієронімом при інтерпретації пророцтв. Термін spiritualis teoria (духовне споглядання) іноді означає таємничо-духовний смисл (intelligentia spirutualis) Священного Писання, який відсилає до таємниць майбутнього віку. Блаженний Ієронім досить високо оцінював той чи інший аспект небуквального, духовного смислу Священного Писання. Навіть ті твори де він намагався дотримуватися лише буквального розуміння, наприклад у тлумаченні на Євангеліє від Матфея, ясно засвідчують про перевагу, яку він надавав духовному способу тлумачення. Подібно до послідовників Олександрійської школи, Ієронім Стридонський вважав, що духовний смисл Священного Писання безмірно вищий, ніж буквальний, що можна побачити уже в найбільш ранніх його екзегетичних працях – «Тлумаченні на книгу пророка Авдія» та 18-му листі. І пізніше св. Ієронім зберіг вірність цьому поглядові. Наприклад, у гоміліях на Євангеліє від Марка Ієронім говорив з приводу розповіді про преображення Христа: «Ми не відкидаємо історичний смисл, але надаємо перевагу духовному розумінню» [Цит. за 13, с. 362].

Cв. Ієронім порівнював християн, які дотримуються тільки історичного розуміння, з плоттю, а тих, які підносяться до духовного розуміння – з Його душею. Св. Ієронім Стридонський розділяв думку Орігена про те, що не всі слова і вирази Священного Писання можуть мати буквальний смисл. Розглядаючи, наприклад, місце із Євангелія від Матфея, де говориться, що Христос в’їжджав в Єрусалим на двох тваринах – ослиці та молодому ослі (Мф. 21 : 5), він відмічав: «Коли історична повість містить або неможливість, або непристойність, ми повинні піднестись до більш піднесеного смислу» [4, c. 154 – 155]. Поступово св. Ієронім прийшов до переконання, що без точного визначення буквального смислу Священного Писання неможливе і його правильне духовне розуміння. В листі, який був присвячений пам’яті преподобної Павли, знаходимо слова, які можна віднести і до нього самого: «Вона знала на пам’ять Священні Писання і хоча любила історичне розуміння, називаючи його основою істини, однак набагато більше дотримувалася духовного розуміння і цією покрівлею оберігала приміщення душі» [Цит. за 12, с. 130].

В тлумаченні двох дверей з двома отворами, які знаходилися в старозавітному храмі і в святилищі (Єз. 41 : 23 – 24) св. Ієронім писав: «В храмі і в самому святилищі, через які вказується на таїнства двох завітів, і у двох дверях з кожного боку було по два дверцята, які змикались одне з одним, щоб і у історії ти мав духовний смисл і в іносказанні історичну істину, із яких одне в одному має потребу, і якщо не вистачає одного, то не має досконалого знання» [5, с. 221]. Продовжуючи тлумачення виразу: «Кімнати на північ і кімнати на південь» цієї ж книги він говорив: «Північні і південні кімнати – це, на мою думку, ті, які містять просту історію, або таїнства духовного розуміння… Тому що не потрібно так читати буквально і не так потрібно виводити фундамент історії, щоб ми не доходили до верху і не так потрібно класти дах на прекрасній будівлі, якщо вона не має міцних основ» [5, с. 233]. В пізній період життя, частково через переосмислення відношення до Орігена під час орігеністських суперечок, св. Ієронім переглянув ставлення до алегоричного методу в цілому. Наприклад, у пролозі на «Тлумачення на Книгу пророка Авдія» блаженний зазначав, що в юнацькі роки він вже писав тлумачення на цю книгу, яке було переповнене алегоричними інтерпретаціями, тепер він цього соромиться [8, с. 169]. В пролозі «Тлумачення на книгу пророка Захарії» св. Ієронім, згадуючи серед своїх попередників Оригена, сщмч. Іполита Римського та Дидима, невисоко оцінював їх труди, з цієї причини він змушений був уточнити свій екзегетичний метод: «Все їх тлумачення було наскрізь алегоричним і тільки інколи вони торкались історії. Отже, уподібнюючись тому господарю: «Який виносить із свого скарбу нове й старе» (Мф. 13 : 52), і нареченій із книги Пісні Пісень, в якій говориться: «Це зберегла я для тебе мій любий!» (Пісн. 7 : 14), до історії наших євреїв я приєднав переносне значення, щоб побудувати дім на камені, а не на піску (Мф. 7 : 24 – 26), і покласти тверду основу, яку поклав великий будівничий Павло, як сам про себе описує (1 Кор. 3: 10)» [9, с. 2].

У підсумку св. Ієронім істотно скоректував олександрійський екзегетичний метод доповнюючи його окремими елементами антіохійського методу, таких як увага до букви оригіналу та історичного сенсу біблійного тексту (концепція hebraica veritas), широке використання типології і теорії, визнання того, що не всюди в Біблії треба шукати прихований смисл, і, на закінчення, відмовився від зловживання алегорією. Все це свідчить про те, що св. Ієронім не був послідовником тієї чи іншої екзегетичної школи; він використовував те, що було кращим у кожній із шкіл, пропонуючи якомога більш ясне і точне тлумачення Священного Писання. Отже, коротко оглянувши сутність духовного методу тлумачення Слова Божого блаженним Ієронімом, можна побачити, що він надавав йому важливого значення, проте трактував його досить неоднозначно. Духовний сенс Священного Писання, на думку св. Ієроніма, включає в себе прообразне значення, власне алегорію, тобто моральні сентенції, таємниче бачення сутності тієї чи іншої біблійної історії чи події, а також сюди (до духовного сенсу) екзегет відносив притчу і загадку. При цьому треба наголосити, що св. Ієронім Стридонський ніколи не намагався осягнути духовний сенс поза його буквально-історичним контекстом. Для нього були чужими крайності представників Олександрійської школи. Навпаки, в більш пізній період свого життя, він більше був схильний до буквально-історичного способу тлумачення Біблії.

М. І. Альмес


1. Біблія : книги Священного Писання Старого та Нового Завіту / в українському перекладі з паралельними місцями ; [ пер. Патріарха Філарета (Денисенка)]. – К. : Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1407, [9] с.
2. Ієронім Стридонський, блаж. Лист папі Дамасу про п’ять запитань / Блаженний Ієронім Стридонський // Творіння : в 2 т. – К. : Видавничий відділ УПЦ КП, 2014. – Т. 1. – С. 290 – 301.
3. Ієронім Стридонський, блаж. Лист Марцеллі від імені Павли та Євстохії / Блаженний Ієронім Стридонський // Творіння : в 2 т. – К. : Видавничий відділ УПЦ КП, 2014. – Т. 1. – С. 328 – 339.
4. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Исаіи / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1882. – Ч. 7. – 457 с.
5. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Иезекииля / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1886. – Ч. 10. – 401 с.
6. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Даниила / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1894. – Ч. 12. – С. 1 – 145.
7. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Осии / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1894. – Ч. 12. – С. 146 – 350. 112 Труди Київської Духовної Академії № 15 (187) • 2015
8. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Авдия / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1896. – Ч. 13. – С. 169 – 200.
9. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Захарии / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1900. – Ч. 15. – С. 1 – 195.
10. Иероним Стридонский, блаж. Толкование на книгу пророка Малахии / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1900. – Ч. 15. – С. 196 – 252.
11. Иероним Стридонский, блаж. Три книги толкований на послание к Галатам / блаженный Иероним Стридонский // Творения в 17 ч. – К. : Типографія Колчакь-Новицкаго, 1901. – Ч. 17. – 391 с.
12. Фокин А. Блаженный Иероним Стридонский : библеист, экзегет, теолог / А. Р. Фокин. – М. : Центр библейско – патрол. исслед., 2010. – 224 с.
13. Фокин. А. Иероним Стридонский / А. Р. Фокин // Православная энциклопедия : в 36 т. – М. : Церковно-научный центр «ПРАВОСЛАВНАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ», 2009. – Т. 21. – С. 336 – 370.

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України