Київська православна богословська академія

×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 66

Загальна характеристика джерел та історіографічних відомостей про життя преподобного Феодора Студита


Православна Церква має сонми святих, які залишили після себе численні праці, що є корисними, повчальними і актуальними в наш час. Серед числа цих святих вагоме місце займає постать преподобного Феодора Студита, який упродовж всього життя закликав братію монастиря і нас закликає постійно бути уважними і тверезими проти диявольських спокус, утверджуючись в чеснотах.

 Про цього благочестивого мужа найперші згадки й описи його житія залишили його ученики, історики, сучасники. Так, преподобний Навкратій, сповідник та ігумен Студійський, у своєму «Окружному посланні про смерть преподобного Феодора Студита» пише: «Муж, що мав ніби неосяжний розум для того, щоб управляти іншими за божественними заповідями, чудовий порадник, вірний будівничий таїн Божих, громадянин Єрусалиму небесного, мав душу чисту і світлу, як золото; двері покаяння, джерело догматів, правильно налаштована труба духовна, житло Блаженнішої і Святої Тройці» [16, с. 217 – 241]. Не зважаючи на те, що преподобний Феодор Студит жив у 8-му столітті, його праці є актуальними і сьогодні, особливо аскетичні творіння для ченців, а також моральні повчання для мирян.

Ще з перших років після смерті преподобного Феодора Студита ученики, сучасники його, історики, намагалися скласти повний і обширний опис житія цього подвижника. Впродовж багатьох століть ця тема цікавила багатьох дослідників, і вона не залишилась без уваги і в наш час, тому виникає необхідність для чіткого уявлення про постать преподобного Феодора Студита в історії Церкви систематизувати джерела та історіографію з цього питання.

Перші спроби описати житіє та діяльність преподобного Феодора Студита належать його безпосереднім та найближчим ученикам. Після його блаженної кончини деякі із учеників описали його житіє у віршованій формі, що стало початком для запису у вигляді історії його житія, яке згодом набуло форми похвальних слів. Серед таких похвальних слів має місце одне з найперших, яке дійшло до нас – це похвальне слово преподобного Навкратія: «Окружне послання про смерть преподобного Феодора Студита», у російському перекладі опубліковано в журналі Санкт-Петербурзької духовної академії «Христианское чтение» [16].

У 99-му томі найповнішої за обсягом серії текстів східних і західних отців Церкви, що була опублікована аббатом Жан-Полем Мінем, від чого й отримала назву «Патрології Міня» зібрані першими життєписцями преподобного Феодора, які називаються Велике і Мале житіє, і представлені у якості вступу до творінь преподобного Феодора, що і є свідченням про перші недосконалі описи житія преподобного отця.

Потрібно зазначити, що творіння преподобного Феодора Студита є найпершими відомості про його життя та діяльність. Твори преподобного Феодора Студита, за словами священика Миколая Гросу, ммістяться у Патрології Міня Patrologiae cursus сompletus / Accurante J. – P. Migne. [33], Nova partum bibliotheca / Ed. A. Mai. T. 8: S. Theodori Studitae epistolae et fragmenta [31], Nova partum bibliotheca / Ed. J. Cozza-Luzi. T. 9 [32], S. P. N. et Conf. Theodori Studitae praepositi Parva Catechesis [35], Tοῦ ὁσίου Θεοδώρου τοῦ Στουδίου Μεγάγη ΚατήχησιςΒίβλιον δεύτερον [41], Pitra J. B. Analecta Sacra Spicilegio Solesmensi parata [3, с. 551].

Окрім вищезазначених джерел також священик Миколай Гроссу подає джерела у російському перекладі: «Листи до різних осіб [23], «Подвижницькі настанови ченцям» [24], «Оголошувальні повчання з заповітом» [4, с. 551].

Варто відзначити, що, окрім вищезазначених джерел, у нас ще є в перекладі російською мовою місячна мінея [25].

На наш час житіє преподобного Феодора Студита перекладено українською мовою Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом: 1) Житія святих (Вибрані) [7], 2) У четвертому томі Добротолюбія [4].

Варто додати невелику довідку, яка знаходиться в Добротолюбії, про рукописи повчань святого Феодора, що знаходяться на Афоні, у бібліотеці руського монастиря святого Пантелеймона, а також тих, які знаходяться в Росії.
В обителі святого Пантелеймона на Афоні знаходяться:

1. Великий Катехізис, недавно списаний простим письмом і на простому папері в трьох томах, з яких у першому 87 повчань, у другому – 124, в третьому – 60. Усього 271 повчання, у тому числі й ті, що не збереглися. Рукопис, за яким зроблений список, XI століття, на пергаменті. Потрудився в справі списування колишній Пелусіотський митрополит Амфілохій, що перебуває на спокої.

2. Малий Катехізис в одному томі в рукописі XI століття, на пергаменті. В ньому 134 повчання.
У бібліотеці СПб. Духовної Академії є рукопис малого Катехізису на пергаменті, раніше XI століття, можливо, навіть IX ст. Це дар обителі святого Савви, що поблизу Єрусалима, руками блаженної пам’яті тамтешнього настоятеля, архімандрита Іосафа.

У Московській Синодальній бібліотеці є три стародавні пергаментні рукописи повчань святого Феодора X, XI і XII століть. У першому – 126 повчань; у другому – 123; у третьому – 76. Як видно із їх змісту, зазначеного вельмишановним синодальним ключарем о. архімандритом Володимиром, вони узяті з тих, що входять до складу малого Катехізису.

З цих Катехізисів здавна були зроблені вибірки повчань для церковного вжитку в обителях. Таких у вжитку є дві, що знаходяться в обителі святого Пантелеймона: одна містить 105 повчань, взятих виключно з малого Катехізису, друга – 95 повчань, взятих із 1 і 2 тому великого Катехізису і з малого, майже в рівній кількості.
Тільки ці останні є у нас в перекладі, зроблені й видані Оптинською пустинню. У греків вони є тільки в друкованому виданні.
У західних виданнях святих Отців, давніх і в недавньому абата Міня, є тільки малий Катехізис і при тому тільки в латинському перекладі [4, с. 6 – 7].
Окрім вищезгаданих джерел є ще й бібліографічні відомості про житіє та творіння преподобного Феодора Студита у Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (фонд № 304), де зберігаються дисертації студентів Київської духовної академії. Вони становлять значний науковий потенціал та чималу історіографічну цінність. Серед ниє є праці, які безпосередньо присвячені житію та діяльності преподобного Феодора Студита, а саме: дисертація Медведєва Василія «Святий Феодор Сповідник, ігумен Студійської обителі» [10], Вишемирського Митрофана, у якій розглядається постать преподобного Феодора Студита і його проповідницькі творіння [8], преподобний Феодор Студит був ченцем і активним проти іконоборчим діячем, саме це питання висвітлює у своїй дисертації Миколай Гросу [9].

Ватро також відзначити й ті, які безпосередньо направленні на дослідження житія та діяльності преподобного Феодора Студита і праць, які частково торкаються періоду, в якому жив преподобний, згадуючи його вагомий внесок для Церкви, серед них такі: дисертація священик Шимковича Василія, у якій викладається історичний опис іконошанування [12], дисертація Острогорського Валеріана, у якій висвітлене вчення Церкви про шанування святих ікон [11].

У бібліотеці Київської православної богословської академії знаходяться кандидатські дисертації, дипломні роботи, магістерські роботи, які можна назвати сучасними, адже захищені вони у 20 столітті і також частково торкаються постаті преподобного Феодора Студита, а саме: протоієрея Олега Маланяка, описуючи єресь у Православ’ї під назвою іконоборство [15], Ярослава Чопаня, у якій іконоборство виражається як суспільна криза у Візантійській імперії [26], Олега Продана, де автор основну увагу звертає саме на другу фазу єресі іконоборства у Візантії після Сьомого Вселенського [20], Роман Когута, у якій порівнюється устав, який започаткував преподобний Феодор Студит із сучасною богослужбовою практикою [14], Священик Олег Кідун описує боротьбу за владу навколо шанування святих ікон у Візантії після Сьомого вселенського Собору [13].

Особистість преподобного Феодора є предметом великих різноголосів. Історики висловлюють найрізноманітніші судження про діяльність святого отця. Зокрема протестантський історик Вальх (Крістіан Вільгельм Франц) в кінці 18 століття охарактеризував його взявши за основу історію відношення преподобного до святих ікон. Враховуючи те, що протестанти не шанують святих ікон, то зрозумілим є те, що цей дослідник негативно віднісся до постаті цього святого мужа, вказуючи на багато недоліків від яких страждала Церква і імперія [39, c. 660].

Історик Фрідріх Крістоф Шлоссер звертає увагу на аскетичну сторону діяльності преподобного Феодора і намагається довести те, що вона протирічить загальноцерковним питанням [34, c. 313]. Август Фрідріх Гфрьорер оцінює діяльність преподобного ширше, пов’язуючи її з церковно-політичними рухами того часу, а також намагається пояснити її так званим цезарепапизмом імператорів-іконоборців [28, c. 176]. До Августа Гфрьорера в розумінні діяльності преподобного Феодора близький Карл Шварцлозе [37], погляди якого є розкриттям поглядів Адольфа Гарнака [29, 460 – 461]. Зовсім інше відношення до святого отця ми зустрічаємо у Константин Папарригопуло [40]. У цього історика був ідеалістичний погляд на імператорів-іконоборців і він зробив із іконоборства культ і намагався всіма силами наступати на противників іконоборчої реформи. Щодо преподобного Феодора Студита, як представника монашества, оскільки він був його великим противником, то він намагався звинуватити у всіх можливих переступах проти держави, зображуючи монахів людьми злої волі.

Крім вищенаведених думок варто відзначити оригінальну думку Ф. І. Успенського, відомого візантиніста, який звертає увагу на роль національної політики в іконоборчих процесах і каже, що преподобний Феодор Студит був не ворогом імперії як вважав Константин Папарігопуло, а її щирим другом, хоча по-своєму розумів її потреби [22, c. 72].

Заслуговують на увагу монографії, які стосуються житія преподобного Феодора Студита, а також періоду іконоборства, серед ник наступні: Праця Томаса Карла у якій автор розглядає біографію описану на основі першоджерел [38], монографія Шнейдера Джоржа Алуса, що характеризує стислим викладенням і стосується більше питання аскетичних поглядів преподобного Феодора [36], священика Василія Преображенського, де автор розглядає життя преподобного Феодора Студита базуючись на древні житія, також варто відзначити дві глави, які поміщені в цю працю: «Короткий огляд повчань преподобного Феодора Студита» і «Вчення преподобного Феодора Студита про шанування і поклоніння чесним іконам» [2], англійська письменниця Alice Gardner намагалася у своїй праці зобразити житіє і діяльність студійського ігумена на фоні сучасних йому політичних подій Сходу і Заходу [27], L’Abbe Marin зробив переказ древніх житій до яких приєднав виписку із листів преподобного Феодора і короткий переказ змісту основних його творінь [30].

Зробивши аналіз джерел та історіографічних відомостей про життя преподобного Феодора Студита можемо з впевненістю зробити висновок, що він був істинно великим наставником Православ’я і вчителем благочестя, світлим світильником вселенної, премудрим і богонатхненним керівником монашого життя, а не як звинувачував Папарригопуло преподобного Феодора Студита, як представника монашества, оскільки він був його великим противником, у всіх можливих переступах проти держави, зображуючи монахів людьми злої волі. Тому на противагу протестантським дослідникам ми з впевненістю можемо стверджувати, що пам’ять про нього завжди буде священною для всіх вірних святої Православної Церкви.

Список використаних джерел і літератури

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. Переклад Патріарха Філарета (Денисенка) за Біблією рос. мовою, яка була перекл. з євр. та грец. мов у другій пол. XIX ст. (Синодальне видання Рос. біблійного товариства, М., 2002). – К.: Видання Київської Патріархії УПЦ Київського Патріархату, 2004. – 1407 с.
2. Василий Преображенский. свящ. Преп. Феодор Студит и его время. – М., 1886.
3. Гроссу Николай, свящ. Преподобный Феодор Студит. Его время, жизнь и творения // Преп. Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том второй: Нравственно-аскетическое творения. Догматико-полемичиские творения. Слова. Литургико-канонические творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 864 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 6).
4. Добротолюбіє / Переклад українською мовою Патріарха Філарета (Денисенка) за виданням: Добрототюбіе въ русскомъ переводе, дополненное. Издание третие. – М., 1895. – Т. 4. – К.: Видавничий відділ УПЦКП, 2009. – 686 [2] с.
5. Жизнь и подвиги преподобного отца нашего и исповедника Феодора, игумена Студийского, описанные монахом Михаилом (Житие 1 – Vita A) // Преп. Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том первый: нравственно-аскетическое творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 848 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 5).
6. Жизнь и подвиги преподобного отца нашего и исповедника Феодора, игумена обители Студийской, описанные монахом Михаилом [Студитом] (Житие 2 – Vita B) // Преп. Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том первый: нравственно-аскетическое творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 848 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 5).
7. Житія святих (Вибрані). Переклад українською мовою Патріарха Філарета (Денисенка), – Т. 6 – (листопад – грудень), – К., 2008.
8. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 304 Дис. 1006. Вышемирский Митрофан. Св. Феодор Студит и его проповеднические произведения. – 1886. – 526 с.
9. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 304 Дис. 1293. Гроссу Николай. Св. Феодор Студит, как представитель монашества и противоиконоборческий церковный деятель. – К., 1893. – 210 с.
10. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 304 Дис. 138. Медведев Василий. Св. Феодор Исповедник, игумен Студийской обители. – [1855]. – 66 лл.
11. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 304 Дис. 939. Острогорский Валериан. Историческое изложение учения Церкви о почитании св[ятых] икон. – 1884. – 178 с.
12. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. 304 Дис. 460. Шимкович Василий, (свящ.). Иконопочитание в Древней Церкви Вселенской. (Исторический очерк). – [1870].
13. Кідун Олег, свящ. Боротьба за владу навколо шанування святих ікон у Візантії після Сьомого вселенського Собору 787 – 843. – К., 2012. – 77 с.
14. Когут Роман. Студійський Устав і сучасна богослужбова практика. – К., 2010. – 120 с.
15. Маланяк Олег, прот. Іконоборство як єресь у Православ’ї. – К., 1997. – 193 с.
16. Навкратий Студит, прп. Окружное послание о смерти преподобного Феодора Студита // Христианское чтение. – СПб., 1837. – Ч. 4. – С. 217 – 246.
17. Отривок из Жития 3 (Vita C) о кончине преподобного Феодора Студита // Преп. Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том первый: нравственно-аскетическое творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 848 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 5).
18. Преподобный Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том первый: нравственно-аскетическое творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 848 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 5).
19. Преподобный Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том второй: Нравственно-аскетическое. Догматико-полемические. Слова. Литургико-канонические творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2011. – 848 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 6).
20. Продан Олег. Друга фаза єресі іконоборства у Візантії після Сьомого Вселенського Собору 787 – 843 рр. – К., 2005. – 133 с.
21. Соколов И. И. Преподобный Феодор Студит, его церковно-общественная и богословсо-литературная деятельность. Исторический очерк // Преп. Феодор Студит. Творения: В 3 т. Том первый: нравственно-аскетическое творения. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 848 с. – (Полное собрание творений святых отцов Церкви и церковных писателей в русском переводе; т. 5).
22. Успенский Ф. И. Константинопольський собор 842 года и утверждение Православия // Журнал Министерства народного просвещения. 1891, январь. С. 72 – 158.
23. Феодор Студит. Письма к разным лицам. – СПб., 1837. – Ч. I – II.
24. Феодор Студит. Подвижнические наставления монахам (Катехизисы) // Добротолюбие. – Т. 4. – 1889.
25. Феодор Студит, прп. Минея. Ноябрь, дни 11 – 12. – М., 1980.
26. Чопань Ярослав. Іконоборство як виразник суспільної кризи у Візантійській імперії (787 – 843). – К., 2003. – 116 с.
27. Gardner Alice. Theodore of Studium. His life and times. London, 1905.
28. Gfrorer A. Geschichte der christlichen Kirche. Stuttgart, 1844. Bd 3. S. 176
29. Harnak A. lehrbuch der Dogmengeschichte. Bd. 1 – 3. Freib., 1886 – 1890. Bd. 2. S. 460 – 461.
30. L’Abbe Marin. Saint Theodor. Paris, 1906.
31. Nova partum bibliotheca / Ed. A. Mai. T. 8: S. Theodori Studitae epistolae et fragmenta. Roma, 1871.
32. Nova partum bibliotheca / Ed. J. Cozza-Luzi. T. 9. Pars I: S. P. N. Theodori Studitae sermones parvae catecheseos 1 – 134; Pars II: S. P. N. Theodori Studitae sermones magnae catecheseos 1 – 77; Roma, 1888.
33. Patrologiae cursus сompletus / Accurante J. – P. Migne. Series graeca. Paris, 1857 – 1866. T. 99: S. Theodori Studitae opera omnia.
34. Schlosser. Fr. Chr. Geschichte der bildersturmenden Kaiser der ostromischen Reichs. Frankfurt am Main, 1812. S. 313
35. S. P. N. et Conf. Theodori Studitae praepositi Parva Catechesis / Ed. E. Auvray. Paris, 1891.
36. Schneider G. A. Der heilige Theodor von Studion. Sein Leben und Wirken. Munster, 1900.
37. Schwarzloze K. Der Bilderstreit, ein Kampf der griech. Kirchue um ihre Eigenart und um ihre Freiheit. Gotha, 1890.
38. Thomas Carl. Theodor von Studion und sein Zeitalter. Osnabruk, 1892.
39. Walch. W. F. Entwurf einer vollstand. Historie der Ketzereien. Leipzig, 1762 – 1785. Bd. 10. S. 660.

40.Ἱστορία τοῠ ἑλληνικοῠ ἒϑνους, τ. 3. Ἀϑῆναι, 1872.

41Tοῦ ὁσίου Θεοδώρου τοῦ Στουδίου Μεγάγη Κατήχησις. Βίβλιον δεύτερον. Εν Πετρόπολει, 1904.

Михайло Омельян, аспірант КПБА

© Київська православна богословська академія: офіційний сайт провідного закладу вищої духовної освіти України