Київська православна богословська академія

Проповідь на неділю святих Праотців

  
В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!
Всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Світлий день нашого життя невпинно наближається до ночі і настає вечір. Як зірок на небі маємо ми у ньому яскраві образи святих, серед яких святі старозавітні Праотці, які жили вірою у Грядущого Месію. І чуємо із сьогоднішньої євангельської притчі, що Господь приготував велику вечерю і запросив багатьох. Але бачимо, що було «багато покликаних, але мало вибраних» (Лк.14,24). Ці слова найперше стосуються народу Ізраїльського, який вважався богообраним, якого Господь закликав до спасіння. Але з  усіх покликаних виявилося мало вибраних. Ними стали ті святі Праотці, пам'ять яких  сьогодні згадує Свята Православна Церква. У них для нас живий приклад, як потрібно вірити і йти назустріч народженому Христу Богу.
Так ця євангельська притча стосується і кожного з нас. Той чоловік, що справляє вечерю, є Отець наш Небесний, Який посилає свого раба, щоб сповістити: «Ідіть, бо вже все готове» (Лк.14,17). Цей раб, як свідчать Святі Отці, це Господь наш Ісус Христос, що зійшов на землю, покликати нас на вечерю Господню – у Царство Небесне. І закликає Він не лише вибраних, але «запросив багатьох», тобто кожного з нас, усі ми покликані, ніхто незабутий і необділений. І, як говорить святий Ігнатій Брянчанінов, Господь продовжує дні, збільшує вечір Божий, щоб усі покликані встигли зібратися на Його вечерю, щоб ніхто не був позбавлений її.
Сам Христос і тепер кличе всіх вірних, як і колись: «Ідіть, бо вже все готове!» І хрещення, і відпущення гріхів, і біла одежа ласки Божої, і таємна вечеря Пресвятої Євхаристії, і небесне блаженство, і вічне життя і щастя у Бозі. «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкров. 3,20).
Але тепер поглянемо на поведінку людини у відношенні до Бога. «І почали всі, ніби змовившись, вибачатися». Ця змова – це дія людського падіння, спільного для всіх. Причиною відмови від вечері у Царстві Небесному стали земні справи: один придбав землю, інший – воли, третій одружився, і тому відмовилися прийти. Під першим, згідно Святих Отців, треба розуміти людей, які прив'язані до світу і зовсім занедбують справу спасіння, будучи тими, до яких промовив Господь: «…порох ти, і до пороху повернешся» (Бут.3,19). Під тим, хто придбав п'ять пар волів, розуміється людина, яка прив'язана до матеріального, яка душу зробила плоттю. Мудрий Сирах говорить про них: «як може зробитися мудрим той, хто править плугом… і поганяє волів, і зайнятий роботами їх» (Сирах. 38,25). А під тим, хто одружився, можна побачити пристрасного до задоволень, що не хоче догоджати Богу.
Однак нам, що не маємо часу на справу спасіння через життєву суєту, слід нагадати приклади із Святого Письма: «Як було у дні Ноя:… їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх» (Лк. 17,26),  або як у Содомських містах люди: «їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; а в той день, в який Лот вийшов із Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили всіх» (Лк. 17,27-28).
Тому спасіння нашої душі – це ціль всього нашого життя. Тож не барімося йти за голосом Сина Божого, Який постійно кличе нас на дорозі життя і «умовляє прийти і поповнити дім Господній», стати учасниками Його вічної  слави і блаженства. Страхаймося почути грізний вирок Господа: «Ніхто з тих запрошених не покуштує Моєї вечері…» (Лк. 14,24). Але стараймося достойно на любов відповісти любов'ю, щоб увійти на вечерю вічності, увійти в життя. Тож кожен із нас нехай відповість на любов Божу словами: люблю Тебе, Господи!» Амінь.
 

Валентин Хомяк,студент 4-го курсу КПБА