Перша неділя після Пасхи носить назву неділя Антипасхи, або Фомина. Проте в церковній традиції сформувалася певна несправедливість щодо постаті апостола Фоми, оскільки за нею закріпилася назва як про неділю невірного Фоми.
Дуже часто релігійну віру ми ототожнюємо зі сліпою вірою в усе, що передбачає релігійний культ і вчення. Проте, як показує досвід старозавітної людини, виконати усі вимоги релігії неможливо, тому Христос на численних прикладах і власною Особою засвідчує особливий тип віри, котрий полягає не в формальному дотриманні постанов і правил, а виводить віру зі сфери вимог і заохочень у сферу міжособистісних відносин заснованих на свободі і любові.
У такому форматі стосунків віра завжди передбачає ризики і тому людина прагне іншого для отримання гарантій, як у стосунках між закоханими, між друзями чи у подружній парі – жадати іншого і бути жаданим. Саме тому ми шукаємо щирості і справжнього у взаєминах.
Одним з біблійних імен Бога є слово «ревнитель», тобто Той, Хто любить коханого безумовно і прагне тієї ж взаємності. З тим же ревним запалом апостол Фома прагнув переконатися у правдивості слів його друзів-апостолів щодо воскресіння їхнього улюбленого Вчителя, адже всім серцем прагнув, щоб саме це й було правдою.
Звідси логічними є слова сповідання Фоми після явлення йому Христа: «Господь мій і Бог!». Тут втілення усіх очікувань і прагнень люблячих осіб: знати, що твій Любимець не помер, що є гарантія вічності, а її супровід у радості і бажанні блага для іншого. Пошук очевидних речей відсилає до одкровення Бога і на цьому шляху ми повинні уподібнитися Фомі – шукати, щоби віднайти.
