У Світлий понеділок, 21 квітня 2025 року, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого у кафедральному Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі столиці.
Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви співслужили митрополит Білоцерківський Євстратій, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, намісник Золотоверхої обителі архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Васильківський Єфрем, єпископ Богуславський Арсеній, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври єпископ Бориспільський Авраамій, братія монастиря та запрошене духовенство, зокрема ректор Київської православної богословської академії професор протоієрей Олександр Трофимлюк.
Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.
Після відпусту від імені єпископату, духовенства та вірян вітальне слово Предстоятелеві виголосив секретар Київської митрополії архієпископ Агапіт:
«Ваше Блаженство!
Дорогий наш Владико і Предстоятелю!
Христос Воскрес!
«Хто благочестивий і любить Бога, нехай насолодиться цим прекрасним і світлим торжеством», – говорить нам Золотоустий святитель. І ось ми, як вірні послідовники нашого Вчителя і Господа Ісуса Христа, як люди, які понад усе полюбили Бога, як ті, хто прагне благочестя,сьогодні знову зібралися, щоб засвідчити, що Христос воістину воскрес!Сьогодні торжествує небо, сьогодні веселиться земля, сьогодні перемагає життя, сьогодні людство визволене, сьогодні кожен покликаний увійти в цю вічну радість: «Прийдіть, причастімось нового плоду виноградного, Божественної радості, в урочистий день воскресіння, і долучимось до Царства Христового, оспівуючи Його, як Бога, навіки» (тропар з 8-ої пісні канону на ранній).
Нині нас вкотре у цьому святому місці на святій Євхаристії об’єднав навколо себе Христос, бо Він є наша справжня Пасха, саме Він є нашим визволенням від гріха, смерті і пекла. У посланні до Коринфян апостол народів пише: «Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: «Смерть поглинута перемогою!» (1 Кор. 15: 54). І дозволю собі далі зацитувати уривок з послання, бо ніхто ще не сказав краще за святого апостола Павла: «Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало смерті – це гріх, а сила гріха – Закон. Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1 Кор. 15: 55-57).
То чому ж ми далі помираємо? Тому, що не полишаємо гріх і цим жалом диявол продовжує уражати нас. Але чому тоді смерть переможена? Бо Господь Воскрес і воскресить кожного в останній день, Він відкрив нам шлях до вічності, шлях до Царства Божого. «Тому, мої любі брати, будьте стійкі, непохитні, завжди відзначайтеся в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця в Господі не даремна» (1. Кор. 15: 58) – знову надихає нас божественний Павло.
У ці світлі дні, коли слава Божа оповила увесь всесвіт, хочемо подякувати Господу за такий яскравий світильник на свічнику Київської митрополичої кафедри, за дар Вашого життя, Блаженнійший владико. Не могли й подумати ми – архієреї, духовенство і вірні шість років тому, коли обирали очільника автокефальної Української Церкви, які випробування випадуть найперше Вам і всім нам. Але Пастиреначальник Христос Своїм промислом знав якнайкраще, кого поставити пастирем Свого стада і через наші недостоїнствазробив кращий вибір.
Дякуємо Вам, Ваше Блаженство, за невтомне служіння, бо бачимо, що Ваша праця у Господі не даремна. Попри намагання знищити нашу Церкву від ворога людського роду і ворогів зовнішніх, попри війну, пропри всі складні обставини, по при різні труднощі помісна Православна Церква України утверджується і розвивається, служить своїй пастві, народу і українському війську. Знаю, як ніхто інший, скільки часу і праці ви покладаєте на вівтар служіння, яке терпіння проявляєте, який приклад священнослужителя подаєте, яку батьківську любов виявляєте кожному. Дякуємо за турботу про усіх нас і закликаємо Боже благословення на подальші добрі справи і плоди Вашого служіння.
Зустрівшись з Воскреслим Христом, людина виходить з темряви свого існування, бо тільки в Ньому є Світло, яке дарує справжнє життя: «Я – Світло для світу. Хто йде за Мною, не блукатиме в темряві, а матиме Світло життя» (Ін. 8:12). Радість воскресіння Ісуса Христа є настільки великою, що пронизує крізь усі віки – минуле, теперішнє і майбутнє. Тож радіймо тут у цьому соборі, радіймо зараз у цьому моменті, радіймо всі, з ким сьогодні розділяємо Божественну трапезу, бо Христос воскрес!».
У відповідь Блаженніший владика подякував за теплі слова привітань та виголосив своє першосвятительське слово:
«Преосвященні владики, всечесні отці, дорога братія монастиря, дорогі брати і сестри! Христос воскрес!
Дякую Вам, дорогий владико, за теплі вітання з Великоднем, і всім вам, дорогі брати і сестри, за цю святкову спільну молитву. Сьогодні, на другий день Пасхи Христової, ми зібралися у цьому величному соборі, в духовному серці нашої помісної Української Православної Церкви, щоби в молитві знову і знову прославити Воскресіння з мертвих нашого Спасителя та привітати з цим святом один одного.
Чому Церква так особливо урочисто вшановує Христове воскресіння, упродовж семи постових тижнів готуючи нас до зустрічі цієї події, а потім ще протягом сорока днів вшановуючи її? Жодне свято немає ані такого ретельного приготування, ані такого тривалого періоду урочистого прославлення. Причина для цього є простою та очевидною. Церква діє так тому, що Воскресіння Христове є основою, наріжним каменем нашої віри.
Всі ми знаємо Символ віри. Цього року і повнота Православної Церкви, і весь християнський світ відзначатимуть ювілей 1700-ліття Першого Вселенського собору в Нікеї, на якому Символ віри був утверджений. Але задовго до складення його тексту, від самого початку життя новозавітної Церкви, найкоротшим та найпростішим Символом віри християн були саме ті слова, які ми промовляємо нині знову і знову: «Христос воскрес! Воістину воскрес!»
Бо в цих словах є відповідь на головне питання, яке турбує людство, і над яким раніше чи пізніше замислюється кожна людина особисто: чи є життя після смерті? Адже скільки би не тривало життя людини тут, на землі – воно все одно завершується смертю. А що далі? Могила? Тління? Небуття?
Христос, Сам воскреснувши з мертвих, воскресив із Собою, як свідчить нам Євангеліє, і багатьох старозавітних праведників, цим поклавши початок здійсненню обіцянки загального воскресіння. Він вийшов із гробу як переможець і цим подав перемогу над смертю та можливість вічного блаженного життя для всього роду людського. Тому, проповідуючи Христове воскресіння з мертвих, як беззаперечну істину, Церква спонукає кожну людину до духовної праці задля особистого осягнення цієї блаженної вічності.
А в нинішній час страждань і численних смертей, принесених російською агресією на нашу землю, Воскресіння Христове з особливою духовною силою свідчить нам, що правда і життя неодмінно переможуть зло і темряву. Навіть коли російська вбивча зброя розлучає нас із рідними та близькими, віра у воскресіння дає впевненість, що ця розлука – не на вічно. Бо прийде мить, коли всі, кого розділила смерть, знову живими зустрінуться в час загального воскресіння, яке неодмінно станеться завдяки Воскресінню Христовому.
Тому, попри ті горе і біль, які наш народ терпить від несправедливої, злочинної, диявольської російської війни проти нас, ми нині святкуємо. Ми прославляємо Христа як переможця над злом і надихаємося цією Його великою перемогою. Надихаємося до подальшого спротиву навалі чужинців-агресорів, до захисту рідної землі, до захисту мирного майбутнього для нинішнього та наступних поколінь українського народу.
Господь Свою жертовною любов’ю надихає і нас чинити добрі справи, виявляти нашу віру через благодіяння для ближніх. Одна людина сама собою здається що може зробити небагато. Але коли ми єднаємо свої зусилля в ім’я християнської любові та милосердя, тоді можемо бачити, як з благословенням Божим досягаємо великих плодів нашої спільної праці.
Тому нині, на другий день свята Пасхи, коли ми вже звершили прославлення Христового воскресіння у своїх храмах і громадах, маємо ми звичай збиратися у цьому святому місці на спільне служіння та молитву. Бо у такий спосіб розділяючи один з одним радість Великодня, ми примножуємо її. Вітаючи один одного – свідчимо нашу єдність у Христі та між собою. Свідчимо єдність у вірі та у праці для Церкви і для нашого рідного українського народу.
Цей рік є особливим не лише з огляду на загальнохристиянський ювілей Нікейського собору, але також і з огляду на наш ювілей 25-ліття відновлення з руїни цього Золотоверхого храму. Цей ювілей відродження знищеного безбожними більшовиками собору є для нас ще одним наочним свідченням сили Божої.
Храм цей був ніби вбитий і мертвий, а кремлівська комуністична диктатура, яка наказала знищити його, видавалася міцною та нездоланною. Але та проклята імперія зла впала, а храм цей – відродився, ставши символом нашого спротиву злу, символом жертовної любові до рідного народу і рідної Церкви, до нашої правдивої духовної та національної історії. Тому ми віримо, що і нинішня спроба відродити російську імперію зла неодмінно зазнає поразки, а Україна відновиться, відродиться, воскресне для кращого майбутнього.
Однак станеться це не саме собою. Задля цього всі ми маємо діяти. Маємо молитися про перемогу і справедливий мир, маємо продовжувати підтримку наших українських Збройних сил, маємо зберігати порозуміння та єдність у протидії ворожій агресії.
Дякую вам, владики, отці, брати і сестри, та у вашій особі – дякую повноті нашої Помісної Церкви за підтримку, яку я маю від вас у служінні Предстоятеля. Від його початку і дотепер саме завдяки нашій єдності ми змогли успішно здолати багато складних викликів, змогли дати відсіч всім спробам зруйнувати добрі плоди Об’єднавчого Собору, перешкодили спробам наново розділити і поневолити нашу Українську Церкву. В нашому єднанні, у взаємній підтримці та порозумінні є наша спільна сила – сила Церкви і сила народу. Зберігаючи цю єдність ми зможемо досягти ще більших успіхів, на які нехай нас благословить Бог!
Нехай Господь також благословить перемогою над агресором наших новітніх героїв-захисників, за яких ми завжди молимося. Ми щиро радіємо поверненню перед святом зі страшного російського полону наших військових і мирних мешканців та молимося, щоби всі наші брати і сестри, хто ще перебуває в полоні та під владою окупантів, а особливо викрадені українські діти – змогли знову бути вільними на вільній українській землі.
Ми молимося про Боже натхнення і допомогу для всіх, хто зараз працює, щиро бажаючи припинення війни та встановлення справедливого миру. Нехай Господь провадить їх у цій важкій справі та благословить її успіхом!
Ще раз дякую всім вам за спільну молитву, за вітання та від серця бажаю всім духовно радісного святкування світлого Христового воскресіння!
Христос воскрес!»
Цього ж дня Блаженнійший Митрополит Епіфаній у співслужінні вищезгаданих священнослужителів звершив у кафедральному Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі заупокійну літію за новопреставленим Папою Римським Франциском, який сьогодні відійшов до Господа.
