Архієрейське богослужіння у неділю перед Різдвом Христовим, святих отців
5 січня 2014 р., у неділю перед Різдвом Христовим, святих отців, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, ректор КПБА, очолив Божественну літургію у Георгіївському соборі Свято-Михайлівського Видубицького монастиря.
На завершення недільного богослужіння митрополит Епіфаній виголосив проповідь про значення родоводу Ісуса Христа.
Зокрема владика сказав: «Розповідь, яку ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні, є кульмінацією людської історії, яка розділилася на два періоди: те, що було до Різдва Христового, і те, що сталося після. Сьогоднішнє євангельське читання – це історія нашого усиновлення Богові, історія нашого прощення і спасіння. Святий пророк і тайнознавець Божественного провидіння, старозавітний євангелист Ісая, провіщаючи про майбутній прихід у світ обітованого Месії: «Ось Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл» (Іс. 7: 14) і Його майбутні страждання, в захваті від думки про Його божественне достоїнство проголошує: «Але рід Його хто оповість?» (Іс. 53: 8). Ніхто не може пояснити предвічного народження Сина Божого, воно недосяжне не тільки для людського, але і для ангельського розуму. І Цей невимовний і недосяжний Бог прийшов на землю і народився від Діви, прийняв людську природу і плоттю з’єднався зі всіма тими попередніми поколіннями старозавітних праведників, які впродовж тисячоліть очікували Його – Спасителя і Викупителя людського роду. Предвічний Бог народжується як людина і стає у всьому, крім гріха, подібним нам Чоловіком. Перший новозавітний євангелист Матфей, розкриваючи перед нами написане ним Євангеліє, відкриває спочатку родовід Ісуса Христа, Сина Божого, щоб показати милість Божу до грішного роду людського. Єдинородний Син Отця Небесного, Всемогутній Творець світу і Джерело премудрості вступає у спорідненість з людським родом задля спасіння грішних Своїх синів і дочок.
І сьогодні, напередодні Різдва Христового, коли земний час розділився навпіл, як церковна завіса, і світ став «до» і «після» Різдва Христового, Свята Церква згадує вдячною пам’яттю тих, які жили вірою, очікуванням і своїм життям, своєю плоттю стали родичами явленого у світ Христа. Від них вийшла Та, Яка стала Матір’ю Божою, чесніша від херувимів і незрівнянно славніша від серафимів. Нині в Церкві звершується молитовна пам’ять про тих, хто послужив приготуванням людської природи Христа. І за кожним ім’ям стоїть конкретна людина, яка своїм життям брала участь у народженні Христа Спасителя. В цій ліствиці людських імен збережена для нас пам’ять не тільки про тих, хто досягнув своїм життям святості, а й про тих, хто йшов крізь гріх, пробивався крізь людську неміч і з темряви шукав світла, правди і святості. Христос з’єднався з людським родом, обравши в ньому не тільки праведних і не одних лише святих. Він Сам, випробовуваний гріхом, знав міру людської немочі і слабкості і, будучи подібним до людини у всьому, крім гріха, Своєю Божественною любов’ю всіх поєднав у Собі і викупив Собою.»
Недільне богослужіння завершилось молебнем до Пресвятої Богородиці.