Слово єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія, ректора КПБА, на Успіння Пресвятої Богородиці.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Такими словами оспівує сьогодні Свята Церква Преблагословенну Владичицю, адже сьогодні ми святкуємо Її успіння. Чому ж Церква кончину життя Матері Божої не називає смертю, як ми називаємо кончину життя будь-якої звичайної людини, а успінням, чи заспокоєнням, чи, навіть, мирним сном, і не тільки не сумує, не плаче при Її гробі, а, навпаки, співає торжественні пісні, оспівуючи Її успіння? Пресвята Богородиця заснула земним сном, бо слово «померти» містить у собі багато горя і почуття поразки й ураження. Тоді як слово «успіння» містить в собі блаженне почуття спокою і миру. Яскравий приклад цього ми бачимо в Пресвятій Богородиці. Вона не тільки перемогла смерть, але і зруйнувала всі природні закони, бо в гробі лягла лише для короткого відпочинку для плоті.
«Сьогодні, – каже святитель Іоан Золотоуст, – Господь знищив врата пекла і саме лице смерті сокрушив. Але що я кажу: лице смерті? Навіть саме ім’я смерті змінив, бо вона тепер називається вже не смертю, але заспокоєнням і сном». З моменту переселення Всенепорочної Владичиці від землі на небо починається і відкривається перед очима всієї вселенної Її неземна велич, Її слава і блаженство. Адже, як свідчить Святе Передання, після вознесіння на небо Господа і Спаса нашого Ісуса Христа Пречиста Матір Його Діва Марія ніколи не покидала Єрусалиму. Жила Богоматір в домі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, який, за словами Спасителя, взяв Її до себе як Свою Матір. Ті місця, які були ознаменовані молитвою, стражданнями і смертю Її улюбленого Сина для Неї мали велике значення і служили місцями, на яких вона в Своїх молитвах виливала любов до всього світу.
Вона до самої смерті була душею і серцем Єрусалимської християнської спільноти. Святі апостоли, повертаючись з далеких подорожей і проповіді, приходили до Неї, як діти до Матері, і потім знову йшли на свій подвиг проповідництва. В останні роки свого земного життя Пресвята Діва часто думала про Свою смерть і загробне життя. Часто Вона молилась і просила Бога про швидший перехід від земного життя на небо і з’єднання з Її Божественним Сином. Одного разу, коли Вона молилась на Єлеонській горі, до Неї, як і під час благовіщення, прийшов небесний вісник – архангел Божий Гавриїл із райською фініковою гілкою в руках і відкрив, що настав час переселення Її від землі на небо і через три дні скінчиться Її земне життя. Цю звістку Пресвята Діва прийняла з великою радістю. Але одне турбувало Її: Вона не хотіла відходити з цього світу, не попрощавшись і не благословивши Своїх духовних дітей – святих апостолів, а вони на той час були розсіяні по всьому світі у подвигах проповіді Христового Євангелія. Вона молилась і просила Сина Свого, щоб Він привів їх до Неї перед Її смертю. І ось Господь Своєю божественною, всемогутньою силою миттєво переніс їх до Своєї Матері, зібравши всіх, крім апостола Фоми. Але і в цьому було Господнє божественне провидіння. Перед смертю Пресвята Діва втішала апостолів, обіцяючи не залишати їх і всіх християн своєї допомоги і молитов.
У момент кончини незвичайне світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір; відкрилось небо, і Сам Господь слави Ісус Христос в оточенні ангелів явився і прийняв Її пречисту душу.
Господь являється Сам для того, щоб відкрити всім народам і на всі віки ту велич, якої досягла благодатна Марія висотою Свого смирення і святістю життя. Її пречиста плоть, яка носила в собі Бога Слово, не побачила тління, зруйнувала всі природні закони і була піднесена до небес.
Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері згідно з її бажанням у Гефсиманському саду, в печері, де спочивали тіла її батьків і праведного Йосифа. Під час поховання сталося багато чудес. Від доторкання до гробу Божої Матері сліпі прозрівали, біси виганялись і всяка хвороба зцілялася. Безліч людей супроводжували її пречисте тіло. Юдейські священики і начальники намагалися розігнати це святе шестя, але Господь невидимо охороняв їх. Один юдейський священик на ім’я Афоній підбіг і схопився за одр, на якому несли тіло Божої Матері, щоб перекинути його. Але невидимий ангел Господній у ту ж мить відсік йому обидві руки. Афоній, вражений таким страшним чудом, миттєво розкаявся, а апостол Петро зцілив його.
Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим апостол Фома. Він дуже засмутився тим, що не попрощався з Божою Матір’ю, і всією душею жадав поклонитися її пречистому тілу. Апостоли, зглянувшись над ним, вирішили піти й відвалити камінь від могильної печери, щоб дати йому можливість попрощатися з тілом Божої Матері. Та коли відкрили печеру, то не знайшли в ній пресвятого її тіла, а лише пелени. Воно було воскрешене і взяте, разом з душею на небо. Здивовані апостоли повернулись усі разом у дім і молилися Богу, щоб Він відкрив їм, що стало з тілом Божої Матері. Увечері, після завершення трапези, під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись вгору, апостоли побачили в повітрі Божу Матір, оточену ангелами, в сяйві небесної слави.
Божа Мати сказала апостолам: «Радійте! Я з вами повсякчасно; і завжди буду молитовницею вашою перед Богом». Апостоли в радості вигукнули: «Пресвята Богородице, допомагай нам!»
Так Господь Ісус Христос прославив Свою Пресвяту Матір; Він воскресив її і взяв до Себе з пресвятим тілом і поставив її вище за всіх ангелів Своїх. Ось чому смерть Богоматері не містить в собі ніякого страху для людського розуму, навпаки, смерть Її запевняє кожного із нас в тому, що смерть для християнина не повинна бути предметом страху і розчарування, але великої радості і світлої надії, бо смерть не є кінцем, а початком нового благодатного і блаженного життя на небесах. Чому ж тоді для всього людства смерть наводить великий страх від невідомості? Страх на людей наводить не сама смерть, а той гріх, який живе у кожному із нас, і поки в нас буде царствувати гріх, до того часу смерть буде для нас страшною, адже, за словами пророка і псалмоспівця Давида, «смерть же грішників люта» (Пс. 33: 22). Після гріхопадіння гріх став причиною смерті, «бо відплата за гріх – смерть» (Рим. 6: 23), – каже святий апостол Павло. В міру того, як кожен із нас буде перемагати гріх, який у живе у нас, страх смерті зникатиме. Звичайно, що зробити це буде не легко, але пам’ятаймо слова спасителя, що «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11: 12). Якщо ми, подібно до Пресвятої Богородиці, проживемо наше життя богоугодно, в чистоті духа і тіла, в постійному покаянні за гріхи, зберігаючи Його святі заповіді, то гріб буде для нас не місцем страху, а ліствицею на небеса.
Дорогі браття і сестри! Успіння Пресвятої Богородиці – це закінчення Її земного життя, день завершення Її земного подвигу і день зустрічі Її зі Своїм Сином, Господом нашим Ісусом Христом. В сьогоднішньому святі ми радіємо з того, що Матір Божа, вірою Якої на землю прийшов наш Спаситель, щоб звершити свою добровільну жертву заради спасіння світу, сьогодні віч-на-віч зустрічається зі Своїм воскреслим Сином. Успіння Божої Матері – це не день скорботи, а свято, яке наповнює душу кожної людини небесною радістю і глибоким миром. Діва Марія покинула землю, залишивши земне життя, але не припинила Свого піклування про нас, не позбавила нас Своїх молитов і материнської любові. Саме тому Церква співає у піснеспіві сьогоднішнього дня: «В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництві незмінне уповання…». Пресвята Богородиця преставилась до Життя і Джерела життя, щоб позбавити від смерті наші душі молитвами Своїми. В молитвах Невсипуща Богородиця молиться за всіх нас Богу і дає нам віру для утішення в скорботах. У сьогоднішній день взиваймо до Пресвятої Богородиці: «Преславна Приснодіво, Мати Христа Бога, принеси наші молитви Синові Твоєму і Богові нашому, щоб Він спас через Тебе душі наші». Амінь.