Ще досить давно, у 1978 році, під час проведення архівних кверенд в Ленінграді (Петербурзі) у відділі рукописів Бібліотеці Академії наук мені вдалося виявити під № 32. 8. 8. збірник історичного змісту, створений у 1731-1740 рр. Але різні обставини перешкоджали його дослідженню. Нарешті руки дійшли до цієї пам’ятки.
Ще досить давно, у 1978 році, під час проведення архівних кверенд в Ленінграді (Петербурзі) у відділі рукописів Бібліотеці Академії наук мені вдалося виявити під № 32. 8. 8. збірник історичного змісту, створений у 1731-1740 рр. Але різні обставини перешкоджали його дослідженню. Нарешті руки дійшли до цієї пам’ятки. Отже, у збірнику містилася копія польського видання 1716 р. твору італійського космографа Яна Ботеро („Relatie….”); список сибірського літописця, де містився опис походу Єрмака і згадувалося про завершальний етап життя гетьмана Івана Самойловича і про українських засланців з Слобожанщини («А во 196 – м году прислан в Сибир гетман Иван Самойлович з сином Яковом, до указу велено держать в Таболску за кріпкими караули, а гсдрского жалованя поденного велено давать ему по десяти алтин на день. А сину его Якову велено быть в Енесі[й] ску за караулом. А гсдрского жалованя велено ему давать по семи алтин до указу»); опис Тобольська («Описание о поставлениї града Тоболска и хто в нем были воеводы, архиереї, митрополити и какие в нем бывало дійствие и в кое літо в Сибири и Таболску устроїся престол архиерейский и о многих вещах»; «В [1]730-м году генваря в 14 прислан в Тобольск Изюмсков[о] Слободского полку полковник Тимофій Кириякович Гораїстов да с ним старшини изюмской полковой сотник Феодор Грозд да писар полковой Павел Левицкий, велено им бит в Тоболску до указу»); а на арк. 206 –209 міститься церковний літописець, власне кажучи розширений реєстр київських митрополитів від першого митрополита св. Михаїла до Рафаїла Заборовського.
Неважко догадатися, що збірник було створено у колі св. Антонія Стаховського (помер у 1740 р.), а то й ним самим. Вихованець Києво-Могилянської академії Стаховський був ченцем, помічником свого вчителя чернігівського архієпископа Лазаря Барановича (був навіть префектом Чернігівського колегіуму). У 1709 р. Стаховського було поставлено на архімандрію новгород-сіверського Спасо-Преображенського монастиря, а у 1713 р.- хіротоновано на архієпіскопію Чернігівську і Новгород-Сіверську. Звідси його перевели у 1721 р. на митрополію Сибірську й Тобольську, де він розгорнув активну місіонерську і культурно-освітницьку діяльність. Там же у Тобольську він тяжко захворів і помер, був похований в тобольському Софійському соборі. Природно, що він не поривав зв’язку зісвоєю Батьківщиною (про це свідчать його листи) і намагався донести знання про неї до сибіряків, серед яких було багато вихідців з України. Видно з ініціативи святого було створено збірник, у котрому міститься історико-географічний опис світу, сибірських земель, особливо Тобольська, і давалося висвітлення церковного життя Сибіру і водночас наводився реєстр київських митрополитів. При укладенні літописця автор використав «каталог» (аналогічні реєстри митрополитів, які були досить популярними в Україні), «Палінодію» Захарія Копистенського, на які посилається, «наши літописцы». Міг знати автор схожі за тематикою літописці Варлаама Ясинського та Іоасафа Кроковського1. Загалом тут подаються відомі факти як для сучасного дослідника.
Перевагою літописця є його лаконізм, доступність викладу. Разом з тим тут є деякі оригінальні звістки. Це стосується насамперед першого київського митрополита, св. Михаїла. Він був спочатку похований у печері св. Антонія, а у 1730 р. його мощі були перенесені з печери і поховані в Успенському соборі «за лівым клиросом». Особливо цікаві звістки за ХVІІ – першу третину ХVІІІ ст., зокрема про св. Петра Могилу, про Лазаря Барановича, про його подорож в Бухарест з волі митрополита Сильвестра Косова. Цікавими є дані про ніжинського протопопа Максима Филимоновича та долю його бібліотеки (вона по смерті Максима перейшла до Лазаря Барановича). Слід відзначити, що на літописець орієнтований і на російського читача, на нього наклала свій відбиток автоцензура і особисті політичні погляди св. Антонія (певне москвофільство). Так, Стаховський вважає законним єпископом протопопа Максима Филимоновича, поставленого Москвою на чужій канонічній території і лише енергійний протест константинольського патріарха змусив його відкликати з Білорусі. Промовчує Стаховський і обставини скинення з київської митрополії Варлаама Ванатовича, і тимчасову ліквідацію самої київської митрополії Є й деякі помилки. Так, Сильвестр Косов помер у 1657 р., а не у 1656, як вказується в літописці. Однак таких неточностей небагато. Цей твір є цікавою пам’яткою церковного літописання ХVІІІ ст. і заслуговує на публікацію. Відзначимо тільки, що титла нами не розкриваються, тому «постил» означає «посвятил» іт. д.
1. Мыцык Ю. А. Украинские краткие летописцы конца ХVII – начала ХVIIIвека // Некоторые проблемы отечественной историографии и источниковедения. – Днепропетровск, 1978. – С. 34 – 41.
* * * «О митрополитах руских, паче же рещи киевских.
1. Року от Рждства Хрстова тысящного корда окреситился монарха русский Владимир Святославич от патріархи константинополского Сергия, взял от него перваго митрополита Михаїла. Той приїхавши в Киев, народ русский крестил и віры научи л и епспов по разных градіх постил и преставися в Киеві. Погребен есть в пещері преподобного Антонія, а в прошлом1730 году пренесены мощи его с пешеры в великий мнстыр и положены в церкви Успенія Престыя Бцы за лівым клиросом. 2. Року 1020 был вторый митрополит Леонтий. Той кнзя Володимира Свiтославича и жену его Анну цесаревну в Киеві в церкви Десятинной погребен. 3. Року 1031. Был митрополит Феопент. Той церков стыя Софії и Блговіщение на Златих вратах постил. Правил літ 12, а по каталогу киевскому літ 15. 4. Року 1051 четвертый был митрополит Іларион, русин родом. Той еще пред стым Антоніем пещеру на два сажни для млтв выкопал. Той постил церков свтаго великомчника Георгия, яже противу стыя Софії. При том монарха русский літ 20 в Паленодиї полагается зді Ефрем.
5. Року 1068 Георгій митрополит пятий хиротонисан патриархою Іоанном Ксифилином. При сем пристено во свтых кнзей руских Бориса и Глеба имени их пренесены з вітхої церкви в новую у Вышгороді чрез кнзей Изяслава, Святослава, при сем были Петр епсп переяславский, Михаіл Юрьевский, стый Феодосий, игумен печерский, Феоктист, епсп черниговский и прочиї. Пасл црков Бжию літ 7. 6. Року 1080. Иоанн митрополит шестый. Той, маючи з собою Луку, епспа білгородского и Иоанна епспа черніговского постыл церков печерскую. Пасл церков літ 9. 7. Року 1089. Седмый митрополит того ж имени. 7 Иоанн евнух. Той года един поживши, преставился. 8. Року 1092. Осмый митрополит Ефрем, скопец же; за того было пренесение мощей ститела Хрстова Никола з Мирры до Бару. Пасл церков літ 5, а по каталогу літ 4. 9. Року 1102. Девятый митрополит Никола, грек родом, патриарсі цриградскому послушный. Пасл церков літ 10. 10. Року 1112 десятый митрополит Никифор с Цриграда. Пасл церков літ 15 за кнжения Михаїла Стополка. 11. Року 1126. Первый на десят митрополит Никита з Греції, сиділ на митрополії літ 5. 12. Року 1131. Вторый на десят митрополит Михаїл з Греції тому царик нагайских татар на всякий год дань давал. Пасл церков літ 19. По сем престол оставил и иде в Цриград. 13. Року 1150. Третий на десят митрополит Климент Смолятич. За бытности кнзя Изяслава хиротонисан главою Климента, папы римского. Пасл церков літ 9, а потом о[т]ставлен. 14. Року 1160. Четвертый на десят митрополит киевский пасл церков літ 4. Преставился и погребен в церкви Спса стого в красном теремку в Чернігові. 15. Року 1170. Пятый на десят митрополит Феодор Грек. Пасл церков літ 3 во время Андрея Бголюбского. 16. Року 1176 шестый на десят митрополит Иоанн Грек. Сей бысть во всем премудр. Пасл церков літ дві. 17. Року 1185. Седмый на десят митрополит Никифор. А по мнінию нікиїх Гавріїл.
18. Року 1211 осмый на десят митрополит Матфей пасл церков Бжию літ 8 по мнінию же нікіїх Дионисий. 19. Року 1225 девятый на десят митрополит Кирилл, родом русин, а по иних грек. В сие літа взят был Цриград от французов. 20. Року 1230. Дванадесятый митрополит Кирилл біглый в справах црковных, пасл церков літ 9. Ніциї обоїх за единого почитают. 21. Року 1240. Двадесят первый митрополит Иосиф Грек з Никеї. Сей от Батыя замучен. 22. Року 1250 двадесят вторый митрополит Кирилл родом русин, посланный от патріарха Веккоса. Пасл церков літ 31. Сей преселися с Киева в Владимир. 23. Року 1283 двадесят третий митрополит Максим Грек посланный от патріархи. Тый совершенно преселился во Владимир ради спокою от татар в Киеві опустілом. 24. Року 1307. 24 митрополит Петр стый. Той был первіе ігуменом ратским мощи его лежат в Москві в соборной церкви днь его празднует церков декамврия 21 и августа 24. Пасл церков літ двадесят. 25. Року 1328 25 митрополит Феодор или Феодорит. За котрого набоженство русское принесено на Волынь за Олґерда кнжати литовского, который понял себі за жену Улияну, дивер княжати тверского. 26. Року от Сотворения Світа в 862. 26 митрополит Алексій стый родом русин от преділ черніговских, члвк побожный, мощи его лежат в Москві в Чудові мнстырі. Пасл церков літ 24. Память его празнуем церков февраля 12 и майя 20. 27. Року 1388. 27 митрополит Киприян стый. Той написал житие стого Петра, митрополита киевского. Жил на столици літ 30. Память его майя 27 купно з Фотием и Ионою стителми почитается. 28. Року 1413. 28 митрополит Фотий. Той лакомый был члвк, который в скарбах стыя Софії много зашкодил. Чего не допускаючи, епспы русские зїхавшися з Витолтом и Александром до Новгородка литовського, деґрадовали оного, а на місце его избрали Григория. 29. Року 1413. 29 митрополит Григорий Цамивлак. Той установил днь празнования Парасевиї стыя и житие еї описал. От сего в Русси по два митрополиты стало, един в Москві, а другий в Киеві. 30. Року 1437. 30 митрополит Исидор Болгарин, той їздил на синод Флоренский и хотіл зєдночити віру православную с костелом римским, але ґды оттуду возвратился, руссы его за тое выгнали. 31. Року 1442. 31 митрополит Григорий Грек в Киеві, а ведлуг наших літописців был Иона, которого на місце Исидора руссы избрали. Сей был в Москві. 32. Року 1474. Тридесят вторый митрополит Мисаїл епсп, смоленский. Сей в Киеві сиділ.
33. Року 1482. За кроля Казимера Яґеллиовича был тридесят четвертый митрополит Иона Ґлезна. при котором тот крол Казимер з світом тым пожеґнался. 35. року 1490. 35 митрополит Макарий. Той был первие архимандритом виленским у стыя Тро[и]цы. Егда же їхал на митрополит митрополию до Киева над рікою Припетью в селі Стриголовичах стятый есть от татар. Тіло его лежит и нні ціло в гробі мраморнім в Киеві у стыя Софиї. Сей не сиділ на митрополиї. 3 36. Року 1493. 36. Митрополит Иосиф Солтан, который был епспом смоленским. Сему римляне докучали з Флоренского синоду о униї, но он отмовил, же без відомости Нифонта, патриархи цреградского не может сего учинити. 37. Року 1516. 37 митрополит Иона. Той был архімандрит минский. А за причиною Елены, кролевой полской, Московии был послушный Пахомию, патриарсі цриградскому в Киеві за кроля Александра. 38. Року 1526. Тридесят осмый митрополит Иоасаф. Той был епсп полоцкий в Киеві. 39. Року 1538 39. Митрополит Макарий. Той был первие епспом надворным у кролевой полской Елены. 40. року 1560. 40 митрополит Силвестр Білкевич. Той был первіе подскарбым князства Литовского, потым архимандритом виленским, у стой Тро[и]цы, а по сем за старанием кроля Жиґмонта Августа, взятый на митрополию киевскую. 41. Року 1567. 41 Митрополит Иона. Той был епспом туровским и пинским в Киеві. 42. Року 1577. Четыредесят вторый митрополит Илия Куща в Киеві. 43. Року 1578. 43 Митрополит Онисифор Девочка. Того Иеремий, патриарха цриградский в церкви стой Пречстой у Вилни з митрополитства сложил, а на его місце Рогозу постил. 44. Року 1588. 44 митрополит Михаїл Рагоза. Той взявши сакру от патріархи црградского, Клеменсови, папі римскому, послушенство отдал и унію с костелом римским зачал. И не было послушного митрополиты патриарсі, аж приїхал с Москві стійший патриарх иеруслимский Феофан за кроля Жиґмунта року 1620, который постил мужа побожного и ученого Иова Борецкого. 43. Року 1621. 45 митрополит Иов Борецкий. Той мешкал у стаго Михаїла Златоверхаго. Преставился року 1631.
46. Року 1632. 46 митрополит Петр Могила, воеводич земль молдавських, архимандрит печерский, за кроля полского Владислава Четвертого посылал по сакру до Цариграда до патриархи Кирилла Лукариса отца Исаию Трофимовича, теолога и ректора на той час школ киевских игумена николского. Той пастырь одобрал цркв стую Софиї уже мало не з ґрунту упалую, на которую великий кошт важил и очистивши, світу подал. Преставился року 1648 в днь Обрзания Гспдня. 47. Року 1647.47 митрополит Силвестр Косов, епсп могилевский и оршанский. Преставился року 1656. А прежде своя смерти избрал в коадъютора себі Лазара Бароновича, ректора киевского, и послал его в Богурешты для посщения в епспы, а сам изнемогл до смерти и когда уже был диспонован, померл. Тогда Лазар епсп приїхал. Которого утвердивши на коадъюторство, того ж времени преставился, а Лазар митрополию по нем правил літ нісколко, жиючи в Софиї. 48. Року 1659. Приїхал на митрополию киевскую епсп луцкий Дионисий Балабан и Лазара Барановича отпустивши на епспию в Чернігов, сам правил літ с три. А по Дионисиї Балабані опреділен был указом монаршим на митрополию киевскую Мефодий Филимонович, епскп могилевский, и правил престол митрополиї киевской, жиючи у Софиї нікоторое время, а потом жил в маетности своїй Ушни над Десною, где за нікій подзор взят полковником черніговским Многогрішным по указу гетмана Самойловича и послан в Москву. И жил в Москві в Новоспаском мнстырі нісколко літ и преставился в том мнстрі и оставшая по нем ризница и книг немало отданы Лазарю Барановичу.
49. Року 1664. Два было митрополиты. Избрали поляки митрополитом Винніцкого, а козаки в Хмелничщину Иосифа Нелюбовича Тукалского, епспа могилевского и оршанского. Но оба не сиділи в Киеві. Тукалского заслали поляки на заточение в Малборк, а Винніцкого киевляне не приняли. И тако Винніцкий зоставал по свою смерть на епспии премыслской, нарицаючися митрополитом, Тукалский пособием Дорошенка, гетмана, свобожен з Малборка, приїхал до Пинска, а с Пинска водою мимо Киев до Чигирина, на Україну, и там жил в Чигирині и в Каневі до смерти. А в (треба «з» – Ю. М.) Чигиринщину пренесен в мнстыр Мгарский и там опочивает. А Лазар Баранович, черніговский епсп, а потом архиепсп правил и митрополию киевскую, и єпархію черніговскую первие в Новгородку живуще, а потом в Чернігові даже до года 1682. 50. А того 1682 году гетман Иван Самойлович звабыл з епспиї луцкой кнзя Гедеона Святополка Четвертенского на киевскую митрополию. Который бывши посщен на Москві патріархом Иоакимом, сиділ на прстлі літ чтыри и преставися. Погребен в церкви стыя Софиї на лівом боку олтаря с кнзи киевскими. 51. Року 1690. 51митрополит киевский Варлаам Ясинский посщен на митрополию киевскую в Москві от свтійшаго Адріана, патріархи московського и все Росиї. 52. Року 1707. Избран 52 митрополит Иоасаф Кроковский, архимандрит печерский, а року 1718 июня 30 преставился в граді Твері за Москвою и погребен там по указу монаршому. По нем посщен архиепспом Варлаам Ванатович, году 1722, и по 1730 год жил на митрополиї киевской, а того 1730 году отставлен от архиерейства. А на его місто преведен в Киев архиепскоп псковский Рафаїл Заборовский. митрополит.»
протоієрей Юрій Мицик