Свт. Феодосій, архиєпископ Чернігівський

Що спонукало і зараз спонукає нас із вами виголошувати проповіді, підносити свої прохання, славослів’я? Можна сказати словами апостола Павла, – це віра у спасіння, подолання смерті і життя вічне.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Що спонукало і зараз спонукає нас із вами виголошувати проповіді, підносити свої прохання, славослів’я? Можна сказати словами апостола Павла, – це віра у спасіння, подолання смерті і життя вічне. Раз Пасха для нас – цілком реальна, а не всього-навсього лише подія, що відбулася дві тисячі років тому, то і заступництво святих для нас є цілком реальне. Для Церкви завжди було властиво звертатися за заступництвом до тих, хто перебуває на небесах.
Сьогодні ми шануємо пам’ять свт. Феодосія, архієпископа Чернігівського. Він народився на поч. 30-х рр. 17 ст. в Подільській губернії. Походив з древнього дворянського роду. Батьками його були ієрей Микита і Марія. Благочестя, яке панувало в сім’ї майбутнього святителя сприяло його духовному розвитку. Його природні здібності розкрились в Києво-Братській колегії при Київському Богоявленському монастирі. Це був час розвитку колегії. Києво-Братська Богоявленська школа була в цей час головним осередком боротьби Православ’я проти нападів католицького духовенства, єзуїтів та уніатів.
В роки навчання остаточно утвердилось покликання святого Федосія до монаршого подвигу: вільний від занять час він присвячував молитві, благочестивим роздумам і читанню Священного Писання.
Після отримання освіти майбутній святитель прийняв монаший постриг в Києво-Печерській Лаврі з іменем Феодосій, на честь преп. Феодосія Печерського.
Київським митрополитом Діонісієм (Балабаном) він був поставленим архідияконом Києво-Софійського собору, а потім призначений намісником митрополичого дому. У 1664 році святий стає настоятелем древнього Києво-Видубицького монастиря, який йому довелось відрахувати після уніатського захоплення. Він особливо піклувався про церковний благоустрій, створив прекрасний хор.
Коли у 1679 році Преосвященний Лазар(Баранович) став місцеблюстителем Київської митрополії, він призначив святого Феодосія своїм намісником у Києві, а сам залишився в Чернігові.
У 1688 році св. Феодосій був призначений архимандритом Єлецького монастиря на місце спочилого архім. Іоаникія Галятовського. З того часу вся діяльність святого переноситься з Києва до Чернігова.
11 вересня 1692 р. св. Феодосій був рукоположений у архиєпископи в Успенському соборі Московського Кремля. В своїй архипастирській діяльності свт. Феодосій піклувався про підтримку істинного християнського благочестя, благоустрій храмів та монастирів. При ньому спостерігалися особливо піднесення монашества. Велику увагу приділяв духовенству і був строго розбірливим при виборі кандидата на священство. Він особливо сприяв чернігівським духовним школам, запрошував з Києва вчених монахів для читання лекцій.
Строга справедливість стосовно духовенства і пастви, глибоке співчуття і християнська миролюбність були відмінними рисами діяльності свт. Феодосія. До нього часто звертались за допомогою і порадою не тільки православні, але й особи інших віросповідань.
Закінчив свт. Феодосій своє земне життя 6 лютого 1696 р. і був похований в Чернігівському кафедральному Борисоглібському соборі. Прославлення свт. Феодосія відбулось 9 вересня 1896 року.
Дорогі браття, кожного вечора ми слухаємо житія святих угодників Божих. Житіє свт. Феодосіяє для нас особливо важливим саме своїм пастирським прикладом ми бачимо, що широку освіченість він поєднує із зосередженим духовним подвигом. Де б він не знаходився, вся його енергія була спрямована на захист Православ’я і нерідко він долав противника його ж зброєю. Ведучи боротьбу проти зазіхань католицизму, він не відвертався від людини іновірного віросповідання. Конфесійність не ототожнював з самою людиною як образом і подобою Божою. Будучи ревним православним, він водночас був уособленням відкритого, не фанатичного типу Православ’я. Це є важливо для нас як утримувати рівновагу в ставленні до людей, не зраджуючи при цьому святої, апостольської віри.