Проповідь на свято Стрітення Господнього

Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє. “Стрітення” – слово давньослов’янське, яке означає “зустріч”. Зустріч праведного Симеона – з Господом, людини – з Богом, Старого Завіту – з Новим. Це свято нашої зустрічі з Господом Ісусом Христом.

У сороковий день після Різдва Христового Мати Божа – Пречиста Діва Марія за старозавітнім звичаєм принесла Своє Божественне Дитя до храму. Представлення Ісуса Христа в єрусалимському храмі відбулось, тому що Господь наказав людям, щоб перший народжений син належав йому. “Освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими…” (Вих. 13: 2). На цей час у храмі був старець Симеон. А про даного старця Святе Писання говорить, що він був праведний й побожний, а до всього цього, через його благочестиве життя сам Святий Дух провадив його. Святий Дух відкрив йому, що він не зазнає смерті аж поки не побачить Господа. Він впізнав Христа Спасителя, взяв Його на свої руки і промовив молитву, яку ми й донині повторюємо: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико…”. При цьому була присутня пророчиця Анна, яка теж прославляла Бога і говорила про Спасителя всім, хто чекав визволення в Єрусалимі. Ось і ми сьогодні зустрічаємо Господа з тією ж глибокою і вдячною радістю, з якою Симеон Богоприїмець Його тримав на своїх руках і бачив у Ньому звершення всіх давніх пророцтв про те, що настане день, коли ворожнеча між людиною й Богом прийде до кінця, коли Сам Бог зійде до нас тілом як наш Спаситель, примирюючи нас Своїм втіленням, Своїм життям, Своїм вченням і Своєю смертю на хресті з Богом нашим і Отцем.

Людина зустрічається з Богом у молитві, в радості, у стражданні й хворобах, біля нужденного й, особливо, у Таїнстві Святого Причастя. Проте часто буває, що ми не помічаємо, не впізнаємо Бога, проходимо повз Нього. Дуже часто ми задаємо запитання: чому Господь покидає нас у скрутну хвилину? На це запитання пригадується коротка історія, коли душа померлої людини стала перед Богом і в свідомості промайнуло багато моментів з життя. Вона побачила сліди на піску. В той момент, коли їй було добре, то було дві пари, а коли скрутна хвилина – одна. Ось ця людина запитала чому Господь покинув її в цю хвилину, а Господь відповів, що ніс її в той момент на руках. У чому ж причина, чому так трапляється? Причин тут багато, і вони різні, але найчастіше – це наша сердечна нечистота, що вкриває завісою наші духовні очі, й ми не можемо бачити те, що має бути очевидним. “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”, — говорить Сам Господь (Мф. 5: 8). Чистота серця – це перше і найнеобхідніше, що допомагає нам бачити Бога, наблизитися до Нього і жити з Ним і в Ньому. Ось чому так часто Свята Церква від імені всіх і за всіх нас повторює у своїх молитвах: “Сердце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму” (Пс. 50: 12).

Ми сказали, що нинішній день — це день нашої з вами зустрічі з Христом Спасителем. Можливостей зустрітися з Богом безліч. Про цю неминучу зустріч треба пам’ятати, до неї треба готуватись. Остання зустріч не залежить від нашого бажання: можна в цьому світі свідомо чи несвідомо зневажати зустрічами з Богом, відкидати їх, але та, остання, зустріч не залежить ані від нашого бажання, ані від нашої готовності.

Господи! Сподоби нас пройти земний шлях, з миром промовити своє “нині відпускаєш…” і, зустрівшись із Тобою, почути не грізне – “… ідіть від Мене, прокляті…” (Мф. 25: 41), а милостиве Твоє слово: “Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу” (Мф. 25: 34). Амінь.

Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє. “Стрітення” – слово давньослов’янське, яке означає “зустріч”. Зустріч праведного Симеона – з Господом, людини – з Богом, Старого Завіту – з Новим. Це свято нашої зустрічі з Господом Ісусом Христом.У сороковий день після Різдва Христового Мати Божа – Пречиста Діва Марія за старозавітнім звичаєм принесла Своє Божественне Дитя до храму. Представлення Ісуса Христа в єрусалимському храмі відбулось, тому що Господь наказав людям, щоб перший народжений син належав йому. “Освяти Мені кожного первістка, який розкриває всяке лоно між синами Ізраїлевими…” (Вих. 13: 2). На цей час у храмі був старець Симеон. А про даного старця Святе Писання говорить, що він був праведний й побожний, а до всього цього, через його благочестиве життя сам Святий Дух провадив його. Святий Дух відкрив йому, що він не зазнає смерті аж поки не побачить Господа. Він впізнав Христа Спасителя, взяв Його на свої руки і промовив молитву, яку ми й донині повторюємо: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико…”. При цьому була присутня пророчиця Анна, яка теж прославляла Бога і говорила про Спасителя всім, хто чекав визволення в Єрусалимі. Ось і ми сьогодні зустрічаємо Господа з тією ж глибокою і вдячною радістю, з якою Симеон Богоприїмець Його тримав на своїх руках і бачив у Ньому звершення всіх давніх пророцтв про те, що настане день, коли ворожнеча між людиною й Богом прийде до кінця, коли Сам Бог зійде до нас тілом як наш Спаситель, примирюючи нас Своїм втіленням, Своїм життям, Своїм вченням і Своєю смертю на хресті з Богом нашим і Отцем. Людина зустрічається з Богом у молитві, в радості, у стражданні й хворобах, біля нужденного й, особливо, у Таїнстві Святого Причастя. Проте часто буває, що ми не помічаємо, не впізнаємо Бога, проходимо повз Нього. Дуже часто ми задаємо запитання: чому Господь покидає нас у скрутну хвилину? На це запитання пригадується коротка історія, коли душа померлої людини стала перед Богом і в свідомості промайнуло багато моментів з життя. Вона побачила сліди на піску. В той момент, коли їй було добре, то було дві пари, а коли скрутна хвилина – одна. Ось ця людина запитала чому Господь покинув її в цю хвилину, а Господь відповів, що ніс її в той момент на руках. У чому ж причина, чому так трапляється? Причин тут багато, і вони різні, але найчастіше – це наша сердечна нечистота, що вкриває завісою наші духовні очі, й ми не можемо бачити те, що має бути очевидним. “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”, — говорить Сам Господь (Мф. 5: 8). Чистота серця – це перше і найнеобхідніше, що допомагає нам бачити Бога, наблизитися до Нього і жити з Ним і в Ньому. Ось чому так часто Свята Церква від імені всіх і за всіх нас повторює у своїх молитвах: “Сердце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму” (Пс. 50: 12).Ми сказали, що нинішній день — це день нашої з вами зустрічі з Христом Спасителем. Можливостей зустрітися з Богом безліч. Про цю неминучу зустріч треба пам’ятати, до неї треба готуватись. Остання зустріч не залежить від нашого бажання: можна в цьому світі свідомо чи несвідомо зневажати зустрічами з Богом, відкидати їх, але та, остання, зустріч не залежить ані від нашого бажання, ані від нашої готовності.Господи! Сподоби нас пройти земний шлях, з миром промовити своє “нині відпускаєш…” і, зустрівшись із Тобою, почути не грізне – “… ідіть від Мене, прокляті…” (Мф. 25: 41), а милостиве Твоє слово: “Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу” (Мф. 25: 34). Амінь.