Павло (Олмарі), архиєп. ФінляндськийОсь слова молитви Ісусової: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”. Вживається також коротша форма: “Ісусе, Сину Божий, помилуй мене”
Павло (Олмарі), архиєп. Фінляндський
Ось слова молитви Ісусової: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”. Вживається також коротша форма: “Ісусе, Сину Божий, помилуй мене”. Єпископ мученик Ігнатій невпинно повторював ім`я Ісуса. Молитва Ісусова також призначена для безперервної вимови. Так здійснюється прямий заклик апостола: “Безперестанно моліться” (1 Сол. 5:17).
Яким чином молитва Ісусова стає невпинною молитвою? Ми починаємо з того, що безперервно повторюємо слова: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”. Ми можемо повторювати їх вголос, дуже тихо або просто про себе. Незабаром ми помітимо, що творити невпинну молитву зовсім не так просто. У цьому потрібно цілеспрямовано вправлятися. Ми можемо відвести для творіння молитви Ісусової певний час дня. Добре також включити молитву Ісусову до нашого молитовного правила. Так, читаючи вранішні молитви, ми можемо перед кожною молитвою вимовити її десять разів. Іноді відразу ж після початкових молитов можна читати молитву Ісусову замість вранішніх молитов і повторювати її, наприклад, 5 або 10 хвилин, тобто протягом того часу, який звичайно необхідний для читання ранкових молитов. Під час вечірніх молитов ми теж можемо вправлятися в молитві Ісусовій.
Але молитва Ісусова тим вирізняється з-поміж інших, що вона не є молитвою, призначеною тільки для певного часу. У православному молитовнику про неї мовиться: “В час роботи і під час відпочинку, удома і в дорозі, коли ми одні або серед інших, завжди і скрізь повторюй при своєму розумі і своєму серці солодке ім`я Господа Ісуса Христа, кажучи так: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”.
Але чи можливо це? Чи може хто-небудь такою мірою присвячувати себе молитві, що насправді виконуватиме це повчання?
Найкращу відповідь на це питання можна знайти в книзі “Щирі розповіді прочанина”, яка видана багатьма мовами, а з 1979 року і фінською мовою. У наступному розділі ми повернемося до практичного вправляння в молитві Ісусовій, а зараз глибше розглянемо саму молитву.
Якщо ми включимо молитву Ісусову до нашого молитовного правила, ми помітимо навіть після короткого вправляння, що, вимовляючи її, нам легше зосереджувати наші думки, ніж коли ми читаємо інші молитви. Перевага молитви Ісусової і інших коротких молитовних зітхань полягає саме в тому, що вони краще за інші, що містять різноманітні думки, дають можливість зосередитися. Ви-мовлення молитви Ісусової між іншими молитвами допомагає нам читати їх більш зосереджено.
Про молитву Ісусову стверджують, що вона є досконалою молитвою, оскільки вона містить ті ж самі основні істини нашого спасіння, як і хресне знамення, а саме: нашу віру у Боговтілення і в Святу Трійцю. Вимовляючи слова “Господи Ісусе Христе, Сину Божий , ми сповідуємо, що наш Спаситель є і Людиною, і Богом. Адже ім`я “Ісус” було дано Йому як людині Його Матір`ю, а слова “Господи” і “Сину Божий” вказують прямо на Ісуса як на Бога. Друга основна істина нашої християнської віри — Свята Трійця — також є присутньою в молитві. Коли ми звертаємося до Ісуса як до Сина Божого, ми згадуємо Бога Отця і одночасно Святого Духа, тому що, по слову апостола, “ніхто не може сказати, що Ісус — це Господь, хіба тільки Духом Святим” (1 Кор. 12:3).
Досконалою молитву Ісусову називають також тому, що вона містить два аспекти християнської молитви. Коли ми говоримо: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий”, — ми немов би підносимо наші думки до слави, святості і любові Божих, і потім упокорюємося у відчутті своєї гріховності до покаяння: “Помилуй мене, грішного”. Протилежність між нами і Богом виражається в слові “помилуй”. Окрім покаяння, воно виражає також дану нам втіху, те, що Бог приймає нас. Молитва Ісусова неначе дихає упевненістю апостола: “А хто засудить? Ісус Христос, який помер, ще й воскрес; який праворуч Бога, — він і заступається за нас” (Рим. 8:34).
Серце молитви Ісусової — ім`я Ісуса — є саме спасительним словом: “І назвеш Його ім`ям Ісус, бо Він спасе Свій народ від його гріхів” (Мф. 1:21).
Яким чином молитва Ісусова стає невпинною молитвою? Ми починаємо з того, що безперервно повторюємо слова: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”. Ми можемо повторювати їх вголос, дуже тихо або просто про себе. Незабаром ми помітимо, що творити невпинну молитву зовсім не так просто. У цьому потрібно цілеспрямовано вправлятися. Ми можемо відвести для творіння молитви Ісусової певний час дня. Добре також включити молитву Ісусову до нашого молитовного правила. Так, читаючи вранішні молитви, ми можемо перед кожною молитвою вимовити її десять разів. Іноді відразу ж після початкових молитов можна читати молитву Ісусову замість вранішніх молитов і повторювати її, наприклад, 5 або 10 хвилин, тобто протягом того часу, який звичайно необхідний для читання ранкових молитов. Під час вечірніх молитов ми теж можемо вправлятися в молитві Ісусовій.
Але молитва Ісусова тим вирізняється з-поміж інших, що вона не є молитвою, призначеною тільки для певного часу. У православному молитовнику про неї мовиться: “В час роботи і під час відпочинку, удома і в дорозі, коли ми одні або серед інших, завжди і скрізь повторюй при своєму розумі і своєму серці солодке ім`я Господа Ісуса Христа, кажучи так: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”.
Але чи можливо це? Чи може хто-небудь такою мірою присвячувати себе молитві, що насправді виконуватиме це повчання?
Найкращу відповідь на це питання можна знайти в книзі “Щирі розповіді прочанина”, яка видана багатьма мовами, а з 1979 року і фінською мовою. У наступному розділі ми повернемося до практичного вправляння в молитві Ісусовій, а зараз глибше розглянемо саму молитву.
Якщо ми включимо молитву Ісусову до нашого молитовного правила, ми помітимо навіть після короткого вправляння, що, вимовляючи її, нам легше зосереджувати наші думки, ніж коли ми читаємо інші молитви. Перевага молитви Ісусової і інших коротких молитовних зітхань полягає саме в тому, що вони краще за інші, що містять різноманітні думки, дають можливість зосередитися. Ви-мовлення молитви Ісусової між іншими молитвами допомагає нам читати їх більш зосереджено.
Про молитву Ісусову стверджують, що вона є досконалою молитвою, оскільки вона містить ті ж самі основні істини нашого спасіння, як і хресне знамення, а саме: нашу віру у Боговтілення і в Святу Трійцю. Вимовляючи слова “Господи Ісусе Христе, Сину Божий , ми сповідуємо, що наш Спаситель є і Людиною, і Богом. Адже ім`я “Ісус” було дано Йому як людині Його Матір`ю, а слова “Господи” і “Сину Божий” вказують прямо на Ісуса як на Бога. Друга основна істина нашої християнської віри — Свята Трійця — також є присутньою в молитві. Коли ми звертаємося до Ісуса як до Сина Божого, ми згадуємо Бога Отця і одночасно Святого Духа, тому що, по слову апостола, “ніхто не може сказати, що Ісус — це Господь, хіба тільки Духом Святим” (1 Кор. 12:3).
Досконалою молитву Ісусову називають також тому, що вона містить два аспекти християнської молитви. Коли ми говоримо: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий”, — ми немов би підносимо наші думки до слави, святості і любові Божих, і потім упокорюємося у відчутті своєї гріховності до покаяння: “Помилуй мене, грішного”. Протилежність між нами і Богом виражається в слові “помилуй”. Окрім покаяння, воно виражає також дану нам втіху, те, що Бог приймає нас. Молитва Ісусова неначе дихає упевненістю апостола: “А хто засудить? Ісус Христос, який помер, ще й воскрес; який праворуч Бога, — він і заступається за нас” (Рим. 8:34).
Серце молитви Ісусової — ім`я Ісуса — є саме спасительним словом: “І назвеш Його ім`ям Ісус, бо Він спасе Свій народ від його гріхів” (Мф. 1:21).
Джерело: Православний апологетичний портал