«І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душе живою» (Бут. 2: 7-8).
«І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душе живою» (Бут. 2: 7-8). «І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою» (Бут. 2: 18-19). «І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього. І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. І сказав чоловік: ось це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка свого. Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть два однією плоттю» (Бут. 2: 20-25).Вище наведені цитати із Священного Писання чи не найкраще дозволяють нам зрозуміти глибину таїнства шлюбу? Це таїнство благословенне Богом, і люди, які приймають це таїнство, приймають зернинку Благодаті Божої. І під час свого сімейного життя завдання цих людей примножити цю зернинку, щоб вона перетворилася в плід. Але, нажаль, буває так, що люди не тільки не примножують цієї Богом даної зернинки, а своїми ганебними вчинками зовсім втрачають її. Подружнє життя – це, на жаль, не постійне свято життя, «буйство очей і повінь почуттів». В будь-якій сім’ї бувають і кризові періоди, і конфлікти, і непорозуміння. Але важливо пам’ятати, що все це – явища тимчасові. Пережити ці складні моменти можна тільки набравшись терпіння і уваги один до одного. Та не забувати про молитву, постійно старатися сімейне вогнище підтримувати молитвою, щоб воно не згасло.Ми не будемо розглядати ситуації, коли між подружжям вже нічого не залишилося і вони прийняли остаточне рішення розлучитися. Порадити тут що-небудь складно, залишилося тільки молитися за них. Але найчастіше буває, що обоє обтяжуються ситуацією, що склалася і хочуть примирення, але не знають, як це зробити. Хворобу легше попередити, ніж вилікувати, це загальновідомо. Роздратування, гнів, докори потрібно припиняти в себе на самому підході. Не потрібно чекати, коли все загостриться до краю. Як говорить апостол Яків: … мова – невеликий член, але багато робить. Ось маленький огонь, а запалює! І мова – огонь … (Як 3: 5-6). Іноді після бурхливого з’ясування відносин, коли стає дуже соромно за все, що було сказано в серцях, розумієш: конфлікт не коштував і виїденого яйця. Усього цього можна було уникнути, стримавшись і закликавши силу волі на підмогу. Доводилося чути визнання людей, що знаходяться в затяжному сімейному конфлікті, що вони, мовляв, вступили в шлюб без любові і тепер мучаться. Любов, звичайно, була. Я прекрасно пам’ятаю цих людей в ранній період, коли вони були ласкаві і ніжні один до одного. Але вони не зуміли зберегти те, що було, і все хороше скоро забулося. Древо любові потребує щоденне підливання. Такому подружжю потрібно дуже добре розібратися у своїх стосунках. Спокійно з’ясувати, що для кожного з них становить ідеал сімейного щастя, і, використовуючи все те хороше, що було, почати будувати заново. І любов обов’язково повернеться, якщо самі люди цього хочуть. Адже нам заповідана любов навіть до ворогів. Так звані кризи в родині трапляються з двох причин:1) або подружжя не змогли притертися один до одного,2) або не зуміли зберегти те, що було раніше.Перший рід кризи доводиться, як правило, на початкові роки життя в шлюбі. До чого можна уподібнити сім’ю? Уявімо собі два камені, гострих і твердих. Поки вони не стикаються один з одним, начебто все добре, один інший не зачіпає. Але покладеш їх у мішок і потряси сильно і довго. Можливі два варіанти: або камені обтісуються і вже не ранять один одного, або не хочуть позбавлятися від своїх гострих кутів, і тоді рветься мішок і камені вилітають з нього. Мішок – це сім’я, а каміння це частинки сім`ї, тобто чоловік та жінка. І ось ми бачимо ситуацію, або подружжя через дрібні самопожертви притирається, або розлітаються в злобі один на одного.Другий рід сімейних криз пов’язаний з тимчасовими і віковими змінами. Або самі подружжя, або їх життя як-небудь змінюється, і люди не завжди можуть перебудуватися, звикнути до цих змін. Тобто з’являється нове випробування, а подружжя до нього не готові, не можуть зберегти те хороше, що було. У кризові періоди життя сім’я терпить зміну. Наприклад, виростають діти, вилітають із гнізда. Подружжю доводиться звикати до цього нового стану, іноді притиратися заново, вчитися любити один одного. Але, як казали древні латиняни «хто попереджений – той озброєний». І хто готовий до труднощів, легко може їх подолати. Я вже згадував, що конфлікти в родині відбуваються в основному з двох причин:1) через те, що хтось «тягне ковдру на себе» і не хоче почати виправлятися сам.2) через небажання нічого змінювати. Назву і третю причину: невміння подружжя зрозуміти один одного. Наприклад, дружина скаржиться, що чоловік дуже змінився, перестав приділяти їй увагу, приходить з роботи і сидить біля телевізора. Їй хочеться турботи, ласки, і їй здається, що у них зовсім різні уявлення про сім’ю. Ось що відповідає психолог А. В. Курпатов: «Ви говорите, що у вас з чоловіком різні уявлення про сім’ю. А ви знаєте, які у нього уявлення? Ви повинні дізнатися, якою (в картинках) ваш чоловік бачить свою ідеальну сім’ю. Саме ідеальну, тобто не з вами, а взагалі. Якою вона має бути? Виведіть його на цю доброзичливу і щиру розмову, і все ретельно обговоріть. Цілком можливо, що його уявлення про ідеальну сім’ю не надто відрізняються від вашого. Але, як ви думаєте, чи знає він, якою ви бачите вашу ідеальну сім’ю? Сумніваюся, швидше за все, він не в курсі. І коли дійде у вас до відвертості, маєте шанс його поставити до відома. Тільки в тому випадку, якщо у ваших ідеальних (уявних) моделях сім’ї ви з чоловіком зможете знайти спільні точки дотику, є шанс на відновлення нормальних, гармонійних відносин. Відразу попереджаю: пошук цих “точок дотику” повинен проходити без звинувачень, погроз, шантажу, образ, різких висловлювань і зациклення на дрібницях. Серед сміття і плевел ви повинні будете відшукати зерна – здорові зерна, здатні дати плоди. З минулого можна взяти краще, а гірше лишити і забути, а в майбутнє треба дивитися оптимістично, і один одного потрібно підтримувати – і тоді реконструкція піде на користь: і шлюб відновите, і себе не втратите». Ми часто чекаємо від людини чогось, і дуже сердимося коли він про це не здогадується, а сказати йому боїмося. Залишається додати, що відверта розмова має бути дуже душевною і спокійною, ні в якому разі не затівайте що-небудь у роздратованому стані, буде тільки гірше! Ніхто не буде сперечатися, що дратівливість, гнів, смуток дуже заважають в шлюбі, і намагатися змінити свій характер на краще потрібно в першу чергу для себе. Людина, яка відмовляється що-небудь змінити в собі, ризикує залишитися одною. Гріх, який ми робимо, спрямований в першу чергу проти нас самих. Трапляється, що люди в сім`ї часто боляче ранять один одного, так що пробачити буває дуже важко. Якщо ніяк не можеш пробачити людину, уяви, що ти її ховаєш і повинен підійти до гробу і дати останнє цілування, і тоді можливо буде примиритися. Тепер трохи поговоримо про типи характерів. Вони всім відомі: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік. Нерідко в шлюбному союзі сходяться люди абсолютно різних темпераментів. Це непогано, вони можуть доповнювати один одного. Але буває, що це служить причиною нерозуміння. Кожен з подружжя мусить розібратися, який тип характеру в нього і його половини. Чоловіка з емоційним, запальним характером може дратувати те, що дружина-флегматик дуже спокійно реагує на його переживання. Адже в глибині душі вона, може, переживає і відчуває все набагато глибше і сильніше. Просто треба вміти зрозуміти це з якимись певними ознаками. Звичайно, це приходить не відразу. Дуже часто можна бачити, як клопітливі дружини, роздратовані мовчазним спокоєм своїх мужів, зациклюються на якихось дрібничках і постійно до них чіпляються. Є такий сувенір: маленька пила встромлена в колоду, і на ній написано: «Пиляй, але знай міру». Коли нас «клинить» на дрібниці і ми не можемо зупинитися, то тоді з мухи виходить слон. І саме в такій ситуації слід зупинити себе і задуматись, що таким методом ми лишень робимо гірше. Та приділити увагу рятуванню нашої сім`ї, за допомогою Божою. З власного досвіду знаю, що у складних ситуаціях, якою помічною є проста молитва, акафіст чи просто щиросердечне моління до Бога чи до його святих угодників. Вона втихомирює бурю помислів заспокоює душу, а Господь за моління посилає винагороду. Людський характер не під силу змінити нікому, окрім самого Бога, але Господь лише тоді його змінить, коли ми цього будемо хотіти, і просити у Бога помочі на цю зміну. Тому уповаймо на Божу силу, і не втрачаймо віри та надії.
священик Ігор Волянюк