Тарас Юречко, 5 курс КПБА“Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душi людськi, а спасати” (Лк.9,54-56). Дорогі браття і сестри, ці слова Ісус Христос сказав своїм учням, які говорили, що зведуть вогонь на самарян
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!Христос Воскрес!
“Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душi людськi, а спасати” (Лк.9,54-56). Дорогі браття і сестри, ці слова Ісус Христос сказав своїм учням, які говорили, що зведуть вогонь на самарян, тому що вони через ворожнечу між їхніми народами не хотіли прийняти їх. Саме сьогодні Євангеліє описує нам спасіння жінки самарянки, яка прийшла набирати воду до криниці патріарха Якова. Тому і сьогоднішня неділя називається про самарянку.
Коли Христос звернувся до самарянки, щоб вона дала Йому напитися води – вона сказала, що між їхніми народами немає спілкування, і як Ти можеш просити у мене води. Між ними зав’язалася розмова, Христос сказав, що якщо би вона знала з ким спілкується – то просила би у Нього води живої, яку Він може дати, тому що кожен, хто нап’ється цієї води, тобто хто поспілкується і сприйме Христа, з нього потечуть ріки води живої.
Самарянка не зрозуміла цієї розмови, але коли вона почула слова Христа Спасителя, Який сказав: «Правду сказала, що чоловіка не маєш, бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі» (Ін. 4, 17-18). Тоді самарянка зрозуміла, що перед нею незвичайна людина…
Дорогі браття і сестри, дуже цікавими є два моменти, на які потрібно звернути увагу: жінка, яка була грішницею, яка, можливо, соромилася своїх поступків, тому що вона мала декілька чоловіків, спілкуючись із Незнайомцем, вона побачила у Ньому незвичайну людину, вона розповіла свої найважчі гріхи, які, можливо, не могла розповісти всім іншим людям! І другий момент: Христос, побачивши її травму, її відкрите серце, відкрив їй таємницю про поклоніння Богові. Він сказав, що людина повинна поклонятися Богові на кожному місці, але це поклоніння має відбуватися в дусі і в істині.
Ми повинні розуміти і усвідомлювати важливість не тільки фізичного поклоніння Богові, а поклоніння духовного, тобто: всіма своїми почуттями, всіма своїми думками ми повинні поклонятися Богові, служити Йому всім своїм життям.
Подібно жінці-самарянці, ми повинні відкрити перед Богом і оточуючими нас людьми правду, про себе. Тому, що дуже часто, маючи наші людські немочі, ми намагаємося перед очима наших ближніх, які нас оточують, ззовні показати себе з кращої сторони, ми показуємо себе добрими, прихильними і лагідними. В даному випадку ми стаємо обманщиками і неправдомовцями не тільки перед лицем тієї людини, перед якою хвалимося, а перед лицем Самого Бога, Який бачить таємниці нашого серця.
Отже, із сьогоднішнього євангельського читання, з цього діалогу між Христом і самарянкою ми повинні для себе зрозуміти те, що ми завжди повинні старатися жити в правді і в істині, і, таким чином, духом і правдою поклонятися і служити Богові.
Нехай сьогоднішня неділя про самарянку навчить нас цього поклоніння, щоб кожен із нас, виходячи із храму, отримав полегшення для своєї душі, отримав ту благодать, і відчув ту радість, яку відчула самарянка. І нехай ця радість буде звернена до кожної людини, яка слухала сьогоднішнє євангельське читання. Амінь.
Коли Христос звернувся до самарянки, щоб вона дала Йому напитися води – вона сказала, що між їхніми народами немає спілкування, і як Ти можеш просити у мене води. Між ними зав’язалася розмова, Христос сказав, що якщо би вона знала з ким спілкується – то просила би у Нього води живої, яку Він може дати, тому що кожен, хто нап’ється цієї води, тобто хто поспілкується і сприйме Христа, з нього потечуть ріки води живої.
Самарянка не зрозуміла цієї розмови, але коли вона почула слова Христа Спасителя, Який сказав: «Правду сказала, що чоловіка не маєш, бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі» (Ін. 4, 17-18). Тоді самарянка зрозуміла, що перед нею незвичайна людина…
Дорогі браття і сестри, дуже цікавими є два моменти, на які потрібно звернути увагу: жінка, яка була грішницею, яка, можливо, соромилася своїх поступків, тому що вона мала декілька чоловіків, спілкуючись із Незнайомцем, вона побачила у Ньому незвичайну людину, вона розповіла свої найважчі гріхи, які, можливо, не могла розповісти всім іншим людям! І другий момент: Христос, побачивши її травму, її відкрите серце, відкрив їй таємницю про поклоніння Богові. Він сказав, що людина повинна поклонятися Богові на кожному місці, але це поклоніння має відбуватися в дусі і в істині.
Ми повинні розуміти і усвідомлювати важливість не тільки фізичного поклоніння Богові, а поклоніння духовного, тобто: всіма своїми почуттями, всіма своїми думками ми повинні поклонятися Богові, служити Йому всім своїм життям.
Подібно жінці-самарянці, ми повинні відкрити перед Богом і оточуючими нас людьми правду, про себе. Тому, що дуже часто, маючи наші людські немочі, ми намагаємося перед очима наших ближніх, які нас оточують, ззовні показати себе з кращої сторони, ми показуємо себе добрими, прихильними і лагідними. В даному випадку ми стаємо обманщиками і неправдомовцями не тільки перед лицем тієї людини, перед якою хвалимося, а перед лицем Самого Бога, Який бачить таємниці нашого серця.
Отже, із сьогоднішнього євангельського читання, з цього діалогу між Христом і самарянкою ми повинні для себе зрозуміти те, що ми завжди повинні старатися жити в правді і в істині, і, таким чином, духом і правдою поклонятися і служити Богові.
Нехай сьогоднішня неділя про самарянку навчить нас цього поклоніння, щоб кожен із нас, виходячи із храму, отримав полегшення для своєї душі, отримав ту благодать, і відчув ту радість, яку відчула самарянка. І нехай ця радість буде звернена до кожної людини, яка слухала сьогоднішнє євангельське читання. Амінь.
Христос воскрес!
Тарас Юречко, 5 курс КПБА