архимандрит Лаврентій (Живчик)
Весняний теплий день. Здається,
Божественної Літургії спів
З самих сердець людських несеться
Рікою молитовних слів
Весняний теплий день. Здається,
Божественної Літургії спів
З самих сердець людських несеться
Рікою молитовних слів.
У Тіло й Кров Дари перетворивши,
Сам Господь Бог на прощення гріхів
Подав Себе, щоб кожен, причастившись,
Не згинув в пеклі, але вічно жив.
Притихли всі і погляди звернули
На проповідника, що вийшов говорить.
Не вперше проповідь його тут чули,
Та кожне слово намагалися вловить.
Сьогодні він сказав про те, що доля
Своя у кожного. І в нашому житті
Усім керує вічна Божа воля,
Що до спасіння вказує путі.
«Лиш той для себе вимолить прощення
І милості в Небесного Отця,
Хто у душі плекатиме смирення
І послух свій нестиме до кінця.
Ми — немічні та грішні люди,
Нас часто в сіті ловить суєта.
Тому якщо смирення в нас не буде,
То всі труди й турботи — марнота.
Людину лиш покірність прикрашає,
Святих і грішних, ким би хто не був.
А той, хто в серці своїм гордість має,
Той плоті служить і про дух забув.
Лукавий каже: «Ноша завелика.
Залиш той хрест, покинь його нести.»
Та мусить кожен з нас — і раб, й владика
Перед Творцем за все відповісти.
Щоб перед Богом Всеблагим Суддею,
Як прийде час достойно стать тобі,
Будь завжди чесним, не криви душею,
Смирення й послух виплекай в собі.»
Слова оті мені запали в душу.
Я Богу дякую і пастирю тому.
По цих словах я хочу жити й мушу.
Так буде! Господи, зміцни мене в цьому.
архимандрит Лаврентій (Живчик),
Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир