Мірон Серафим-Димитрій, студент 4-го курсу КПБА
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!Дорогі браття і сестри!
Приклад, який дав нам Спаситель в Його розмові з жінкою-самарянкою, полягає в тому, що народи ідолопоклонники покликані до віри у Нього — у Месію.
Самарія є територією, яка знаходиться між Юдеєю та Галилеєю і яка мала своєю столицею місто Сихар, біля якого зупинився на відпочинок Спаситель.
Самаряни були народ, який мав походження від Якова, батька народу обраного. Вони були тими синами Ізраїля, які після виходу із Єгипту змішалися з народами околиць землі обітованої, ідолопоклонниками. Таким чином їх віра у Яхве ослабла. Вони сильно зненавиділи обраний народ, з яким у них вже не було ніяких відносин. Не маючи дозволу входити в Єрусалим, щоб поклонятися в храмі, вони збудували власний храм на горі поблизу.
Отже, після того, як Ісус відкрив Никодиму, як можна увійти в Царство Небесне, залишивши Юдею, Він пішов у Свою батьківщину. Та не обминув, а пішов прямо через Самарію, щоб виконалося слово пророка Єзекіїля: «Покличу народ Мій і вони прославлять Мене».
Втомившись від дороги та спеки, Він зупинився, щоб відпочити біля криниці Якова, яку і тепер бачимо уже старою, а також і лавку, на якій сидів Ісус. Коли ученики пішли в місто, щоб купити їжі, Спаситель залишився біля криниці Сам один. Тоді прийшла одна жінка до криниці, щоб набрати води.
Він, Котрий прагне спасіння для людей, просить у жінки-самарянки води, щоб напитися. Він побачив, що в душу тієї жінки впало насіння Його вчення, як на добру землю, через те Він просить у неї води, щоб вона прийняла за це нагороду — воду життя.
Вона здивувалася проханню Спасителя, тому що юдеї вважали самарян нечистими і через те між цими двома народами не було ніяких стосунків. Але Ісус говорив прямо, кажучи їй, що якби вона знала дар Божий і Того, Хто просить у неї, то вона сама просила б у Нього і Він дав би їй воду живу.
Тоді жінка звернулася до Нього словом «Господи» — звертанням, яке вказувало на пророків у Старому Завіті. Вона також сказала, що криниця глибока, а в Нього нема відра, отже, звідки Він має воду живу?
Під виразом «жива вода» розуміли воду, яка була у витоку джерела, а отже, на самому дні криниці. Вона бажала цієї води, але все-таки не мала можливості набрати її, не розуміючи істинного сенсу слів Спасителя.
Тоді вона запитала в Нього, чи Він є у якийсь спосіб більший від Якова, отця їхнього, котрий дав їм цю криницю.
А Ісус підтвердив, що вода жива, про яку вона говорить, є звичайною, і хто її п’є, той знову буде спраглим, а вода, яку дає Спаситель, творить в нас джерело води вічно текучої, і так ніколи не будемо спраглими.
Потім жінка просить тієї води, щоб їй більше не хотілося пити і не потрібно було більше приходити до криниці, щоб набрати води.
Спаситель, бажаючи відкрити для неї, Хто Він є насправді, і показати їй витік джерела, яким є покаяння, просить, щоб вона привела свого чоловіка.
Справа в тім, що вона жила в блуді з п’ятьма чоловіками і з шостим так само, так вона була змушена підтвердити, що вона не має чоловіка.
Після того, як Спаситель відкрив їй, що вона живе в блуді і що вона сказала правильно, що не має чоловіка, очі жінки відкрилися і вона усвідомила, що стоїть не перед простим пророком.
І тому вона приступає до делікатнішої теми, котра вносить сумнів у душі самарян, а саме, яке є ідеальне місце для молитви: «Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі».
Відповідь Спасителя є пряма, недвозначна: «Надходить час, коли будете поклонятися Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв». Таким чином Спаситель показав їй, що вони, самаряни, ідолопоклонники, не вклоняються Істинному Богові, а якійсь вигадці їх розуму. Але «спасіння від юдеїв є», отже так сповнилося пророцтво Старого Завіту. Та Він не сказав «для юдеїв», але «від юдеїв», і далі показує їй, що Отець бажає поклонників у дусі та істині, молитви від серця чистого та смиренного. Тому, що «Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною».
Спаситель сказав їй: «надходить час і вже є», показуючи у такий спосіб, що спасіння світу вже прийшло.
Після цього жінка каже: «Знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе». Спаситель прямо сказав їй: «Це Я, Який розмовляю з тобою».
І більше не говорив їй притчами, як юдеям тому, що Він побачив її сильну віру. Вона повірила, що Месія прийде і спасе рід людський, подоланий тиранією гріха, і тому Спаситель сповіщає їй радість: «Месія прийшов! Він перед нею. Її спасіння наблизилося».
Але їх розмова була перервана приходом учеників. Коли вони прийшли із міста, то побачили, що їх Учитель розмовляє з якоюсь жінкою, вони здивувалися, але нічого не запитали в Нього.
«Тоді жінка, залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?»
Потрібно пам’ятати, що жінка ця була дочкою правителя міста. Через те її співвітчизники послухали і повірили її слову. Не беручи до уваги її гріховне, блудне життя, яке вона вела до того часу, люди вийшли із міста і пішли до Ісуса.
Він посіяв зерно Своє і воно впало в родючу землю в душі самарянки. Не можна мати більшого щастя, оскільки Він прийшов, щоб лікувати хворих, які потребують лікаря, і покликати грішників до покаяння. Немає більшої радості на небесах, коли один грішник прийде до покаяння. І разом з жінкою повірили багато людей із того міста.
А в той час апостоли просили Ісуса їсти. І в їх умі народилася думка, що хтось інший приніс Йому їжу тоді, коли Він їм відповів: «Я маю їжу, якої ви не знаєте».
Їжа, яку мав Спаситель наш Ісус Христос, є творити волю Того, Хто Його послав. Пізніше в притчі Він показав Своїм ученикам, що самаряни були готові до жнив, тобто готові прийняти Месію. Той, хто жнивує, прийме нагороду разом із сіячем. Але щоб засвідчити правдивість слів «Один сіє, а інший жне», Він, Учитель засіяв Своє насіння, але послав апостолів після Свого воскресіння, щоб вони збирали врожай і таким чином всі втішені нагородою.
Пророки, які були перед Ним, засіяли і прийняли їх нагороду. Спаситель також за послушання перед Отцем прийме ось таку плату — на кінці віків судити народи. А апостоли продовжили справу тих, хто були перед ними, вони приймуть нагороду, щоб судити 12 колін Ізраїля. Святі, як пише апостол Павло у першому посланні до Коринф’ян, шоста глава, другий стих, будуть судити ангелів.
Жінка визнала, що бачила і говорила з Тим, Хто має прийти — з Месією і Він сказав їй про все, що вона зробила. Заради цього слова самаряни вийшли з міста і просили Його, щоб Він залишився з ними і Він залишався там два дні.
Вони сказали жінці про їх віру, яка не була тільки заради її слова, але тому, що вони бачили і знають, що Цей є Месія — Спаситель світу. Тільки через слова однієї жінки і через те, що слухали Його два дні вони повірили в Ісуса, а юдеї, котрі бачили так багато чудес, не повірили навіть в Його воскресіння. І самаряни також були із народу Ізраїля, але вони не були такі черстві серцем, як юдеї.
Дорогі у Христі браття і сестри!
Самарянка, йдучи до криниці, виконувала звичайну роботу, як кожен день. Щодня вона приходила до криниці, щоб набрати води так потрібної для життєвих потреб.
Бачимо, що шлях, котрий приводив її до криниці, сьогодні привів до Месії. Чи справді вона думала, що зустріне спасіння? Ні, не думала. Христос прийшов несподівано і, будучи Богом, побачив в душі самарянки, що вона буде світлом для самарян. Саме її ім’я, яке з передання знаємо було Фотинія, означає «світло». Душа її була осяяна світлом одкровення Месії, а вона просвітила співвітчизників своїх, сповістивши про Того, Хто має прийти.
Євангельське читання нас вчить, щоб ми були уважні, бо Христос прийде в час, про який ми не знаємо. Тож будьмо завжди готові прийняти Його в наших оселях і в наших душах. Він не прийде до нас так, як приходив до самарянки. Сам Христос вчить нас, що Він прийде до нас через наших нужденних братів. Нехай в нас будуть очі, щоб бачити Його і не засмучувати Його, проганяючи.
Нехай в нашому житті буде місце і для Христа. І таким чином, як самарянка, так і ми сповістимо, що бачили Христа, Спасителя світу. Амінь!