Проповідь у тринадцяту неділю після П’ятдесятниці

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

СЛАВА  ІСУСУ  ХРИСТУ!!!

Дорогі браття і сестри!

Коли наближалися останні дні земного життя Господа нашого Ісуса Христа, то Він під час спілкування з первосвящениками та книжниками сказав викривальну притчу про злих виноградарів, яку ми чули у сьогоднішньому Євангелію.

В ній розповідається, що деякий господар, посадив «виноградник» і обніс його «огорожею». Далі викопав «виностік і збудував башту» та й  віддав все виноградарям, а сам від’їхав. .

Під господарем потрібно розуміти Господа; виноградник – це старозавітня Церква. Огорожа, як говорять тлумачі Священного Писання – закон Мойсея, який повинен був оберігати юдейський народ від язичників. «Виностік і башта» – символ храму і вівтаря. Під виноградарями слід розуміти старозавітних первосвящеників та членів синедріону. Господар який від’їхав і залишив усе на виноградарів, це те що Він довірив первосвященикам владу над єврейським народом – старозавітною Церквою. І цю церкву духовні пастирі повинні були приводити до Бога.

Але що відбувається? Як говориться далі у притчі коли «прийшов час плодів послав господар слуг, щоб взяти свої плоди».  І виноградарі схопивши їх повбивали. Слуги –  пророки, які приходили час від часу у світ і викривали неправильні дії священників, духовних пастирів народу ізраїльського, але з ними поступали, як із слугами у притчі.

«Наостанок, послав господар Сина Свого, кажучи: посоромляться сина мого». Але коли прийшов Син, питати звіту у робітників, то ті сповнившись ще більшою люттю вивели Його геть з виноградника та й убили.  Тут зрозуміло, що останнім посланцем у єврейський народ був Сам Господь наш Ісус Христос. І Саме Його, ізраїльський народ вивів із Єрусалиму та й убив.

І на кінець Своєї притчі Ісус Христос запитав у первосвящеників вироку за скоєні вчинки. Кажучи: «Що зробить Господар коли повернеться додому?» Вони ж не думаючи довго винесли собі вирок «Виноградарів уб’є, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які приноситимуть вчасно плоди». Цей другий прихід Господара – це Зішестя Святого Духа, і виноградник – народ божий передається в руки апостолам і пастирям Христової Церкви.

Сама ж притча закінчується, що Христос порівнює Себе з «каменем, який відкинули будівничі, і цей камінь став наріжним каменем». І дійсно, як говориться у соборному посланні апостола Петра: «Він для Вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси» (1Пет. 2:7)

Тож, потрібно, щоб завжди Він залишався для нас коштовним каменем, бо Він є Главою Церкви в якій ми спасаємося. Із цієї притчі слід зрозуміти велику справу Христа яку Він зробив заради всіх людей. Знаючи це, повинні любити Його, тому, що Він перше нашого народження полюбив нас. І став людиною, прийняв на себе образ раба, постраждав, воскрес і, вознісшись сів праворуч Бога Отця, підносячи разом з тим  людську природу, щоб були ми переконані, що після  земного життя чекає вічне життя. І те вічне (яке воно буде з Богом? чи без Нього?) залежить від нашого теперішнього.

Також у сьогоднішній воскресний день Православна Церква вшановує подію Усікновення глави Іоана Хрестителя.  Апостол Лука вказує, що Спаситель про цього великого Мужа говорив, що «з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя» (Лк. 7:28). А пророк Малахія, ще задовго пророкував про прихід у світ Іоана Хрестителя говорячи: «Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мал. 3:1). Дійсно він названий великим пророком, бо ж хто ще удостоївся такої великої слави, як готувати путь самому Господу.

Будучи ревним захисником правди він викривав царя Ірода у тому, що той оженився на Іродіаді – жінці свого брата. Через що й був посаджений царем у темницю. І одного разу, коли Ірод святкував день свого народження, то дочка його жінки танцювала на бенкеті і догодила йому. Так, що цар пообіцяв що дасть їй що вона забажає (навіть половину царства). І дочка за намовою матері попросила на блюді голову Іоана Хрестителя. Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. Таким чином і загинув великий пророк і Хреститель Господній Іоан.

Отже, дорогі браття і сестри, вознесемо молитви до Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана, щоб за Його молитвами Господь давав нам духовні сили на подальше наше земне життя. Щоб живучи у світі, де панує пропаганда зла, нечистоти –  змогли відійти від усього поганого та жити справжнім християнським життям. АМІНЬ.

Слава Ісусу Христу!

Студент 5-го курсу КПБА

Бабленюк Артем

 Коли наближалися останні дні земного життя Господа нашого Ісуса Христа, то Він під час спілкування з первосвящениками та книжниками сказав викривальну притчу про злих виноградарів, яку ми чули у сьогоднішньому Євангелії.  В ній розповідається, що деякий господар, посадив «виноградник» і обніс його «огорожею». Далі викопав «виностік і збудував башту» та й  віддав все виноградарям, а сам від’їхав. .Під господарем потрібно розуміти Господа; виноградник – це старозавітня Церква. Огорожа, як говорять тлумачі Священного Писання – закон Мойсея, який повинен був оберігати юдейський народ від язичників. «Виностік і башта» – символ храму і вівтаря. Під виноградарями слід розуміти старозавітних первосвящеників та членів синедріону. Господар який від’їхав і залишив усе на виноградарів, це те що Він довірив первосвященикам владу над єврейським народом – старозавітною Церквою. І цю церкву духовні пастирі повинні були приводити до Бога. Але що відбувається? Як говориться далі у притчі коли «прийшов час плодів послав господар слуг, щоб взяти свої плоди».  І виноградарі схопивши їх повбивали. Слуги –  пророки, які приходили час від часу у світ і викривали неправильні дії священників, духовних пастирів народу ізраїльського, але з ними поступали, як із слугами у притчі. «Наостанок, послав господар Сина Свого, кажучи: посоромляться сина мого». Але коли прийшов Син, питати звіту у робітників, то ті сповнившись ще більшою люттю вивели Його геть з виноградника та й убили.  Тут зрозуміло, що останнім посланцем у єврейський народ був Сам Господь наш Ісус Христос. І Саме Його, ізраїльський народ вивів із Єрусалиму та й убив. І на кінець Своєї притчі Ісус Христос запитав у первосвящеників вироку за скоєні вчинки. Кажучи: «Що зробить Господар коли повернеться додому?» Вони ж не думаючи довго винесли собі вирок «Виноградарів уб’є, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які приноситимуть вчасно плоди». Цей другий прихід Господара – це Зішестя Святого Духа, і виноградник – народ божий передається в руки апостолам і пастирям Христової Церкви.  Сама ж притча закінчується, що Христос порівнює Себе з «каменем, який відкинули будівничі, і цей камінь став наріжним каменем». І дійсно, як говориться у соборному посланні апостола Петра: «Він для Вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси» (1Пет. 2:7)Тож, потрібно, щоб завжди Він залишався для нас коштовним каменем, бо Він є Главою Церкви в якій ми спасаємося. Із цієї притчі слід зрозуміти велику справу Христа яку Він зробив заради всіх людей. Знаючи це, повинні любити Його, тому, що Він перше нашого народження полюбив нас. І став людиною, прийняв на себе образ раба, постраждав, воскрес і, вознісшись сів праворуч Бога Отця, підносячи разом з тим  людську природу, щоб були ми переконані, що після  земного життя чекає вічне життя. І те вічне (яке воно буде з Богом? чи без Нього?) залежить від нашого теперішнього.   Також у сьогоднішній воскресний день Православна Церква вшановує подію Усікновення глави Іоана Хрестителя.  Апостол Лука вказує, що Спаситель про цього великого Мужа говорив, що «з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя» (Лк. 7:28). А пророк Малахія, ще задовго пророкував про прихід у світ Іоана Хрестителя говорячи: «Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому» (Мал. 3:1). Дійсно він названий великим пророком, бо ж хто ще удостоївся такої великої слави, як готувати путь самому Господу.  Будучи ревним захисником правди він викривав царя Ірода у тому, що той оженився на Іродіаді – жінці свого брата. Через що й був посаджений царем у темницю. І одного разу, коли Ірод святкував день свого народження, то дочка його жінки танцювала на бенкеті і догодила йому. Так, що цар пообіцяв що дасть їй що вона забажає (навіть половину царства). І дочка за намовою матері попросила на блюді голову Іоана Хрестителя. Цар засмутився, але заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. Таким чином і загинув великий пророк і Хреститель Господній Іоан. Отже, дорогі браття і сестри, вознесемо молитви до Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана, щоб за Його молитвами Господь давав нам духовні сили на подальше наше земне життя. Щоб живучи у світі, де панує пропаганда зла, нечистоти –  змогли відійти від усього поганого та жити справжнім християнським життям. АМІНЬ.