Кожна людина народжується в цей світ з певними обдаруваннями, які вона повинна використовувати для суспільної користі так і свого духовного росту. І, у сьогоднішній недільний день, Господь наш Ісус Христос через Святе Євангеліє, для нашого духовного росту подає притчу про таланти.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!!!
Дорогі браття і сестри!
Кожна людина народжується в цей світ з певними обдаруваннями, які вона повинна використовувати для суспільної користі так і свого духовного росту. І, у сьогоднішній недільний день, Господь наш Ісус Христос через Святе Євангеліє, для нашого духовного росту подає притчу про таланти. Цю притчу ми, як християни, повинні добре пам’ятати і втілювати в життя.
У ній іде мова про рабів і господаря, який від’їжджаючи з дому, залишає своїм рабам майно: одному – п’ять талантів, другому – два таланти і третьому – один. Кожному дає за його спроможністю.
Господар – це Господь наш Ісус Христос; таланти – це дарування, дари, які Господь дає людям. А раби – це є ми з вами.
І, так, Господар який іде з дому – це Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа. А його прихід додому – це Друге Пришестя, коли відбудеться Страшний Суд. Як у притчі, господар прийшов додому і запитав звіт у своїх рабів, так запитає Спаситель нас, при своєму Другому Пришесті. І дамо тоді відповідь перед ним за даровані ним таланти. Господь запитає, чи використали ми їх з користю, чи знехтували Його даром подібно до 3-го раба, – який «закопав у землю».
В основному, ця притча навчає кожного з нас, не бути лінивими. Бо лінивство – це погана справа, яка іде від диявола. Згадаймо перших людей – Адама і Єву. Господь дає їм заповідь «Не їсти плоду з дерева пізнання добра і зла». І вони, дотримуючись цієї заповіді мали обожитися. Але прабатьки, спокушенні змієм і бажаючи коротшим шляхом стати подібним Богу, тобто через лінивство, вибираючи, замість вузької стежки до спасіння – широку – впали в гріх. Цим вони порушили заповідь і віддалилися від безпосереднього спілкування з Богом. І цей гріх впав на все людство. Через, що і зійшов на землю Господь наш Ісус Христос, щоб вилікувати людство.
Тому і ми, бачачи, до чого призводить лінивство, сприймаймо з великим смиренням ці таланти, ці дарування які дає нам Господь. Несемо їх з покірністю, бо це і є нашим хрестом, який дає нам Творець. Якщо є у нас дар розуму, фізичне здоров’я, матеріальні блага чи якийсь інший дар, то використовуймо їх для благої мети. Тоді й виконаймо заповідь Божу «Голодного нагодували, спраглого напоїли, ув’язненого відвідали». І тоді на Страшному Суді почуємо слова: «Добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю. Увійди у радість Господаря твого!»
Бабленюк Артем