Єпископ Епіфаній, Ректор КПБАВ цю першу неділю після П’ятидесятниці як завершення всіх великих свят ‒ світлого Воскресіння Христового, славного Вознесіння Господнього, зішестя Святого Духа на апостолів – Свята Церква урочисто згадує пам’ять всіх святих
Єпископ Епіфаній, Ректор КПБА
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Дорогі браття і сестри!
В цю першу неділю після П’ятидесятниці як завершення всіх великих свят ‒ світлого Воскресіння Христового, славного Вознесіння Господнього, зішестя Святого Духа на апостолів – Свята Церква урочисто згадує пам’ять всіх святих, що від віку Богу угодили і вже на небесах торжествують велику перемогу над гріхом, злом і смертю. Це перші плоди християнства, викуплені пречистою кров’ю Христовою і освячені благодаттю Святого Духа Божого. Це благословенні плоди страждань, хресної смерті і славного воскресіння Спасителя нашого Ісуса Христа, це благословенні плоди Святого Духа і дія Його в Церкві і світі. Всі святі роду християнського, пам’ять яких ми сьогодні звершуємо, ‒ це світло сонця незаходимого, це зорі на небосхилі, які освічують шлях у життя вічне, це дорогоцінні камені, якими прикрашений вінець немеркнучої слави Царства Небесного.
Всі святі, що від віку Богу догодили, були такими ж людьми, як ми. Вони так само, як і ми, складалися із плоті і крові, народжувалися у гріхах, відчували тілесні пристрасті і піддавалися спокусам, можливо, ще більше, ніж кожен, із нас. Але незважаючи на всі ті спокуси і пристрасті, вони зуміли протистояти їм, зуміли перебороти їх, зберегти себе від гріхів і утвердитися в добродійствах, таким чином досягнувши високої моральної досконалості і спасіння. В справі їхнього спасіння допомогла та ж благодать Божа, ті ж засоби, які маємо і ми. Бо каже святий апостол Павло: «Благодать Божа з’явилася, спасительною для всіх людей» (Тит. 2: 11). Святі також мали різні життєві справи, але вони не потьмарили в них турботи про душу, а відтак і про вічне життя. Навпаки, турботою про спасіння були сповнені всі їхні життєві справи і турботи, тому і не стали перепоною для спасіння.
Святі ‒ це люди, які відповіли любов’ю на любов, люди, які зрозуміли, що якщо Христос помер за них, то єдиною подякою за це стане таке ж життя і подвиг, щоб смерть Його не була даремною.
Для чого ж Церква святкує пам’ять святих праотців, патріархів, мучеників, сповідників, одним словом – всіх святих? Невже вони потребують нашої похвали, невже вони чекають людської слави? Зовсім ні. Їхня немеркнуча слава вже записана на небесах, вони вже отримали похвалу і прославлення від Господа, їх прославляють воїнства небесні. Але свята Церква, святкуючи їхню пам’ять, пропонує нам приклад благочестивого життя і показує нагороду за праведність. Церква святкує для того, щоб ми наслідували їхню віру і життя на землі, засвоїли їхню мораль, всі діла і вчинки, їхню ревність у виконанні заповідей Божих, їхню святу ревність в боротьбі з гріхом, чистоту і святість. Вони неначе говорять до нас з небес: ось ми потрудилися благодаттю Божою у тимчасовому житті душею і тілом, а тепер вічно радіємо; ми не шкодували своєї пристрасної тлінної плоті, а тепер ми увінчані вінцями нетління. Вони взивають до нас: «Уподібнюйтеся нам, як і ми Христу» (пор. 1 Кор. 4: 16). Господь наш Ісус Христос прийшов у цей світ, приніс Себе в жертву, воскрес і вознісся на небо, щоб освятити весь людський рід і піднести його на небо. Тому, прославляючи святих, ми прославляємо тим самим Святого Духа, Який живе у них. Прославляючи їх, ми вимолюємо у них, щоб вони сподобили і нас Цього Духа Святого, просимо їхнього небесного заступництва і допомоги у нашому спасінні.
Так, дорогі браття і сестри, святі угодники Божі, яким немає числа, кличуть нас за собою в Небесні Оселі, де немає ні скорботи, ні болю, ні хвороб, а безкінечне життя. Вони послухали слова Спасителя: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; ярмо бо Моє ‒ благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11: 28 – 30) і, виконавши їх, отримали за це вічну славу. Вони закликають і нас виконати ці слова, щоб у вічності насолоджуватися невимовними благами.
Дорогі браття і сестри! Споглядаючи життя і подвиги святих, ми бачимо, що ніякі життєві турботи і піклування про себе не можуть стати перепоною на шляху спасіння, якщо ми всім серцем будемо бажати цього і робити все можливе для цього. Спаситель говорить: «Шукайте ж спершу Царства Небесного і правди його, і все інше додасться вам» (Мф. 6: 33), а святий апостол і євангелист Іоан Богослов, наче доповнюючи каже: «Не любіть ні світу, ні того, що в світі» (1 Ін. 2: 15). Сутність істинного християнського життя полягає в наслідуванні Христу аж до співрозп’яття з Ним. Цим шляхом йшли всі святі, які нині перебувають з Ним у Царстві Небесному. «Після цього глянув я, ‒ пише святий Іоан Богослов в Одкровенні, ‒ і ось велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів, і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими віттями в руках своїх… це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця» (Одкр. 7: 9, 14).
Задумаймося, дорогі браття і сестри, що для нас важливіше: перетерпіти тимчасові скорботи і отримати вічне життя, чи жити, не задумуючись про вічність, а потім терпіти вічні муки в царстві пітьми. Подумаймо і оберімо для себе не шлях, який веде до загибелі, але шлях, що веде у життя вічне. А всі святі, пам’ять яких ми сьогодні святкуємо, є для нас яскравим прикладом того, яка участь чекає на праведників у вічності. Молімося ж нині до них і просімо у них сили і терпіння у боротьбі з гріхом. Нехай же за молитвами святих угодників Господь Своєю благодаттю і чоловіколюбством сподобить нас Царства Небесного. Амінь!
Всі святі, що від віку Богу догодили, були такими ж людьми, як ми. Вони так само, як і ми, складалися із плоті і крові, народжувалися у гріхах, відчували тілесні пристрасті і піддавалися спокусам, можливо, ще більше, ніж кожен, із нас. Але незважаючи на всі ті спокуси і пристрасті, вони зуміли протистояти їм, зуміли перебороти їх, зберегти себе від гріхів і утвердитися в добродійствах, таким чином досягнувши високої моральної досконалості і спасіння. В справі їхнього спасіння допомогла та ж благодать Божа, ті ж засоби, які маємо і ми. Бо каже святий апостол Павло: «Благодать Божа з’явилася, спасительною для всіх людей» (Тит. 2: 11). Святі також мали різні життєві справи, але вони не потьмарили в них турботи про душу, а відтак і про вічне життя. Навпаки, турботою про спасіння були сповнені всі їхні життєві справи і турботи, тому і не стали перепоною для спасіння.
Святі ‒ це люди, які відповіли любов’ю на любов, люди, які зрозуміли, що якщо Христос помер за них, то єдиною подякою за це стане таке ж життя і подвиг, щоб смерть Його не була даремною.
Для чого ж Церква святкує пам’ять святих праотців, патріархів, мучеників, сповідників, одним словом – всіх святих? Невже вони потребують нашої похвали, невже вони чекають людської слави? Зовсім ні. Їхня немеркнуча слава вже записана на небесах, вони вже отримали похвалу і прославлення від Господа, їх прославляють воїнства небесні. Але свята Церква, святкуючи їхню пам’ять, пропонує нам приклад благочестивого життя і показує нагороду за праведність. Церква святкує для того, щоб ми наслідували їхню віру і життя на землі, засвоїли їхню мораль, всі діла і вчинки, їхню ревність у виконанні заповідей Божих, їхню святу ревність в боротьбі з гріхом, чистоту і святість. Вони неначе говорять до нас з небес: ось ми потрудилися благодаттю Божою у тимчасовому житті душею і тілом, а тепер вічно радіємо; ми не шкодували своєї пристрасної тлінної плоті, а тепер ми увінчані вінцями нетління. Вони взивають до нас: «Уподібнюйтеся нам, як і ми Христу» (пор. 1 Кор. 4: 16). Господь наш Ісус Христос прийшов у цей світ, приніс Себе в жертву, воскрес і вознісся на небо, щоб освятити весь людський рід і піднести його на небо. Тому, прославляючи святих, ми прославляємо тим самим Святого Духа, Який живе у них. Прославляючи їх, ми вимолюємо у них, щоб вони сподобили і нас Цього Духа Святого, просимо їхнього небесного заступництва і допомоги у нашому спасінні.
Так, дорогі браття і сестри, святі угодники Божі, яким немає числа, кличуть нас за собою в Небесні Оселі, де немає ні скорботи, ні болю, ні хвороб, а безкінечне життя. Вони послухали слова Спасителя: «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; ярмо бо Моє ‒ благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11: 28 – 30) і, виконавши їх, отримали за це вічну славу. Вони закликають і нас виконати ці слова, щоб у вічності насолоджуватися невимовними благами.
Дорогі браття і сестри! Споглядаючи життя і подвиги святих, ми бачимо, що ніякі життєві турботи і піклування про себе не можуть стати перепоною на шляху спасіння, якщо ми всім серцем будемо бажати цього і робити все можливе для цього. Спаситель говорить: «Шукайте ж спершу Царства Небесного і правди його, і все інше додасться вам» (Мф. 6: 33), а святий апостол і євангелист Іоан Богослов, наче доповнюючи каже: «Не любіть ні світу, ні того, що в світі» (1 Ін. 2: 15). Сутність істинного християнського життя полягає в наслідуванні Христу аж до співрозп’яття з Ним. Цим шляхом йшли всі святі, які нині перебувають з Ним у Царстві Небесному. «Після цього глянув я, ‒ пише святий Іоан Богослов в Одкровенні, ‒ і ось велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів, і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими віттями в руках своїх… це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій кров’ю Агнця» (Одкр. 7: 9, 14).
Задумаймося, дорогі браття і сестри, що для нас важливіше: перетерпіти тимчасові скорботи і отримати вічне життя, чи жити, не задумуючись про вічність, а потім терпіти вічні муки в царстві пітьми. Подумаймо і оберімо для себе не шлях, який веде до загибелі, але шлях, що веде у життя вічне. А всі святі, пам’ять яких ми сьогодні святкуємо, є для нас яскравим прикладом того, яка участь чекає на праведників у вічності. Молімося ж нині до них і просімо у них сили і терпіння у боротьбі з гріхом. Нехай же за молитвами святих угодників Господь Своєю благодаттю і чоловіколюбством сподобить нас Царства Небесного. Амінь!