Юрій Борис, студент 3-го курсу КПБА
Як важливо у нашому житті послужити Богові у смиренності, любові, лагідності та стриманості. Прославити Його серцем і устами (Рим. 10: 10), та усім єством. Цьому сприяє Великий і спасительний піст.
Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі браття!
Як важливо у нашому житті послужити Богові у смиренності, любові, лагідності та стриманості. Прославити Його серцем і устами (Рим. 10: 10), та усім єством. Цьому сприяє Великий і спасительний піст. Піст, який за словами св. отців є матір’ю здоров’я, який охороняє оселю, зберігає цілісність, відганяє демонів, просвітлює розум, спонукає до добрих діл.
Свята Православна Церква на протязі усього нашого земного життя, а особливо під час св. Чотиридесятниці, закликає нас до стримання, просить любити один одного, веде нас просвічуючи Таїнствами Покаяння, яке є за словами Паїсія Святогорця хрещенням слізьми та Причастя, яке оновлює нас, і крім усього цього, славиться коштовними діамантами, праведниками, мучениками, сповідниками, дівствениками, посниками, яких дає нам, як приклад для наслідування.
Сьогодні, коли ми пройшли уже дві седмиці Великого посту, нам дається можливість почути житіє ще одного подвижника, а саме Феофілакта сповідника, єпископа Нікомидійського, який звершував своє служіння у час, коли у Константинополі панувала іконоборча єресь.
На захист Православ’я стали благочестиві мужі Феофілакт та його друг Михаїл Синадський, які після осудження єресі, прийняли святительський сан. Безліч чудес, за їх молитвами здійснив Господь. Одного разу, коли була спека і не було що пити, святі помолилися до Господа, і Він, за їхню щиру молитву послав воду, подібно Мойсею, який у пустелі ударив жезлом по каменю і потекло джерело (Вих. 17: 6), а також Самсону, якому із ослячої щелепи, немов із джерела, Господь виточив воду, коли він знемагав від спраги (Суд. 15: 19). Цей приклад показує нам, якою необхідною і важливою є молитва праведника, до якої потрібно прагнути і нам. Тут також нам згадуються слова Спасителя, Який, говорить до нас, чого б ми не попросили дасться, якщо будемо щиро надіятися на Нього і чинити угодне Йому. Саме так і чинив у своєму житті святитель Феофілакт, який був поставлений на Нікомидійську кафедру, де усі зусилля покладав боротьбі із єресями, відвідував лікарні, допомагав бідним та знедоленим, та займався будівництвом храму. Коли іконоборчі заворушення піднялися з новою силою, святий ревно визнав сповідання Православної віри і засудив нечестивого царя Лева Вірмянина, за що був відправлений у заслання.
У важких умовах помер святитель. Після його смерті, його чесне тіло перенесли у Нікомидійську церкву, названу на честь Чесного Животворчого Хреста Господнього, яку він збудував під час свого земного життя.
Багато потрудився святитель для Христової Церкви, і показав нам приклад істинного пастиря, ревного молитвеника, сповідника віри, оборонця Православ’я. Тож рівняючись на цей приклад благочестя, будьмо і ми такими сповідниками віри, виконуючи постанови Церкви із любов’ю та радістю, щоб піст і молитва не були нам важким ярмом, а благом, на користь нашого спасіння. Тому маючи намір постити, не впадаймо у відчай по-юдейськи, але покажімо себе веселими по-євангельськи, бо піст і молитва – це два крила, які ведуть людину до спасіння. Амінь.
Юрій Борис, студент 3-го курсу КПБА
Проповідь виголошена на вечірній молитві в академічному храмі
св. апостола Іоана Богослова (м. Київ)