Преподобний Йосиф Піснеписець

Серед чесного сонму церковних піснетворців, особливим світлом сяє творчість преподобного Йосифа Піснеписця

Серед чесного сонму церковних піснетворців, особливим світлом сяє творчість преподобного Йосифа Піснеписця. Преподобний жив у IX столітті, коли працями святих Косьми Маюмського, Іоанна Дамаскіна, та інших були вже складені канони великих і дванадесятих свят, введено спів по восьми голосах, побудована основна структура Октоїха. Але саме преподобному Йосифу дано було завершити творіння великих піснеписців, і вкласти свою працю у творення православного богослужіння. Преподобний Йосиф був уродженцем Сицилії. У Сицилії пройшли дитячі і юнацькі роки преподобного. Батьки його, Гребель і Агафія, були люди благочестиві і добродійні; за їх богоугодне життя Господь дарував їм такого сина, який, як видатний творець канонів, прикрасив церкву для її блага священними піснями. Він був лагідний, тихий, смиренний, ухилявся від підліткових ігор. З дитинства полюбив піст і стриманість, не шукав смачних страв, харчуючись лише хлібом та водою, та й то ввечері. Божественне Писання вивчав досить успішно. Коли відбулося нашестя варварів на Сицилійську країну, батьки його були змушені тікати з своєї  батьківщини в інші країни. Спочатку Йосиф відправився з ними в Пелопонес, але потім, залишивши батьків, пішов до Солуні, столиці Македонії; тут він вступив до монастиря, постригся в чернечий чин і навчався працям постницьким. Земля, покрита шкірою, служила йому постіллю, старе лахміття – одежею. Піст його був великим, їжа – невеликий шматок хліба і трохи води, стояння – всенічне, колінопреклоніння – невпинне; в устах завжди спів, а в руках робота. Старанно читав він божественні книги, вправлявся в премудрості і розумі духовному, і, як Ангел Божий, сяяв між братами прикладом чистого і святого житія.  
Будучи посланий до Риму для того щоб сповістити батька про гоніння на Церкву, преподобний Йосиф був з волі іконоборця схоплений морськими розбійниками, привезений на острів Крит і вкинутий в темницю.    Він провів у в’язниці 6-років і був чудено звільнений від уз в ніч на свято Різдва Христового. Повернувшись до Константинополя, він створив обитель у тихому місці поблизу церкви святого Іоанна Золотоустого в ім’я апостола Варфоломія, сюди переніс мощі святого, які отримав ще у Фессалії. Преподобний мав велику любов до апостола Варфоломія, в його серці було бажання скласти духовні пісні до дня його пам’яті, але не маючи відваги, довго молився щоб отримати напоумлення від Господа. Святий Апостол, за словом преосвященного Філарета Чернігівського, з’явився преподобному в навечір’я пам’яті своєї, поклав йому на груди святе Євангеліє і сказав: «Нехай благословить тебе правиця Всесильного, пісні твої потішать Всесвіт». З тих пір преподобний Йосиф почав писати церковні гімни і канони.  Преподобний Йосиф оспівав не одного тільки близького йому і улюбленого їм апостола Варфоломія. Його писання охопили й глибокі покаянні зітхання до Господа; він оспівав Пречисту Матір Божу і свого спасителя з темниці святителя Миколая.  Під час  царювання Феофіла преподобний Йосиф за шанування святих ікон знову був вигнаний з Константинополя в Херсонес, де знаходився у в’язниці до смерті імператора.
Преподобний Йосиф мав провидіння від Бога про наближення смерті в кінці Великого посту 883 року. Проживши багато років і досягнувши глибокої старості, Йосиф впав у немочі тілесні від численних трудів в яких вправлявся з юності – від посту, гонінь за правду, від уз темниці, від турбот про церковний устрій, про оздоблення співами свят і пам’ятей святих, і від великих турбот про спасіння душ людських. Перед відходом зі світу, в кінці Святої Чотиридесятниці, впав він у хворобу і в сновидінні отримав від Бога повідомлення про свою скору смерть. Він переписав всі ввірені йому церковні речі і справи і відіслав святішому патріарху Фотію. Потім, готуючись до відходу, почав молитися Богу, і причастившись Божественних Таїн, преподобний Йосиф благословив усіх колишніх при ньому, звів до неба руки свої, із радісним обличчям віддав Богу святу свою душу. Це було в ніч з середи на четвер Світлої седмиці.
Канони преподобного Йосифа відзначаються у всіх богослужбових книгах. Так, вони є у всіх голосах Октоїха, причому, по суті, на кожен день тижня, за винятком недільних. Рясно представлені канони святого Йосифа Піснеписця в різних місяцях Мінеї. І нарешті, праці його мають місце у Постовій і Квітній Тріоді. У Квітній Тріоді йому належить канон на Вознесіння Господнє і трипіснець від Великодня до П’ятидесятниці, а також по одному тропарі Богородиці, в піснях пасхального канону. У Мінеї, згідно з даними преосвященного Філарета, є 104 канони з зазначенням імені Йосифа. Преосвященний відзначає, що преподобному Йосифу належить в загальній кількості 211 пісень, із них 175 канонів, 30 трипіснців, 6 четверопіснців. Преосвященний Філарет, говорячи про канони преподобного Йосифа, створених на честь святих, пише: «Велика частина канонів оспівана в честь мучеників … тих, які менше за інших славляться Церквою, вдається відзначити, що багато чого тут було вже написано преподобними Іоанном Дамаскіним, Феофаном і іншими Піснеписцями. Преподобному ж Йосифу залишалося прославити тих святих, імена яких були менш відомі і на пам’ять яких канони не були написані. І преподобний вкладає в канони святим, яких він прославляє, всю любов свого серця, тому кожен з його канонів захоплює серце віруючої людини, пробуджує в ній живі молитовні помисли. Преосвященний архієпископ Філарет Чернігівський високо звеличує всю творчість, і особливо покаянні канони, преподобного Йосифа Піснеписця і каже, що вони «сповнені найглибшого скрушення про гріхи і одухотворені почуттям твердої надії на Милосердного, не можна ні одного з них прочитати, не відчувши розчулення». Те живе почуття, яке творчість преподобного Йосифа викликає і в наші дні, примушує нас вникнути в рядки його божественних писань, зануритись у глибину богослів’я.
Преподобний Йосиф був тим, на кому наче завершилася, знайшла своє виконання церковна гімнографія, пов’язана з іменами великих творців канонів; він укладає своїми працями діяльність тих отців, які протягом VII-IX століть заснували і склали основу церковного богослужіння. Той факт, що в Октоїху та інших богослужбових книгах до преподобного Йосифа налічувалося близько 200 канонів, йому ж одному приписується більше 200 канонів, деякі церковні історики вказують, що число канонів преподобного сходить до трьохсот. Своє іменування – Піснеписець – він отримує в наступних поколіннях, і воно також належить тільки йому, на відміну від інших гімнографів. Він не тільки написав стільки канонів, як ніхто інший, він створив особливий стиль цих церковно-богослужбових творів; він, нарешті, увінчав собою, своїми працями славний період розквіту духовної лірики Церкви. Звідси треба говорити не лише про те історичне місце, яке займає особистість преподобного Йосифа Піснеписця в історії, але і про те значення, яке має преподобний для всього людства. «Пісні твої потішать Всесвіт», – сказав у видінні преподобному Йосифу апостол Варфоломій, благословляючи преподобного ченця на працю Піснеписця.
Преподобний Йосиф Піснеписець, таким чином, увінчує славну плеяду отців, які присвятили своє життя і свій талант формування церковно-богослужбової писемності, доповнює, завершує її.