Проповідь єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія, ректора КПБА, в день пам’яті святителя і чудотворця Миколая у м. Бориспіль.Церква Христова сьогодні благоговійно вшановує пам’ять святого Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських, смиренного і лагідного угодника Божого.
Народився святитель в кінці ІІІ століття у місті Патари, що в Малій Азії, у благочестивій християнській сім’ї Феофана та Нонни. У них довгий час не було дітей, але за своє богоугодне життя це благословенне подружжя удостоїлося великої милості – виростити гілку і «дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій» (Пс. 1: 3). Коли народився довгоочікуваний отрок, йому дали ім’я Миколай, що означає «переможець народів». І справді, з Божого благословення він явився переможцем зла на благо світові. Освячений благодаттю Божою ще в утробі матері, він явив себе благоговійним шанувальником Бога. У ньому можна було побачити майбутнього святого навіть з того, як він споживав материнське молоко. У середу і п’ятницю він споживав материнське молоко тільки один раз на день, і то ввечері, після батьківських молитов.
З дитинства він ріс благочестивим і богобоязним отроком, очищаючи своє серце від пристрастей і прикрашаючи свою душу чеснотами. Досягнувши юнацького віку, він взявся за вивчення Священного Писання. Маючи прекрасні природні здібності, він, сповнений благодаті Святого Духа, вивчив Божественне Одкровення, як і потрібно було доброму пастирю стада Христового. Юнак був стриманим, схильним до самотнього життя, не віддавався марнотам, уникав пустих розмов і суєтних друзів. Святий Миколай беріг справжню цнотливість, завжди чистим розумом споглядаючи Господа, старанно відвідуючи храми Божі, наслідував словам псалмоспівця Давида, який говорить: «Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати в палацах грішників» (Пс. 83: 11). Дух Божий справді жив у цьому добродійному і чистому юнакові. Бачачи таке богоугодне життя свого племінника, єпископ Патарський Миколай радив батькам, щоб вони віддали свого сина на службу Богові. Вони послухали його поради і присвятили своє дитя Господу, від Якого самі прийняли його як дар. Єпископ Миколай рукопоклав хлопця в сан пресвітера. При цьому, сповнений Духа Святого, єпископ сказав пророчі слова, що Миколай буде великим пастирем, приведе багатьох заблудлих до істини і стане втіхою всім скорботним. У молодому віці Миколай втратив своїх батьків. Одержавши від них великий спадок, він, не маючи пристрасті до земних благ, роздавав своє майно бідним. При цьому ніхто не знав, хто подає їм такі багаті дари. Святий Миколай смиренно виконував слова Спасителя, Який говорить: «Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми, щоб вони вас бачили: інакше не буде вам нагороди від Отця Небесного. У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, щоб милостиня твоя була таємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6: 1, 3 – 4).
З часом Миколай віддалився у пустелю, в монастир, який заснував його дядько. Він хотів присвятити себе Богові, проводячи час у молитві, пості й мовчанні. Та Бог таємним одкровенням утримав його від такого наміру, сказавши, якщо він хоче потрудитися багато для Бога, то нехай повертається на батьківщину до людей, щоб в ньому прославилося ім`я Господнє. Зрозумівши свою місію, святий Миколай прибуває до Мир, головного міста Лікії, де його ніхто не знав. Після смерті місцевого архієпископа промислом Божим його обрали єпископом у цьому місті, де він продовжив своє служіння.
Святитель Миколай пас ввірене йому стадо словесних овець Христових як Добрий Пастир, який готовий свою душу покласти за овець (Ін. 10: 11). У цей час нечестиві царі Діоклетіан і Максиміан вчинили гоніння на християн. Святитель же, нічого не боячись, сміливо проповідував Христове благочестя. Через це його схопили і вкинули до в’язниці, разом з іншими християнами. Тут він пробув тривалий час, зазнавши голоду, спраги, принижень і тяжких страждань, але попри все це залишався вірним пастирем Христовим і укріпляв всіх ув’язнених Словом Божим і благочестям. З часом всіх відпустили, і святитель знову продовжив своє служіння на єпископській кафедрі. Серце, наповнене любов’ю до Бога, спонукало його до захисту православної віри. Коли благовірний князь Константин повелів скликати Вселенський Собор у Нікеї, архієпископ Миколай прибув туди, щоб захищати православ’я перед нечестивим вченням Арія. На цьому Соборі святитель так ревно відстоював православну віру перед єретиком Арієм, що в суперечці вдарив його по щоці за богохульне ставлення до Сина Божого – Другої Особи Пресвятої Тройці. За це багато присутніх отців обурились на Миколая і засудили його, але з веління Божого святий був відпущений, бо його вчинок був не від пристрасного серця, а наслідком ревності у Господі.
Великий угодник Божий прожив багато років в місті Мирах і, доживши до старості, після нетривалої хвороби перейшов у вічні оселі небесні. Його поховали у кафедральному храмі в Мирах, а пізніше від чесних мощей святителя звершувалось багато чудес. Люди з усіх куточків землі стікались до його гробу, щоб отримати зцілення. Таким чином благодіяння святителя не припинились. Церква Христова знає багато чудес, які звершив святий Миколай і після своєї смерті.
Дорогі браття і сестри! Святитель Миколай явив себе вчителем стримання для всіх нас, бо смиренням і убогістю придбав високе багатство. Він завжди пам’ятав і виконував у житті заповідь Спасителя: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5: 48). Завжди прагнув духовної досконалості, знаючи, що її можна досягнути тільки благодатними силами, які посилаються смиренним і вірним послідовникам Христовим. Він прикрасив себе смиренням і лагідністю і завдяки цим чеснотам переносив всі біди, нещастя і приниження, при цьому не сповнюючись почуттям гніву чи роздратованості.
Все життя святителя – це нескінченні благодійства, чудеса, безмірна і безкінечна любов до стражденного людства. «Якими похвальними вінцями, – взиває сьогодні Церква Христова, – якими словами і піснями прославимо святителя – нечестя протиборця і благочестя поборника, Церкви предстоятеля, великого заступника і вчителя, всіх засмучених втіху і сущих в бідах пристановище?». Справді, ми не знаємо, як достойно прославити рівноангельське життя святителя Миколая і велич його щирої душі. Але що вартує земна слава і похвала для святителя, який увінчаний небесною славою і насолоджується вічним блаженством у Царстві Небесному? Нічим ми не зможемо так прославити святителя, як наслідуванням його життєвого прикладу, ніщо не зможе настільки прихилити до нас його благодатну допомогу, як наше благочестиве життя, наповнене смиренням, лагідністю і любов’ю.
В цей святковий день прославмо великого угодника і, прославляючи, просімо, щоб він своїми молитвами дарував нам сили для наслідування його чеснот і дарував нам смирення, лагідність і любов. Щоб, ведені цими чеснотами, ми могли перенести всі спокуси і труднощі життєві і прийшли до тихого пристановища у Царстві Отця нашого. Амінь.
ЕПІФАНІЙ,
єпископ Переяслав-Хмельницький
і Бориспільський