Василь Дідух, 4 курс КПБА
Сьогодні, в четверту неділю Великого посту, ми стали свідками двох великих чудес, які вчинив Ісус Христос – оздоровив біснуватого юнака та зцілив духовно його батька, скріпивши віру
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!!!
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!!!
Сьогодні, в четверту неділю Великого посту, ми стали свідками двох великих чудес, які вчинив Ісус Христос – оздоровив біснуватого юнака та зцілив духовно його батька, скріпивши віру. Цей євангельський уривок вкотре закликає нас задуматись над важливістю існування, а ще більше впливу духовного світу на кожного із нас. Сьогоднішнє вигнання диявола підкреслює, що для нашого духовного життя необхідними є віра, піст та молитва.
Що ж таке віра і що значить вірити? Вірити – це без сумнівів визнавати сущим те, чого не бачимо. Наприклад, не бачимо Бога, проте знаємо, що Він є, що Він сотворив світ і що ним управляє. Вірити – це визнавати за істину те, що має настати в прийдешньому, і з певністю очікувати на нього. Наприклад, ми знаємо, що настане кінець світу, буде воскресіння мертвих, суд Божий, і праведних очікує блаженна нагорода, а грішних – засудження, знаємо і твердо переконані, що це все збудеться, – оце і є віра.
Преподобний Ісаак Сирін, говорить: «Той, хто вірить, що Бог всесильний, робить правильно, але це ще не все. По-справжньому вірить той, хто вірить, що він може все у Бога виблагати». У Євангелії від Матфея, Господь настановляє: «Якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас». Мова йде якраз про віру чудотворну. Я хочу мати таку віру, і дай мені, Боже, таку віру. Але у мене немає бажання рухати гори. Але є бажання мати таку живу віру, щоб змінитися самому, щоб зрушити в море гори своїх гріхів. У кожного з нас є свої гори і своє море. І нам потрібна чудотворна віра не для того, щоб пересувати гори. Нам потрібно зрушувати гори своїх гріхів туди, до моря милосердя, і топити гріхи в цьому морі.
Віра – це безцінний дар. Подібно як апостоли мали від Христа дар зцілень та владу над демонами, але не могли цим скористатись через брак молитви та посту, так, подібно, і наша віра стає слабкою, коли ми не скріплюємо її молитвою та постом.
Стосовно посту, блаженний Августин навчає: «Якщо вас запитають: для чого ви постите й мучите себе? Відповідайте так: скаженого коня, котрого неможливо приборкати вуздечкою, приборкують голодом і спрагою». Блаженний Августин порівнює людину із диким конем, котрий нікого не визнає і ні перед ким не схиляється. Голод і спрага – інколи єдині речі, котрі можуть приборкати пристрасну людину, що бунтує проти Бога. А бунт проти Бога, – це одне із означень гріха. Згадаємо блудного сина. Крайня нужда, голод і приниження наблизили його зустріч з батьком. І хто знає, навернувся б він чи ні, коли б у нього було все гаразд? Покаяння без посту за словами св. Іоана Золотоустого, – неможливе, як неможливе є, «щоб вогонь горів у воді».
Щодо молитви, святі отці, дають величезну кількість повчань. Ось, наприклад, як говорить Євагрій Понтійський: «Молитва – це бесіда розуму з Богом». Св. Августин повчає, що Бог є ближче до нас, аніж ми самі до себе. Чому? Тому що Бог є в нас самих. Тому молитва це не притягування Бога до своїх потреб, але наше власне притягування до Нього. Молитва і піст – це два крила, які возносять нас до неба, це два посередники, що допомагають нам сприймати в житті все як Божий дар. Тому скріплюймо цим нашу віру.
Дорогі у Христі браття і сестри, прислухаючись сьогодні до слів Святого Євангелія, обдумаємо про ці важливі три чесноти в нашому житті: віру, піст і молитву, чи ми належно їх виконуємо. Тому, єднаймося з Господом у вірі, щирому покаянні в своїх гріхах, в чистоті своєї совісті. Скиньмо з себе бруд недовірства, а зодягнімось в благодать щирої віри в Бога. Будемо ходити слідами тих, що вірою царства перемагали, чинили правду і одержували обітниці. Хай ці мужі віри стануть і для нас ясними світильниками на дорозі нашого життя і спасіння наших душ. АМІНЬ.
Що ж таке віра і що значить вірити? Вірити – це без сумнівів визнавати сущим те, чого не бачимо. Наприклад, не бачимо Бога, проте знаємо, що Він є, що Він сотворив світ і що ним управляє. Вірити – це визнавати за істину те, що має настати в прийдешньому, і з певністю очікувати на нього. Наприклад, ми знаємо, що настане кінець світу, буде воскресіння мертвих, суд Божий, і праведних очікує блаженна нагорода, а грішних – засудження, знаємо і твердо переконані, що це все збудеться, – оце і є віра.
Преподобний Ісаак Сирін, говорить: «Той, хто вірить, що Бог всесильний, робить правильно, але це ще не все. По-справжньому вірить той, хто вірить, що він може все у Бога виблагати». У Євангелії від Матфея, Господь настановляє: «Якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас». Мова йде якраз про віру чудотворну. Я хочу мати таку віру, і дай мені, Боже, таку віру. Але у мене немає бажання рухати гори. Але є бажання мати таку живу віру, щоб змінитися самому, щоб зрушити в море гори своїх гріхів. У кожного з нас є свої гори і своє море. І нам потрібна чудотворна віра не для того, щоб пересувати гори. Нам потрібно зрушувати гори своїх гріхів туди, до моря милосердя, і топити гріхи в цьому морі.
Віра – це безцінний дар. Подібно як апостоли мали від Христа дар зцілень та владу над демонами, але не могли цим скористатись через брак молитви та посту, так, подібно, і наша віра стає слабкою, коли ми не скріплюємо її молитвою та постом.
Стосовно посту, блаженний Августин навчає: «Якщо вас запитають: для чого ви постите й мучите себе? Відповідайте так: скаженого коня, котрого неможливо приборкати вуздечкою, приборкують голодом і спрагою». Блаженний Августин порівнює людину із диким конем, котрий нікого не визнає і ні перед ким не схиляється. Голод і спрага – інколи єдині речі, котрі можуть приборкати пристрасну людину, що бунтує проти Бога. А бунт проти Бога, – це одне із означень гріха. Згадаємо блудного сина. Крайня нужда, голод і приниження наблизили його зустріч з батьком. І хто знає, навернувся б він чи ні, коли б у нього було все гаразд? Покаяння без посту за словами св. Іоана Золотоустого, – неможливе, як неможливе є, «щоб вогонь горів у воді».
Щодо молитви, святі отці, дають величезну кількість повчань. Ось, наприклад, як говорить Євагрій Понтійський: «Молитва – це бесіда розуму з Богом». Св. Августин повчає, що Бог є ближче до нас, аніж ми самі до себе. Чому? Тому що Бог є в нас самих. Тому молитва це не притягування Бога до своїх потреб, але наше власне притягування до Нього. Молитва і піст – це два крила, які возносять нас до неба, це два посередники, що допомагають нам сприймати в житті все як Божий дар. Тому скріплюймо цим нашу віру.
Дорогі у Христі браття і сестри, прислухаючись сьогодні до слів Святого Євангелія, обдумаємо про ці важливі три чесноти в нашому житті: віру, піст і молитву, чи ми належно їх виконуємо. Тому, єднаймося з Господом у вірі, щирому покаянні в своїх гріхах, в чистоті своєї совісті. Скиньмо з себе бруд недовірства, а зодягнімось в благодать щирої віри в Бога. Будемо ходити слідами тих, що вірою царства перемагали, чинили правду і одержували обітниці. Хай ці мужі віри стануть і для нас ясними світильниками на дорозі нашого життя і спасіння наших душ. АМІНЬ.
Студент 4-го курсу КПБА
Василь Дідух