Опис церкви Святої Софії

Церква Святої Софії побудована за планом справжньої знаменитої Святої Софії: такі ж, як в тієї, арки, округлість і дах. Людський розум не в змозі осягнути її з причини різноманітності кольорів її мармуру та сполучень.

Церква Святої Софії побудована за планом справжньої знаменитої Святої Софії 2 : такі ж, як в тієї, арки, округлість і дах. Людський розум не в змозі осягнути її з причини різноманітності кольорів її мармуру та сполучень, симетричного розташування частин її будови, великої кількості і висоти її колон, висоти її куполів, її широти, численних її портиків і притворів. То була (Свята Софія) за ім’ям і в дійсності, а ця – за ім’ям і подобою.
Її будівля чотирикутна і вся склеписта, всередині і зовні із каменю, цегли та вапна. Але з боку західного нартекса вона наполовину в розвалинах. Розповідали, що її татари в давні часи зруйнували і спалили, і вона залишалася зруйнованою близько ста років, притулком для худоби і в’ючних тварин. Потім вона була відбудована, але її зруйнували гуньяти (уніати), тобто руські послідовники папи: вони виламали всі плити її підлоги і помістили у своїх церквах. Нам розповідали, що вся церква зі всіма своїми притворами і галереями вгорі і внизу була прикрашена мозаїкою. Говорять, в неї було вгорі і внизу сімдесят вівтарів. Коли її зруйнували згадані ляхи, вона залишалася в розвалинах близько сімдесяти років, поки не появився вічної пам’яті Петро, на прізвище Могила, брат Мойсея, господаря Молдови. Ставши митрополитом країн руських, він постарався за можливістю її реставрувати і привести в її теперішній вигляд. Бог нехай помилує його!
Праворуч від входу у західні двері в даний час знаходяться два покинутих вівтарі: один в ім’я Богоявлення, тобто Хрещення, де для шанованих людей стоїть купіль із твердого червоного каменю, подібного на багряницю, а всередині іншого вівтаря збереглися будови. Біля цих великих західних воріт праворуч і ліворуч є ще двоє малих дверей. На кожному із західних кутів кругла велика вежа – висока будова з великою кількістю бойниць. Кожна вежа має двері із заходу; від них входиш по широких, просторих і довгих сходах з багатьма східцями до самої верхньої бойниці, через яку входиш на другу окружну галерею церкви.
З південного боку п’ять дверей в ряд, з північного зараз двоє дверей, з яких одні служать всім для проходу. Над нею по штукатурці зображення Святої Софії: Христос, промені Духа Його Святого сходять на церкву; кашидьяри 3  з персіянами в кісейних тюрбанах натягують луки і стрілами мітять на церкву, франки з гарматами та зброєю нападають на неї.
Зі східного боку церква має сім великих і високих абсид: чотири із них однакові, а три нижчі. У верхній галереї є також два вівтаря, один напроти одного. В усіх абсидах церкви багато великих вікон, усі з чистим склом, навіть округлі віконця. Кожен з вівтарів має над собою високий купол із золоченим сяючим хрестом. Великий же вівтар дуже високий і возноситься у простір. З обох його боків два великі, високі пілястри з гладкими з укосами. Вся зовнішня стіна має вікна, що замазані вапном і гіпсом, із зображеннями та іконами святих всередині. Число стовпів і пілястрів з кожного боку стіни церкви десять. Довжина церкви 210 футів 4, а ширина більше, тому що її нефи чисельні. На верхніх частинах її стіни влаштовані подоби арок з дивовижно тонким мистецтвом, за точним зразком решітки св. Софії. Що ж до нефів церкви із заходу на схід (?), то вони чисельні, кількістю дванадцять, в один ряд, з восьмикутними стовпами і багатьма арками. Коли входиш до храму через західні двері, то твоїм очам відкривається підлога хорів, зроблена з дивовижної дорогоцінної мозаїки з всілякими тонкощами мистецтва. Така ж підлога всередині вівтаря і перед ним. В хорах по їхньому колу, чотирикутний дерев’яний поміст з трьома східцями, покритий неперевершеним червоним сукном. Над хорами згаданий високий купол з багатьма скляними вікнами: їх кругом дванадцять. У його верхній частині зображений Господь Христос з ангелами, а по колу дванадцять Його учеників; в чотирьох же кутах купола чотири євангелисти – все це із прекрасної позолоченої мозаїки з дивовижними орнаментами і грецькими надписами. Так само (прикрашені) чотири арки і портики з цього боку.
Величний вівтар подібний до прославленого вівтаря Св. Софії за своєю довжиною, простором, широтою і підбором кольорів мозаїки на його стінах і підлозі. В ньому від верху абсиди до низу, по всій її довжині, у вищій мірі прекрасне зображення Владичиці на повний зріст, Яка стоїть, з платом біля поясу, з розкритими долонями піднявши руки. Вона зроблена із різнокольорової блискучої мозаїки з позолотою. У справжньому храмі Св. Софії ми бачили Господа Ісуса Христа, Який стоїть в повний зріст і благословляє, зображеного з великою досконалістю і красою. Тут же під Непорочною Дівою зображений стіл Таємної Вечері, оточений ангелами; Господь передає праворуч Петру і його друзям божественний хліб, говорячи (а ці слова виходять з Його божественних уст великими грецькими літерами): “Прийміть, споживайте: це є Тіло Моє”, до кінця; і повторне Його зображення; Він дає пити із чаші ліворуч, говорячи: “Пийте з неї всі”, до кінця. Нижче згаданого божественного столу знаходяться три великі вікна. Між двома вікнами зображені древні святі Олексій і Петро, митрополити Київські, в своїх облаченнях і білих клобуках, що розшиті золотом; біля них написані по-грецьки їхні імена. Праворуч від них зображені: архідиякон Стефан з кадилом і, як належить архієреям, в світлих облаченнях Григорій Чудотоворець, Григорій Нісський, Іоан Золотоустий і Василій Великий. Ліворуч біля вікна зображені: диякон Лаврентій, Миколай Мирлікійський, Григорій Богослов, Климент, папа Римський, і Єпіфаній Кіпрський. Усі їхні зображення зроблені з позолоченої мозаїки з грецькими надписами. Все півколо кафедри (горнього місця) з трьома високим східцями. Навколо нього, на висоті близько півросту, викладено (по стіні) різноманітними породами мармуру чудовою кольоровою мозаїкою. Дивні арки вівтарів і високого куполу всі прикрашені позолоченою мозаїкою і зображеннями святих.
Навколо святої абсиди накреслено мозаїкою по-грецьки, як ми списали: ὁ Θεóς ἐν μέσψ Αὐτῆς καὶ οὐ σαλευθήεται βοήθησει Αὐτῇ ὁ Θεóς… 5, що означає на нашій мові: “Бог посеред Неї і Вона не захитається: допоможе Їй Бог від ранку”. Розповідають відносно будови Св. Софії, що цар Юстиніан написав те ж на всіх її цеглинах.
Святий престіл дуже великий, відповідно до величини вівтаря і встановлений на основі. Із заднього його боку є рід арки з дощок східцями; на них стоять в ряд підсвічники із зеленими свічками, які, коли їх запалюють, утворюють вид красивого півкола – приємна втіха погляду. На правому боці (головного) вівтаря є двері з дуже високим вікном над ними; через них входиш в перший вівтар, високий, з куполом і двома скляними вікнами в передній (східній) його стороні; він в ім’я Різдва Богородиці. Біля нього інший, подібний йому, вівтар в ім’я св. Михаїла. З північного боку (головного вівтаря) знаходяться чотири вівтаря; із них два, з високими куполами, в честь Покладення Господа в гріб 6  і Нерукотворного Образу; четвертий – в ім’я св. Миколая 7.
Іконостас при воротах цих вівтарів благоліпний і величний; він новий, надзвичайно великий, дивує подивом глядача. Ніхто не в змозі його описати з причини красоти і різноманітності його різьби і позолоти. Царські ворота, висотою в шість ліктів, з аркою на подобі міських воріт: ширина їх в 2½ ліктя. Вони, зазвичай, в два створи і  поглиблені в подобу зводу; всі різні і позолочені. На одному створі зображений лелека із срібла: він проколює свій бік дзьобом і кров тече на його пташенят, що знаходяться під ним; ніхто не відрізнить від чеканки. Ікони, числом дванадцять, благоліпні, великі; в усіх них по боках товсті колони з різьбою і позолотою, що поглиблюються в подобу ніші. Колони при іконах Господа і Владичиці великі і дуже високі, з різьбою і глибокими вирізами: на них зображені виноградна лоза з блискучими гронами, зеленими і червоними. Над іконостасом і всіма тяблами йде дуже широка рама, вся з різьбою та позолотою; вона починається і закінчується впродовж дверей чотирьох вівтарів і йде не прямою лінією, а утворює впадини. Над нею розп’яття Господа дуже вишуканої роботи; навколо нього, зверху до низу, рід різної рами, на якій маленькі кола з зображеннями святих і апостолів, закриті склом.
З лівого боку від ікони Господа стоїть ікона Св. Софії, роботи мудрого і умілого майстра: всередині ікони церква з колонами, біля основи якої довкола рід зводу; над церквою Христос, і Його Дух Святий сходить на неї в славі; внизу зображення гієни; кашидьяри з дуже великим носом тримає в руці лук і стріли, біля нього велика кількість персіян в кісейних тюрбанах з луками і стрілами стріляють на церкву; натовп франків у своїх капелюхах і костюмах із зброєю і гарматами, із яких вони стріляють; всі ведуть боротьбу проти неї 8.
Потім ми піднялись на другий ярус церкви по драбині однієї із її зовнішніх веж. Це захоплююче місце, з якого звідусіль відкривається вигляд на хори і вівтарі. Воно має два нефи: один – з п’ятьма куполами; в передньому (східному) його боці один з вівтарів в ім’я св. Миколая; і інший неф також з п’ятьма куполами, і в передньому боці його другий вівтар в ім’я св. Димитрія. Вони виходять на нижні вівтарі. Поручні тут перед арками складаються із одного шматка червоного каменя і йдуть від основи однієї арки до іншої; на них зображені хрести і фігури, за точним зразком поручнів. Число арок цієї галереї тридцять, а куполів десять. Інші два вівтаря поблизу північних дверей, праворуч від вихідного із церкви, в низьких нішах. Замість тябл зроблена залізна висока клітка, яка прикрашена різними фігурами і розписана: на ній зображені ангели і святі, лиця яких, за звичаєм, білі, одежа покрита позолотою, хрести і грецькі надписи, квіти різними фарбами, зеленою і червоною, та інше, все це дивовижне для розуму і зроблене з тонких залізних листів із закріпленнями.
В одному із згаданих вівтарів знаходиться великий біломармуровий саркофаг з горбоподібною кришкою, з хрестами; він подібний на ступню св. Іліана в Емессі 9. О, диво! Звідки вони привезли цей мармур, ці великі колони, які ззовні церкви, тому що в цій країні, безсумнівно, немає мармурових ломень? Мабуть, його привезли на човнах із Мармара, що біля Константинополя, Чорним морем, далі вийшли в річку Дніпро, яка в нього, і вивантажили мармур тут в Києві. З Києва й інших міст кораблі ходять по річці Дніпру і виходять у Чорне море.
Зауваж, що вся кількість куполів цієї церкви вісімнадцять, а кількість великих золочених хрестів на куполах, зубцях і горбоподібних зводах 10 тридцять шість. Великий купол знаходиться посередині і над ним інший вишуканий і легкий купол для прикрашення, на здивування тих, хто дивиться. Всі куполи криті блискучою бляхою.
Ось що ми зібрали і виклали – над чим я трудився, не сплячи ночами, із зусиллям і неспокоєм – відносно опису влаштування св. Софії, яка знаходиться в землі козаків і не має подібної собі, крім такої ж самої.