Кожен день останньої седмиці перед святою Пасхою присвячений згадкам останніх днів земного життя Спасителя, Його страждань, смерті і погребіння. Саме тому ця седмиця називається «Страсною», або «Великою». «Великою називаємо цю седмицю, ‒ говорить святитель Іоан Золотоуст, ‒ не тому, що дні її довгі чи їхня кількість більша, ніж в інших, але тому, що в її період Господь звершив великі і невимовні благодіяння.
В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Кожен день останньої седмиці перед святою Пасхою присвячений згадкам останніх днів земного життя Спасителя, Його страждань, смерті і погребіння. Саме тому ця седмиця називається «Страсною», або «Великою». «Великою називаємо цю седмицю, ‒ говорить святитель Іоан Золотоуст, ‒ не тому, що дні її довгі чи їхня кількість більша, ніж в інших, але тому, що в її період Господь звершив великі і невимовні благодіяння. В цю седмицю закінчилася велика боротьба, знищена смерть і клятва, зруйнована влада диявола, Бог примирився з людиною, небо стало доступним для всіх; люди з’єдналися з ангелами… зруйнована стіна, Бог миру примирив небесне і земне». Кожен день Великої седмиці здавна присвячений Церквою певній особливій події. Сьогодні, у Великий понеділок, ми згадуємо безплідну смоковницю. Коли Спаситель зі Своїми учениками повертався з Вифанії в Єрусалим, то зголоднів і, побачивши при дорозі смоковницю, підійшов до неї, але ніякого плоду, окрім листя, не побачив. Тоді Він сказав їй: «Нехай не буде надалі від тебе плоду повік» (Мф. 21: 19), і смоковниця відразу ж всохла.
Коли ми чуємо цю притчу, то на перший погляд стає дивно: що ж сталося з Господом Ісусом? Чому Він прокляв невинне дерево? Адже Він завжди був добрим і милосердним, зціляв хворих, повертав зір і слух, воскрешав померлих, а тут враз прокляв дерево. Але нам треба розуміти, що Господь прокляв безплідне бездушне творіння не тому, що відчув голод, бо, як відомо, Він упродовж сорока днів постив і знаходився без їжі і пиття, і не через те, що вона була безплідною, а задля того, щоб показати високу ціль і призначення Сина Божого ‒ спасіння роду людського. Цей випадок показує нам, що є час милості і довготерпіння, а є час суду і покарання.
Смоковниця ‒ наш прообраз, дорогі браття і сестри. Засохлій смоковниці уподібнюється всяка людська душа, яка не приносить духовних плодів. Рано чи пізно до кожного із нас приходить Життєдавець Господь, бажаючи нашого спасіння, приходить для того, щоб втамувати наш духовний голод. Але, приходячи, не знаходить у нас нічого, окрім листя ‒ життєвих турбот, піклування про земне і скороминуче; а плодів віри, добродійств, турботи про спасіння немає у нас. А хто не має добрих діл, освячених вірою і молитвою, той не може спастися, бо для спасіння недостатньо бути охрещеним і називатися християнином, а потрібно доводити на прикладі власного життя.
Іоан Хреститель закликав всіх людей словами: «Покайтеся і принесіть плоди, достойні покаяння» (Лк 3: 8). Саме про ці плоди колись, на Страшному Суді, запитає нас Господь. Святитель Іоан Золотоуст навчає, кажучи, що «оскільки Господь зажди всім благодіяв і ніколи нікого не карав, Йому потрібно було показати силу Свого правосуддя і помсти, щоб ученики і юдеї знали, що Він міг одним словом перемогти розпинателів, подібно до смоковниці, однак добровільно віддає Себе на розп’яття. Відповідно і показав це не на людях, а на дереві».
Дорогі браття і сестри, з кожним днем до нас наближається величне свято, свято над святами ‒ Воскресіння Христове. Але разом із тим з кожним днем наближається і час, коли ми станемо перед лицем Господнім. Завдяки смерті і воскресінню Господньому спасіння стало для нас можливим, але що ми робимо для того, щоб спасти свої грішні душі, щоб не стати безплідною смоковницею і не віддати свою душу на вічні муки, щоб позбавитися від вічних мук і отримати виправдання на праведному Суді Божому? Ми повинні прикрашати своє життя добрими ділами, вірою, любов’ю і смиренням.
Якщо ці добродійства будуть наповнювати нашу душу, то Бог миру, Господь наш Ісус Христос, Який постраждав за нас, завжди буде з нами, а в час Свого другого і славного пришестя Він не залишить нас без нагороди, а покличе, кажучи: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25: 34). Амінь.
ЕПІФАНІЙ,
митрополит Переяслав-Хмельницький
і Білоцерківський