Субота праведного Лазаря

Субота шостої седмиці Великого Посту – субота Лазаря, в цей день Православною Церквою згадується чудо воскресіння Христом праведного Лазаря

Субота шостої седмиці Великого Посту – субота Лазаря, в цей день Православною Церквою згадується чудо воскресіння Христом праведного Лазаря.
Про праведного Лазаря, а особливо про його воскресіння описується в Євангелії від Іоана Богослова.  Святий Лазар, брат Марфи і Марії, жив у селищі Вифанія, недалеко від Єрусалима. Лазар був єврей і фарисей, син Симеона фарисея (Мф. 26, 6).  Під час Свого земного життя Господь часто відвідував дім Лазаря, якого дуже любив і називав Своїм другом, а коли Лазар помер і вже чотири дні пролежав у гробі, почувши про його смерть, Христос заплакав. Але Христос велів забрати камінь від печери, в якій поховали праведника, і промовив: «Лазар! Вийди!». І Лазар вже будучи чотири дні у гробі воскрес, Господь воскресив його з мертвих. Багато юдеїв, почувши про це, приходили до Віфанії і, впевнившись у дійсності цього найбільшого чуда, ставали послідовниками Христа. За це первосвященики хотіли вбити Лазаря. Праведний Лазар згадується у Святому Євангелії ще один раз: коли за 6 днів до Великодня Господь знову прийшов до Віфанії, там був і воскреслий Лазар.
З початком гоніннь Лазар Чотириденний змушений був переселитися на Кіпр, де згодом його зустріли святі апостоли і висвятили в єпископа. Праведний Лазар став єпископом Кіттії (так раніше називалося місто Ларнака на Кіпрі). Про праведного Лазаря мало збереглося відомостей, але, за переданням, Сама Владичиця Богородиця зробила Своїми руками святительський омофор для Лазаря і здійснивши морську подорож на острів Кіпр,  особисто передала цей дар новому єпископу.
Як говориться в життії праведного Лазаря, він жив на Кіпрі в тиші своїх роздумів і праць, ведучи аскетичний спосіб життя. Він ніколи не усміхався після свого воскресіння, бо доторкнувся до невідомої для людей, що живуть на землі, таємниці життя і смерті. Згідно передання Лазар лише одного разу посміхнувся, коли, будучи єпископом Кіттійським, він звернувся до однієї багатої жінки з проханням поділитися частиною врожаю на потреби сиріт. Вона сказала, що її поля перестали плодоносити. Святий у відповідь лише посміхнувся з безумства жадібності. Повернувшись  до своїх угіддь, жінка побачила на їх місці солончасте озеро. Це солоне озеро збереглося до наших днів, його називають “усмішкою Лазаря”. Прожив праведний Лазар Чотириденний на острові Кіпрі близько тридцяти років. Як помер святий – невідомо, але поховали його християни з честю в кам’яному саркофазі, де поруч пізніше були поховані і інші єпископи. Після багатьох руйнувань від воєн і землетрусів жителі міста переселилися в інше місце, а про поховання древніх архієреїв, під завалами було забуто.
Довгий час могила Лазаря була невідома. Але на забутому місці поховання праведника стали відбуватися дивні події. У 392 році там була виявлена Кіпрська ікона Божої Матері, якою здійснювалися чудеса. Після явлення Кіпрської ікони Богородиці на тому ж самому місці появилося цілюще джерело, воно також то пропадало, то  з’являлося. Крім того відбувалося ще безліч чудес  на одному і тому ж місці. Наприкінці VIII століття тут вирішили побудувати храм. І тоді під землею були знайдені руїни давньої церкви. При їх розкопках знайшлися  поховання древніх саркофагів, напис на одному з яких був таким: “Лазар Чотириденний і друг Христів”. Місто, де був знайдений храм, назвали Ларнака (з грец. – Труна Лазаря). Імператор Лев вирішив перенести святі останки Лазаря в Константинополь, а глава праведника, що залишилася на Кіпрі, була загублена. Протягом століть всі були впевнені, що мощі святителя Христового були також втрачені в Константинополі при розгромі його хрестоносцями. І тільки в 1972 році при реконструкції храму Лазаря був розібраний кам’яний престол, в основі якого і виявили білого мармуру ковчег з мощами. На кришці був напис про те, що всередині святі мощі саме Лазаря.
Тепер ця святиня виставлена у храмі під позолоченим балдахіном біля ікони воскресіння Лазаря Чотириденного. А під вівтар можна спуститися до гробниць перших єпископів, де з спорожнілого гробу Лазаря виточується свята вода.
Святий Лазар до цих пір вважається покровителем Ларнаки, і за тиждень до православного Великодня городяни святкують Воскресіння Лазаря, проносячи по вулицях міста його ікону, яка весь інший час зберігається в церкві. А день пам’яті святого праведного Лазаря – 17/30 жовтня.
Наближаючись до Свята із Свят Пасхи, перед Вербною Неділею святкуючи воскресіння Лазаря Ісусом  Христом Церква, вказує нам на те, що Господь дає нам образ майбутнього нашого воскресіння. Він Сам говорив, що настане такий день і момент, коли “всі хто в гробах почують голос Сина Божого і почувши оживуть.”  Господь наш Ісус Христос під час Свого земного життя сотворив чудо воскресіння з мертвих тричі. Спочатку Він воскресив сина Наїнської вдови, якого вже несли ховати. Друге чудо воскресіння було здійснено Господом над дванадцятирічною дочкою Іаіра. І нарешті, третє – чудо воскресіння з мертвих Лазаря Чотириденного, для того щоб більше запевнити  Своїх вірних у Воскресінні, щоб показати їм, як це буде і зробив так це чудо, що всі на власні очі почули голос Сина Божого, який викликає із гробу мертву людину. Тільки тоді це було звернено до одного Лазаря, а в кінці століть буде звернено до всіх померлим. Про перед Воскресний дух цього свята свідчить і богослужіння, яке переповнине воскресними піснями, в яких відкрито розкривається його зміст: «Загальне воскресіння перед Твоїми стражданнями запевняючи, з мертвих воскресив єси Лазаря, Христе Боже. Тому і ми, як діти, несучи знамена перемоги, виголошуємо Тобі, Переможцеві смерти: Осанна в вишніх; Благословен, хто йде в імя Господнє»