“Улюблений ученик Христів…”

Апостоле, Христом Богом улюблений,
поспіши визволити людей безпомічних…

Такими словами Свята Православна Церква, прославляє великого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Цей святий муж був другим сином рибалки Заведея і Соломії, дочки Йосифа Обручника, молодший брат святого апостола Якова. Він був одним із перших послідовників Іоана Предтечі, від якого дізнався про прихід в світ Месії – Христа. Сам Христос покликав Іоана піти слідом за Ним, і тоді вже ніщо не могло втримати його в родинному домі. Це сталось після чудесної ловлі риби на Галилейському озері. Вибравши в число 12 – ти апостолів Якова і Іоана, Господь називав їх “Синами грому”. По відношенню до Іоана це найменування означало, крім його полум’яної ревності, висоту і силу його вчення про Христа, Сина Божого, і те, що він мав цим високим вченням, як громом, сповістити вселенну. За свою відданість і любов, за чистоту святий Іоан, перевагою перед іншими апостолами, користувався особливою любов’ю Господа. Все, що зробив Господь особливо великого, ‒ все відбувалося в присутності Іоана. Чи Він воскрешає мертвих, Його супроводжує улюблений ученик; преображається Господь на Фаворі, святий Іоан являється  свідком Його Божественної слави; чи встановлює Він останню Тайну Вечерю, приготовлення до неї робить через цього ж чистого і люблячого ученика. І під час цієї вечері, останньої вечері в земному житті Христа, з якою любов’ю Він дозволяє Своєму другові прихилитись до грудей Своїх, і одному йому відкриває, хто Його зрадить. Тут святий Іоан супроводжує Христа в Гефсиманський сад, де Він скорботно молився в останні хвилини перед Своїми стражданнями. Любов Іоана до свого Учителя була безмежна. Та вона була такою ревною, що, недивлячись на всю душевну чистоту Іоана і ніжність його люблячого серця, вона ще потребувала очищення і ніжності. Любов Іоана до Господа виховувалась, просвітлювалась і укріплялася Самим Господом. Та ось настав час страждань Христа. Цей важкий і важливий час піддав тяжкому випробуванню  учеників Христа. Тоді-то любов Іоана до Господа відкрилась в усій повноті. Ні один з апостолів не встояв проти жахливого випробування, тільки Іоан залишився вірним почуттю своєї любові, один він не відлучився ні на хвилину від Господа. Тільки він був і бачив усі страждання і знущання Христа, та його любов була непохитна. Ця сильна, чиста, свята любов до Господа привела Іоана до хреста і не пускала його з місця страти. Іоан нічого не говорив, за нього говорило його полум’яне серце, і цей голос був почутий Господом з хреста. За це Господь винагороджує його, віддає йому найдорогоцінніший скарб, тільки йому, чистому і непорочному, піклування про Пренепорочну і Пречисту Матір Свою. І Іоан в точності виконав Божественний наказ, – подібно самому відданому і ніжному сину, він був вірним хранителем спокою Богоматері до самого блаженного Її успіння. Через декілька днів Іоан з Петром були на березі Галилейського озера. Воскреслий Господь явився їм тут в образі незнайомця. Та ніщо не могло обманути ніжну любов Іоана. Він тут же впізнав Господа і сказав Петру: “Це Господь”. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий Іоан разом з апостолом Петром приймав участь в побудові Єрусалимської Церкви. Яка велика була діяльність святого Іоана в Єрусалимі, можна судити вже по тому, що він у віруючих отримав ім’я “стовп Церкви”. В Єрусалимі Іоан перебував, за свідченням Передання, до самої смерті Богоматері. Коли святе тіло Пресвятої Богородиці несли до гробу, він йшов попереду, тримаючи в руках ту райську вітку, яку приніс Богоматері Архангел Гавриїл, сповіщаючи Їй про переселення з землі на небо. В скорому часі він сподобився побачити, від Господа в небесному видінні Божественну славу і майбутню долю Церкви Христової. За повелінням Божим, Іоан описав це чудесне одкровення. Воно дійшло до нас в Священній Книзі, названій “Апокаліпсис”, що означає “Одкровення”. В ній розповідається, про різні біди, які на землі перетерпить Церква Божа.  Як удостоївшись побачити майбутню долю і тайну Церкви Христової, святий Іоан отримав найменування “Тайновидця”. Завершуючи опис чудесного небесного видіння Іоан вигукнув: “Прийди, Господи Ісусе!”. Ці слова виражають його палке бажання з’єднатися з Тим, Кого він так любив на землі. Ревність до слави Божої і палка любов до ближнього пробудила святого апостола в скорому часі написати ще одне послання, яке носить назву “Першого Соборного Послання”. Воно є прекрасним доповненням до Євангелія святого Іоана. В Євангелії він запропонував  зразок віри для Вселенської Церкви, а тут він написав посібник для християнського життя, оснований на вірі в Сина Божого. Святий Іоан Богослов дожив до глибокої старості. Слабкість тілесна не дозволяла йому відвідувати зібрання християн і проводити бесіди. Учні на руках його вносили на зібрання, та він тільки повторював:  “Діти мої, любіть один одного!” Більше 100 років було святому апостолу Іоану Богослову, коли він відчув наближення своєї смерті. В супроводі 7-х учнів він пішов за місто і звелів викопати хрестообразну могилу в довжину його зросту. А сам, відійшовши молився. Коли могила булла уже готова святий Іоан дав останні настанови учням, ліг у могилу і наказав ученикам прикривати його землею. Ученики спершу покрили його землею до колін, потім по-шию, а обличчя накрили хусткою і покрили уже всього. Християни дізнавшись про таке погребіння прийшли до могили. Та коли вони її розкопали тіла там не було. Сильно здивувались цьому і багато плакали віруючі. Ця кончина святого апостола Іоана сталася через 72 роки після Вознесіння Христа, коли вже 12 апостолів померли. Свята Церква святкує день пам’яті святого Іоана 9 жовтня. Кожного року по смерті святого Іоана Богослова при звершенні богослужіння над його могилою, із неї появлявся в 21-й день травня якийсь тонкий прах. Віруючі збирали його і отримували зцілення від різних хвороб. В пам’ять цього чуда Свята Церква встановила 21 травня святкування в честь святого апостола і євангелиста Іоана Богослова. Тому  за молитвами святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, нехай Господь Наш Ісус Христос оберігає та подає нам мир і велику милість. 

Підготував Дмитро Ваврик, студент 2-го курсу КПБА