Історія ікони Божої Матері «Млєкопитательниця» пов’язана з діяннями двох східних святителів.
Олег Зеленов, 3 курс КПБА
Історія ікони Божої Матері «Млєкопитательниця» пов’язана з діяннями двох східних святителів. Святий Савва Освячений (+532), один із засновників спільножитнього чернецтва і укладач відомого єрусалимського уставу, за переказом, що довго зберігався в Хиландарській обителі, перед кінцем свого життя залишив заповіт, схожий більше на пророцтво. Він відкрив братії, що оточувала його смертний одр, що Лавру з часом відвідає паломник з Сербії на ім’я Савва, і йому має бути дарована благословенна чудотворна монастирська ікона Богородиці «Млєкопитательниці». З часу проголошення цих пророчих слів святиня близько семи століть знаходилася в Лаврі святого Савви Освяченого під Єрусалимом.
У першій половині XIII століття Палестину відвідав святитель Савва, перший архієпископ Сербії, молодший син Немані, засновника сербської королівської династії. Відвідини прославленого владики було сприйнято як виконання стародавнього пророчого заповіту святого Савви Освяченого, і святителеві, разом з чудотворною іконою Божої Матері, іменованою «Троєручиця», Лавра благословила і образ «Млєкопитательниці». По дорозі назад з Палестини до Сербії святитель Савва відвідав Святу Гору Афонську, де їм був заснований Хиландарський монастир. Саме цій обителі він і залишив в невід’ємний спадок і прикрасу, ікону Божої Матері «Млєкопитательниця», поставивши її в церкві при Карейській келії, названою згодом Тіпікарницею, оскільки в ній знаходився Тип (устав) святителя Савви. На знак особливого шанування чудотворна єрусалимська святиня була поставлена в іконостасі не ліворуч від царських врат, а по праву, де звичайно поміщають ікону Святої Трійці або образ Спасителя. У хиландарскій церкві ікона Господа Вседержителя займає місце ліворуч від царських врат в іконостасі, тобто там, де повинна стояти ікона Богоматері.
Придбання першої (Хрестогорської) «Млеєопитательниці» відносять до 1650 р. Вона була знайдена на високому дереві в урочищі Хрестогорськ в 20 верстах від Мінська. На місці її явища був побудований храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці, в якому вона і була поміщена над царськими вратами. Щоб віруючі могли до неї прикластися, був створений особливий механізм для спуску ікони вниз. Залишилися багато переказів про чудотворну силу цієї ікони, згадують, зокрема, що вона рятувала людей під час нашестя шведів.
В середині XIX ст. прославився ще один список «Млєкопитательниці», привезений до Росії схимонахом Іллінського скиту на Афоні Ігнатієм. Він був посланий до Росії для збору пожертвувань і був благословлений в шлях цією іконою. У Харкові від неї явило перше диво — у столяра, що поправляв кіот ікони без належного благоговіння, віднялися руки. Молитви, що покаялися, у привезеного образу принесли йому зцілення, і за цим першим дивом послідувало і множина інших: у Єльці, Задонському, Тулі, Москві. Це біло перше диво від цієї ікони на Україні.
З Іллінським же скитом зв’язують походження відомих ікон Божої Матері «Млєкопитательниця», що знаходяться в Москві і Одесі. Настоятель скиту Гавриїл, зарахований нині до лику святих, підніс в 1894 р. список «Млєкопитательниці» афонскої роботи «в дар і благословення в храм Богоявлення, що на Елоховому полі» на згадку про двомісячне перебування «в оному храмі» чудотворного образу з Іллінського скиту.
В кінці ХІХ ст. образ привіз в Одесу преподобний Гавриїл Афонський.
Святий Гавриїл народився в Київській губернії. Монарший постриг прийняв на Афоні, в Свято-Ільїнському скиті, через сім років став ієромонахом, а в 1891 році – архімандритом. В 1894-1896 рр. преподобний побудував на Одеському подвір’ї скиту трьохпрестольну церкву святого пророка Іллі у візантійському стилі, використавши афонський камінь (архітектор Л.Ф. Прокопович). Головний престіл був освячений на честь ікони Божої Матері „Годувальниці” (на сьогодні головний престол – на честь св. пророка Іллі, а правий – ікони „Годувальниці”)
Особливе шанування образ «Млєкопитательниці» придбав серед народів півдня – народів Італии, Греції, Балкан для яких ця святиня була рідною, а також служила пам’яттю про Святу Землю. На Русі ікона Божої Матері «Млєкопитательниці» не набула великого поширення, мабуть, із-за суто «прикладного» її розуміння як образу, для годуючих матерей.
Святий образ Божої Матері «Годувальниця», освячений пам’яттю трьох глибоко шанованих в Україні святих, i нині являє багато чудес по всій нашій землі. На Київських пагорбах, таких рідних святому Гавриїловi, є храм, у якому прославилася проста літографія ікони «Годувальниця».
Цю iкону, настiльки потемнiлу вiд часу, що образ її ледь проглядався, у 1990 роцi однiєю з перших принесли люди з села Пирогiв до щойно вiдродженого старовинного храму Архистратига Михаїла — першого храму на Київщинi, де лiтургiя зазвучала українською мовою. Невдовзi, пiсля початку богослужiнь, iкона оновилася, а хворi та знедоленi заступництвом Божої Матерi стали отримувати зцiлення й допомогу. Вiдтак парафiяни зодягли образ у рiзьблений кивот i вдаються до Пресвятої Богородицi i Вседiви Марiї зi щирою молитвою.
Святкування на честь чудотворної ікони Богородиці здійснюється 25 січня (12 січня за старим стилем), в день пам’яті святителя Савви Сербського, як того, що особливо послужив її прославленню.
Ікона Божої Матері «Млєкопитательниця», по-грецьки «Галактотрафуси», зображає Богородицю, що годує грудьми Немовля Ісуса.
Одним з шанованих образів «Годувальниці» є фреска у верхній частині південної стіни притвору сербської церкви Богородиці Одигитрії в Пече ( 1330 р.). Богоматір зображена такою, що сидить на престолі під ківорієм з підвішеною до нього лампадою і що годує Немовля, що у Неї на колінах. З обох боків від престолу зображено двох ангелів, що поклоняються.
Вверху зображення написані слова останнього вірша кожного ікоса акафісту Пресвятій Богородиці: «Радуйся, Невісто Неневісная». Цей напис, що містить в собі сенс всього Великого акафісту, свідчить про велике шанування в Сербії образу «Млєкопитательниці». Сам факт зображення годуючої Божої Матері на престолі під ківорієм говорить про глибоке символічне значення, яке додавалося цій іконі у сербів: Божа Матір, з Якої «тече мед і млеко» (стих 6 ікоса), вважалася Подателькою життя вічного, образом раю.
Один з найбільш відомих чудотворних списків ікони Богородиці «Млєкопитательниці» знаходиться в скиту святого пророка Ілії на Афоні. Час і місце написання цього образу невідомий. За переказами, він належав одному афонському подвижникові, схимонаху Ігнатію, який в 1848 році був посланий до Росії для збору пожертвувань на користь обителі. Від ікони була безліч чудес в російських і українських містах. Зокрема, в
Харкові відбулося диво поразки обох рук якогось столяра, що поправляв кіот ікони без належного благоговіння, і чудове зцілення що погрішив після молебного співу перед святим чином.
У Італії шанобливий образ «Млєкопитательниці» знаходиться в базиліці Сан-Джованни-Эванджелиста Равенне.
У головній прибудові московського собору Богоявленського зберігається ікона Божої Матері «Млєкопитательниця» з майбутніми святителем Миколою Чудотворцем і пророком Іоанном Предтечею. Пресвята Богородиця зображена з короною на голові, яку підтримують Ангели. Напис на іконі свідчить: «Ця свята ікона написана і освячена на Святій Горі Афонській в скиту святого пророка Ілії і посилається в дар і благословення в царюючий град Москву в храм Богоявлення, що на Елоховому полі. У незабутню пам’ять двомісячного перебування в оному храмі чудотворного образу Пресвятої Богородиці «Млєкопитательниця», що належить вищесказаному скиту при перебуванні настоятеля архімандрита Гаврила. 1894 рік».