Одним із засобів для усвідомлення змісту свята Різдва Христового є його ікона, яка якраз і відображає духовний сенс того, що ми так світло і урочисто святкуємо.
Одним із засобів для усвідомлення змісту свята Різдва Христового є його ікона, яка якраз і відображає духовний сенс того, що ми так світло і урочисто святкуємо.Особливістю іконографії події Різдва Господа нашого Ісуса Христа є те, що на іконі ми бачимо не те, що очікуємо.
Ми зачасту бачимо стаєнку, овечок, ясла з Младенцем над якими молитовно схилилася Божа Мати і праведний Йосиф. Так само, до речі є і з іконою Воскресіння, де переважно воскреслий Спаситель зображується біля розкритого гробу в оточенні двох ангелів, а не момент зішестя Христа до пекла, що є з богословської точки зору і правильним і змістовним. Тобто справжня православна ікона, особливо ікона візантійська, не передає історичну подію лише як таку, а звертає увагу на зміст події і її спасительне значення для нас. Тому ми на одній іконі можемо бачити декілька сюжетів які відбувалися в різні періоди часу. Але ми повертаємося до ікони Різдва Христового, звертаю увагу, ікони змістовної. На ній немає стаєнки, сіна, овечок, а навпаки ми бачимо гору, чорну і темну печеру в якій лежить Новонароджений. Згідно з тлумаченням печера символізує собою світ, в глибину якого входить Сам Бог. В грішний світ приходить Спаситель, тому на темному тлі печери ми бачимо світлосяйного, в білих одежах Младенця Христа. Як вже було сказано вище, на іконі немає ягнят, проте біля ясел – віл і осел. Про тварин в євангельських розповідях Матфея і Луки нічого не сказано, але є свідчення про них в пророцтві пророка Ісаї, який говорить: “Віл знає володаря свого, і осел – ясла господаря свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє”(Іс. 1, 2-3). В книзі Повторення Закону йде мова про те, що працювати на полі разом волом і ослом неможливо, а тут на іконі вони разом, тут вони зустрічаються і символізують зустріч народу ізраїльського з язичницьким. До Христа покликані всі люди незалежно від походження, вибраність ізраїльського народу мала тимчасове значення і тепер в Христі немає ні еліна, ні язичника (Гал. 3,28). Вибраність юдеїв закінчилася, тепер з народженням Спасителя всі народи можуть знайти спокій душам у Месії, Який не для одного народу, а для всього свого творіння. Привертає увагу на іконі і положення Пресвятої Богородиці. Вона не дивиться, як це традиційно буває на зображеннях події Різдва, на Новонародженого Младенця, Вона лежить збоку від Нього на схилі гори. Це також має символічне значення. Богородиця на схилі гори символізує камінь про який пророкував пророк Даниїл, коли тлумачив сон царя Навуходоносора. Пророк підкреслює в пророцтві, що камінь скинений був не руками, а Богом (Дан. 2, 45), прообразуючи тим самим чудо, Божественість народження Христа. Звичайно, що Наріжним Каменем є Христос, але початок Йому дала Богородиця, через неї Він розпочав свій земний шлях. Христос прийшов ради нашого спасіння, про це ми засвідчуємо кожного разу в Символі віри, про це говорить і той момент ікони, що Богородиця дивиться не на Младенця, як лише на Свого власного Сина, а вказує що Христос прийшов для всіх. Вона більше дивиться на Йосифа, який перебуває у внутрішньому борінні. Ікона зводить всі моменти спокус і переживань Праведного в один і передає це в лівому нижньому куті ікони. В правому нижньому куті показана апокрифічна розповідь про Соломію, яка не повірила в те, що після народження Богородиця залишилася Дівою, за що була покарана усиханням руки. Далі апокриф говорить, що покаявшись вона обмила Младенця і зцілилася. Проте, святий Афанасій Олександрійський підкреслює: “…Вона Мати без трудів і мук; Вона і повитуха Сама Собі, ніким не навчена; Вона не допустила нікого доторкнутися нечистими руками до народженого Нею пречистого Младенця, а Сама служить Народженому від Неї і превищому ЇЇ; Сама пеленає і кладе Його в ясла”. Тому сюжет з Йосифом підтверджує незвичайність і Божественість Різдва, а сцена омовення стверджує істинність втілення. Ісус Христос – Богочоловік.
На іконі є ще образ пастухів і волхвів. Символіка їх така: пастухи означають народ Старого Завіту, а людство, яке прийшло до Христа з язичників, представлене волхвами.
Мають місце на іконі і Ангели. Їх буває хоча б два, причому один звернений до неба, інший до пастухів, що є вираженням подвійного служіння Ангелів: славослів’я Бога і сповіщення людям волі Божої.
Ми зачасту бачимо стаєнку, овечок, ясла з Младенцем над якими молитовно схилилася Божа Мати і праведний Йосиф. Так само, до речі є і з іконою Воскресіння, де переважно воскреслий Спаситель зображується біля розкритого гробу в оточенні двох ангелів, а не момент зішестя Христа до пекла, що є з богословської точки зору і правильним і змістовним. Тобто справжня православна ікона, особливо ікона візантійська, не передає історичну подію лише як таку, а звертає увагу на зміст події і її спасительне значення для нас. Тому ми на одній іконі можемо бачити декілька сюжетів які відбувалися в різні періоди часу. Але ми повертаємося до ікони Різдва Христового, звертаю увагу, ікони змістовної. На ній немає стаєнки, сіна, овечок, а навпаки ми бачимо гору, чорну і темну печеру в якій лежить Новонароджений. Згідно з тлумаченням печера символізує собою світ, в глибину якого входить Сам Бог. В грішний світ приходить Спаситель, тому на темному тлі печери ми бачимо світлосяйного, в білих одежах Младенця Христа. Як вже було сказано вище, на іконі немає ягнят, проте біля ясел – віл і осел. Про тварин в євангельських розповідях Матфея і Луки нічого не сказано, але є свідчення про них в пророцтві пророка Ісаї, який говорить: “Віл знає володаря свого, і осел – ясла господаря свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє”(Іс. 1, 2-3). В книзі Повторення Закону йде мова про те, що працювати на полі разом волом і ослом неможливо, а тут на іконі вони разом, тут вони зустрічаються і символізують зустріч народу ізраїльського з язичницьким. До Христа покликані всі люди незалежно від походження, вибраність ізраїльського народу мала тимчасове значення і тепер в Христі немає ні еліна, ні язичника (Гал. 3,28). Вибраність юдеїв закінчилася, тепер з народженням Спасителя всі народи можуть знайти спокій душам у Месії, Який не для одного народу, а для всього свого творіння. Привертає увагу на іконі і положення Пресвятої Богородиці. Вона не дивиться, як це традиційно буває на зображеннях події Різдва, на Новонародженого Младенця, Вона лежить збоку від Нього на схилі гори. Це також має символічне значення. Богородиця на схилі гори символізує камінь про який пророкував пророк Даниїл, коли тлумачив сон царя Навуходоносора. Пророк підкреслює в пророцтві, що камінь скинений був не руками, а Богом (Дан. 2, 45), прообразуючи тим самим чудо, Божественість народження Христа. Звичайно, що Наріжним Каменем є Христос, але початок Йому дала Богородиця, через неї Він розпочав свій земний шлях. Христос прийшов ради нашого спасіння, про це ми засвідчуємо кожного разу в Символі віри, про це говорить і той момент ікони, що Богородиця дивиться не на Младенця, як лише на Свого власного Сина, а вказує що Христос прийшов для всіх. Вона більше дивиться на Йосифа, який перебуває у внутрішньому борінні. Ікона зводить всі моменти спокус і переживань Праведного в один і передає це в лівому нижньому куті ікони. В правому нижньому куті показана апокрифічна розповідь про Соломію, яка не повірила в те, що після народження Богородиця залишилася Дівою, за що була покарана усиханням руки. Далі апокриф говорить, що покаявшись вона обмила Младенця і зцілилася. Проте, святий Афанасій Олександрійський підкреслює: “…Вона Мати без трудів і мук; Вона і повитуха Сама Собі, ніким не навчена; Вона не допустила нікого доторкнутися нечистими руками до народженого Нею пречистого Младенця, а Сама служить Народженому від Неї і превищому ЇЇ; Сама пеленає і кладе Його в ясла”. Тому сюжет з Йосифом підтверджує незвичайність і Божественість Різдва, а сцена омовення стверджує істинність втілення. Ісус Христос – Богочоловік.На іконі є ще образ пастухів і волхвів. Символіка їх така: пастухи означають народ Старого Завіту, а людство, яке прийшло до Христа з язичників, представлене волхвами.
Мають місце на іконі і Ангели. Їх буває хоча б два, причому один звернений до неба, інший до пастухів, що є вираженням подвійного служіння Ангелів: славослів’я Бога і сповіщення людям волі Божої.
свящ. Павло Мельник, викладач КПБА