Ми не сміялись як плакали ви –
Ми лиш дивилися мертво,
Вершачи Богу за Вас молитви,
Вгору піднісши дим жертви.
Ми не сміялись як плакали ви –
Ми лиш дивилися мертво,
Вершачи Богу за Вас молитви,
Вгору піднісши дим жертви.
Ми не спускали з очей своїх сліз –
Ми їх в долонях ховали.
Ті молитви промовляли підніс,
Коли нам в очі плювали.
Хай Вам життя намалює мету:
Вона єдина – в любові.
Ніби й шукаєте, але не ту –
Ваша із поту і крові.
В слові і вчинках лиш жало і біль,
Бо Ви родились в тім знаці,
В якому втратила якості сіль,
Блудні сини гідних націй!
Андрій Григораш, 5 курс КПБА