Étude

Я знаю Вас – Ви в буйному цвітінні
Розлилися у циклі веснянім
Під виглядом зеленого мартіні, –
Я сохлість губ зволожував у нім.

Так мало Вас, а хочеться як завше
Втопити спрагу у п’янких устах
І пити, пити – палко уцілувавши
Легкий Ваш слід, залишений в листах.

Вони нагадують сюжет письмен відомих,
Де між рядків любов торує шлях
І все без слів, без знаків: крапок, коми,
Лише відмічені помилки на полях.

Одним ковтком я Вами ще не ситий,
Двома і більше є спокуса впитись.
Та ось, іду – серця й руки просити,
Щоби з квітучою із Вами одружитись.

25.01.11           Андрій Григораш, 5 курс КПБА