Друга неділя Великого посту. Що таке гріх?

У другу неділю Великого посту читається Євангеліє про зцілення розслабленого. Господь одним словом зцілив хворого чоловіка, який страждав довгі роки. Але раніше Він простив йому гріхи. “Чадо, – сказав Господь розслабленому, – відпускаються тобі гріхи твої” (Мк. 2, 5). Цим Господь свідчить, що гріхи є причиною хвороб, щоправда, не завжди. Тому треба спочатку ліквідувати причину, тоді зникне і згубна дія її на людину.
Для того, щоб зрозуміти, які згубні наслідки має гріх для людської природи, треба знати, що таке гріх. Гріх – це моральна і духовна отрута, яка діє в душі, а потім і в тілі, так само, як діє звичайна отрута у тілі. Коли у тіло потрапляє отрута, в організмі людини відбуваються надзвичайно тяжкі процеси, які закінчуються смертю. Подібне стається і в душі, коли до неї потрапляє духовна отрута – гріховна думка або гріховне почуття. В душі проходять страшні хвилювання думок, почуттів, бажань і намірів. Складається враження, ніби горить дух, як у полум’ї. В такий стан потрапляє душа кожного разу, коли порушується моральний закон, аж поки не вдається заглушити голос совісті.
Через гріх душа відпадає від Бога, позбавляється Благодаті Божої і стає духовно мертвою. Спочатку совість гризе душу грішника, як могильний черв точить бездушне тіло. Яких заходів не вживає людина, але, поки у тілі залишається отрута, – смерть неминуча. Треба звільнити організм людини від отрути, тоді можна врятувати людину від смерті. Так само і отруєна гріхом душа: що б вона не робила для свого заспокоєння, поки залишається в ній гріх, духовна смерть для неї неминуча. Єдиним засобом спасти душу від загибелі залишається звільнитися від духовної отрути, тобто від гріха. А це можливо тільки через покаяння перед Богом у Таїнстві Сповіді. Тільки після духовного очищення гріхів Богом душа оживляється Благодаттю Святого Духа і заспокоюється.
Що таке гріх? Це гачок для лову риби або тенета, що ними захоплює нас диявол у свою волю. Св. ап. Іоан говорить: “Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив”(1 Ін. 3, 8).
Лестощами диявол заволодів першими людьми, а потім опанував увесь рід людський. Обплутавши тенетами гріха, він тримав усіх грішників, поки Христос Спаситель не зруйнував ці тенета Хрестом і Воскресінням і не відкрив їм через покаяння вихід на свободу.
Що ж ми чинимо тепер, віддаючись гріху після звільнення нас від влади диявола? Ми з своєї волі клюємо на гачок з смертоносною приманкою і добровільно заходимо у розставлені дияволом тенета, спокушуючись гріховною насолодою. Чи може звільнитися від ловця риба, поки знаходиться на гачку? Ні, вона повністю у владі рибалки: той куди хоче, туди і поведе її, коли захоче, тоді і витягне її на сушу. Чи може звільнитися від тенет птах, що потрапив до них, поки не порве? Звичайно, ні! Так само і грішник не може звільнитися від влади диявола, поки в душі його перебуває гріх – цей диявольський гачок, який тримає душу.
Є один засіб спасіння – вивергнути з себе гріх через покаяння перед Богом і щиросердну сповідь. Тоді влада диявола над людиною припиняється, і душа грішника знову потрапляє в обійми любові Божої.
Що таке гріх? Це стіна, яка відгороджує нас від Бога. Висока й неприступна була ця стіна, побудована гріхами всіх людей, що самі відгородили себе і закрилися за нею, як у в’язниці. Але Христос Спаситель зруйнував цю стіну Своїм Хрестом і Воскресінням і вивів душі людські із пекла. Що ж ми робимо тепер, віддаючись знову гріху? Будуємо нову стіну, що відокремлює наше життя від усього святого і вічного. Тільки покаяння перед Богом може визволити нас з неволі гріха.
Ось чому нам потрібне покаяння і сповідання своїх гріхів. Без цього наша душа назавжди залишиться мертвою, перебуваючи під владою диявола. Нам треба постійно ходити перед обличчям Бога. Ап. Іоан Богослов говорить: “Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди” (1 Ін. 1, 9).
Коли ми з’явимося на суд своєї совісті, нехай Господь відкриє всі двері нашого серця, щоб ми побачили себе такими, якими ми є насправді. Нехай не лякає нас те, що ми побачимо душу, вкриту ранами гріхів і всіляких пороків. Небесний Самарянин Господь наш Ісус Христос зцілить нашу душу сльозами покаяння. Пречиста Його кров у таїнстві причастя омиє, очистить і освятить її. Ми приходимо на суд совісті не для того, щоб виправдовувати себе перед Богом і суперечити Йому, а для того, щоб просити Його милості і прощення гріхів. Говори, душе, Богу про всі беззаконня свої – і виправдаєшся!
Амінь!