Слово в суботу Похвали Пресвятої Богородиці

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми прославляємо Пресвяту Богородицю, прославляємо Ту Непорочну Діву, Яка стала вмістилищем Сина Божого. Божій Матері ми завдячуємо нашим спасінням, бо саме завдяки Її смиренню і великій любові воно стало для нас можливим. Свята Церква дякує Їй за це і прославляє величними піснеспівами і молитвослів’ями. Прославляє не просто так, адже Пресвята Діва Сама пророкувала про це прославлення. Святий апостол і євангелист Лука повіствує нам, що Марія після того, як ангел Господній сповістив Їй про те, що Вона зачне від Духа Святого, пішла навістити Єлисавету. Коли Богородиця прийшла в дім Захарії і привітала Єлисавету, то заграло дитя в утробі її (Єлисавети), і, сповнившись Духа Святого, Єлисавета вигукнула гучним голосом і сказала: Благословенна Ти в жонах, і благословен плід утроби Твоєї! І звідки це мені, що Мати Господа Мого прийшла до мене? (Лк. 1: 39 ‒ 43). Пресвята Діва, сповнившись того ж пророчого духу, сказала про Себе: Величає душа Моя Господа і зрадів дух Мій у Бозі Спасі Моїм… ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди (Лк. 1: 48). Ніщо земне і природне не могло спонукати Пресвяту Діву до цих слів, ніщо не могло утвердити Її в надії і вірі в те, що про Неї не тільки знатимуть всі, але і будуть прославляти «всі роди». Розум Її просвітив Святий Дух, відкрив Її серце і спонукав промовити про те, що Вона від віку обрана Богом стати Матір’ю Сина Божого, Спасителя світу.

Свята Церква Христова у відповідь на це пророцтво підносить похвальні гімни Божій Матері, співаючи: «Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво? Хто не прославить Твоє пречисте Різдво»! З Тебе бо вийшов Спаситель світу, Сонце правди Христос Бог наш.

Пресвята Діва, живучи на землі, завжди уникала слави і похвали від людей. Навіть в той момент, коли почула від ангела, що Вона обрана стати Матір’ю Божою, Вона дякує Богові за це, але бачить Себе смиренною рабою. І навіть тоді, коли народ прославляв Її Сина Ісуса за Його чудеса, коли торжественно зустрічали і проводжали Його, Пресвята Мати не приходила розділяти славу зі Своїм Божественним Сином. Навпаки, Вона просила Його за опіку над грішними людьми, своїми нерадивими дітьми. Згадаймо хоча б чудо на весіллі у Кані Галілейській. Хіба не за Її проханням Ісус Христос перетворив воду на вино, щоб наречений не був осміяний людьми за те, що гостям забракло вина. Але як би Пресвята Діва не уникала людської похвали, славу Богоматері виявила сама Божественна благодать. І Святе Євангеліє чітко нам про це говорить. Коли одного разу люди, слухаючи Спасителя, дивувалися словам благодаті, що виходила з уст Його, якась невідома жінка з натовпу викликнула гучним голосом: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе» (Лк. 11: 27)! Ось перша велична похвала Божій Матері. Жінка не знала, хто ж Та, що носила в утробі Своїй і народила Цього Чоловіка, з уст Якого лунають божественні слова, але вона висловила і привселюдно ствердила пророцтво словами. І Спаситель, почувши ці слова, не лише не відкинув похвали Матері Своєї, а ствердив їх Своїми словами, кажучи: «Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 11: 28). Це було перше привселюдне прославлення Тієї, Яка стала Матір’ю Самого Бога.

Вона стала надійним пристановищем для всіх, хто шукає спасіння. «Коли праведний Суддя захотів покарати весь світ водами потопу, ‒ говорить святитель Димитрій Ростовський, ‒ тоді залишив для всіх видів звірів один засіб спасіння ‒ Ноїв ковчег. Хто не зайшов у нього, загинув у водах, а все, що ввійшло в нього, до патріарха Ноя, спаслося від смерті. Подібним чином Той же непідкупний Суддя, визначивши, після кінця світу покарати грішних вогненним потоком, дав всьому людському роду одне надійне і спасительне пристановище ‒ Пречисту Діву Марію, що нині нас покриває Своїм омофором милосердя. Кожен, хто прибігає під Її покров, може спастися, а той, хто не бажає заступництва під Її покровом, неодмінно буде скинутий з дияволом в вічне вогненне озеро».

Господь дав Її Своїй Церкві як заступницю і охорону всіх вірних. Всі земні царі і володарі для захисту своїх володінь від нашестя іноплемінників будують високу огорожу довкола міста. Так і Небесний Владика і Цар збудував для обраних Своїх, велике місто – Святу, Соборну Церкву, щоб в цьому місті, обнесеному високою стіною, могли знайти захист Його раби від нападів духів злоби. А стіною цього міста є Пресвята Діва Богородиця, захист від всіх ворогів видимих і невидимих. Темні сили від Її кріпості і сили зникають, як дим від вогню, а видимі вороги, бачачи Її силу, втікають переможеними. Окрім цього, Вона є стіною від гніву Божого, адже Своїми молитвами стримує праведний гнів Божий і перемінює його на милість. І ніякі єретичні мудрування, які виникали впродовж двох тисячоліть, не змогли затьмарити Її слави і ніколи не зможуть, адже слава Матері Божої ‒ це діло Самого Бога, бо встановлена Божественним провидінням. Немає, мабуть, жодної християнської православної душі, яка не шанувала б Богоматір. Вона ‒ наша віра, наша надія і радість, наша молитвениця і заступниця перед Господом.

Дорогі браття і сестри, Матір Божа піклується про весь християнський рід, любить всіх, хто прибігає до Неї з надією на Її допомогу. Ми, християни, повинні завжди шанувати і прославляти Богородицю і завжди дякувати Їй за великі щедроти і милість, які Вона подає всім нам і всьому роду людському. Особливо ми повинні дякувати Їй за те, що ми живемо мирно і спокійно у нинішній час і маємо можливість сьогодні підносити свої молитви до Неї і Її Сина, а нашого Спасителя.

У нинішній день взиваймо до Неї: «О Всехвальна Мати, що породила всіх святих Найсвятіше слово! Нинішнє прийми приношення, від усякої напасті визволи всіх і від грядущої муки спаси тих, що взивають до Тебе: Радуйся, Невісто Неневісная».

Амінь.