Золотоверха обитель прийняла нового ченця

В четвер увечері 14 квітня напівтемряву Михайлівського собору освітлювали одні лиш яскраві вогники небагатьох свічок та лампад. При зворушливому співі хору почав свій чернечий шлях послушник Назарій.

В четвер увечері 14 квітня напівтемряву Михайлівського собору освітлювали одні лиш яскраві вогники небагатьох свічок та лампад. При зворушливому співі хору почав свій чернечий шлях послушник Назарій. У білій сорочці, що символізує добровільну вбогість та чистоту душі, він приповз до амвону, просячи намісника монастиря бути прийнятим в число михайлівських ченців. Незважаючи на те, що богослужіння уже закінчилося, храм був переповнений віруючими. Тут були і деякі родичі та знайомі Назарія Карнауха, його однокурсники із Академії, викладачі та працівники духовної школи і просто прихожани Михайлівського монастиря, котрі, можливо, навіть з ним не були особисто знайомі, але щиро пройнялися цією надзвичайною подією в історії обителі. Преосвященний Агапіт, намісник монастиря, звершуючи постриг, проказує перед пострижеником ті обітниці, які належить виконувати ченцеві: послух, постійна молитва, добровільна вбогість, непримиренна боротьба із гріховними пристрастями. Владика Агапіт і сам схвильований, оскільки він вперше звершує такий чин в якості намісника монастиря. І ось той довгожданий момент, від якого починається чернече життя новопостриженого брата у Христі: «Брат наш Михаїл постригає волосся голови своєї в ознаменування відречення від світу і всього, що в світі і на відречення від своєї волі і всіх тілесних пристрастей, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа…» — лунають слова владики. Після повного завершення чину постригу намісник монастиря звернувся до новопостриженого монаха Михаїла із батьківськими словами повчання і настанови у чернечому подвигу. Від монастирської братії постриженику подарували найцінніший подарунок Біблію в тлумаченнях.