Ваша Святість, милостивий наш Архіпастир і Отець!У ці благодатні та спасительні пасхальні дні увесь православний світ споглядає неосяжне світло Божественного Воскресіння та з радістю і трепетним зворушенням святкує перемогу Життя над смертю.
Знову уся повнота нашої Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священний Синод, єпископат, духовенство, чернецтво, столична православна богословська академія та вірні нашої Святої Церкви вітають Вас вічно живими словами віри і любові:
Пасха, день Воскресіння Христового є для усіх нас найголовнішим святом, оскільки саме у ньому полягає основний зміст православної віри – сам Бог став людиною, помер за нас і, воскреснувши, визволив людей від влади смерті і гріха. Щойно у Вашому архіпастирському посланні Ви настановили нас, розкривши богословський зміст події Воскресіння Господнього, утвердили нас у вірі.
Немає в нашій Православній Церкві богослужінь величніших, проникливіших, урочистіших, ніж пасхальні. І тому так линуть усі вірні до храму Божого в ці святкові дні. Пасхальне богослужіння подібне до прекрасної трапези, яку наготовив Господь усім, хто приходить до Нього.
Цей рік прикрашений двома славними ювілеями: 1000-літтям закладення нашої головної і найдавнішої повністю збереженої святині – собору Святої Софії у Києві та 45-річчям перебування Вашої Святості на Київській кафедрі.
Софійський кафедральний собор, будучи центром Києво-Руської митрополії і митрополичого осідку, відігравав велике значення в історії Української Православної Церкви. Створена в далекому XI столітті Софія Київська у всі часи захоплювала і продовжує захоплювати людей як видатний витвір мистецтва. Ще древньоруський митрополит Іларіон про неї сказав: «Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, бо такої не знайдеться на всій півночі та від Сходу до Заходу».
Величний собор Святої Софії маніфестував появу на світовій арені могутньої християнської держави Київської Русі. Із Софією Київською пов′язано багато подій політичного, суспільного і культурного життя Руси–України.
У минулому столітті собор Святої Софії був кафедральним храмом Української Автокефальної Православної Церкви. Після відновлення автокефалії Української Церкви у Софійському соборі відбувалася урочиста інтронізація Патріархів Київських Мстислава та Володимира.
Постановою Всеукраїнського Православного Собору Київського Патріархату 1993 р. цей храм було проголошено кафедральним собором Київського Патріархату, а Митрополичий будинок на його території – офіційною Патріаршою резиденцією.
Ювілей 1000-ліття собору Святої Софії у Києві, таким чином, згуртовує усіх нас навколо ідеї утвердження єдиної Помісної Української Православної Церкви, оскільки промовисто свідчить про велич і древність нашої Церкви.
Радіємо ми з нагоди і Вашого, Ваша Святість, славного ювілею. Вже 45 років Ви, окормлюєте православну українську паству, перебуваючи на древній митрополичій, а тепер патріаршій Київській кафедрі. Ви мали багатьох визначних попередників. Але не буде перебільшенням сказати, що Ви для утвердження і зміцнення українського православ’я зробили найбільше.
Нещодавно наша Церква взяла участь у Всеукраїнському фестивалі християнської книги. Для багатьох відвідувачів був вражаючим відкриттям той обсяг богослужбової, богословської та просвітницької літератури, який на даний час виданий Київською Патріархією. Ми ж знаємо, що переважна більшість із видань перекладені сучасною українською літературною мовою безпосередньо Вами. Ви докладаєте багато зусиль для того, щоб наша Свята Церква надрукувала повне зібрання творінь святих отців і вчителів Церкви, тому що це є основа богослів’я.
Ми розуміємо, яким нелегким є тягар патріаршого служіння, яке Ви так ревно несете, тому постійно просимо Всесильного Бога, щоб були Ви у мирі збережені, почесні, здорові, довговічні і правдиво навчали слову Божої істини.
Нехай Воскреслий Господь повсякчас благословляє Ваші архіпастирські труди та осяє кожен Ваш патріарший крок, який веде нас до майбуття та утвердження Помісної Української Православної Церкви.
Εις πολλά έτη δέσποτα!