30 серпня 2012 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату відбувся захист дисертації кандидата богословських наук, професора, ректора Академії архієпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія «Вчення Православної Церкви про спасіння в контексті неперервності святоотцівського передання»
30 серпня 2012 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату відбувся захист дисертації кандидата богословських наук, професора, ректора Академії архієпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія «Вчення Православної Церкви про спасіння в контексті неперервності святоотцівського передання», поданої у вигляді опублікованої монографії (збірки проповідей, послань, промов, слів, доповідей, інтерв’ю) «На шляху до спасіння» (Київ, 2012. – 736 с.; тираж – 1000 прим.), на здобуття наукового ступеня доктора богословських наук. Книга охоплює річне коло недільних євангельських читань, а також слова на дванадесяті свята, дні пам’яті окремих святих та слова на різні події із церковного читання.
Засідання ради, створеної згідно з благословенням та відповідним наказом Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, очолив її голова – проректор з навчально-виховної роботи КПБА протоієрей Олександр Трофимлюк. Всього до ради увійшло 18 членів, з яких 5 докторів наук.
Захист відбувся за встановленою процедурою. Так, після інформування голови ради про наявність кворуму було оголошено порядок денний, назву роботи та відомості про офіційних опонентів. Потім учений секретар доповів про подані здобувачем документи та про їхню відповідність встановленим вимогам.
Далі виступив здобувач наукового ступеня архієпископ Епіфаній, який виклав основні положення дисертації та відповів на численні запитання членів спеціалізованої вченої ради та присутніх на засіданні.
З відгуком про роботу архієпископа Епіфанія виступив науковий консультант – доктор богословських наук, професор Святійший Патріарх Київській і всієї Руси-України Філарет. Святійший владика, зокрема, відзначив, що «дисертація архієпископа Епіфанія представляє об’ємну працю, в якій у вигляді проповідей викладене все православне догматичне і моральне вчення. Автор не ухиляється від православного віровчення, його проповіді ґрунтуються на Священному Писанні. В них подається вчення про Бога; про Святу Тройцю: Отця, Сина і Святого Духа; про втілення Сина Божого; про єдину іпостась Сина Божого і дві природи у Христі Спасителеві; про спасительний подвиг Господа нашого Ісуса Христа, Його страждання, смерть і воскресіння; про створення світу і людини; про її гріхопадіння; про Царство Боже і Царство Небесне; про гріх; про Суд Божий; про вічне блаженне життя і про вічні страждання грішників, про диявола і злих духів. У проповідях висвітлене православне вчення про Пресвяту Богородицю і Приснодіву Марію. Автор відкидає і не згадує католицьке вчення про сходження Святого Духа «від Отця і Сина», про непорочне зачаття Божої Матері, про папство як догматичне вчення. У проповідях архієпископа відсутні протестантські єресі. Дисертація архієпископа Епіфанія є тлумаченням Священного Писання, оскільки проповіді являють собою пояснення євангельських текстів повного церковного кола. Бувають тлумачення Священного Писання суто людські, і тому помилкові. Архієпископ Епіфаній наводить пояснення Писання святих отців, а це значить тлумачення Церкви, яка, згідно з ап. Павлом, є «стовпом і утвердженням істини». Всі проповіді наповнені цитатами із творінь святих отців. Православне моральне вчення, яке саме по собі не є чимось новим, у докторській дисертації архієпископа Епіфанія пристосоване до сучасних умов: автор вчить православну паству, як спасатись в умовах сучасного розбещеного світу. Свої повчання він ґрунтує на досвіді святих і пристосовує їх до сучасності. Сама назва праці «На шляху до спасіння» свідчить, що автор намагається повчати паству, як досягти спасіння, тобто вічного блаженного життя. Достойність цієї дисертації полягає ще й у тому, що вона не лежатиме на полицях приватних бібліотек, а буде використовуватися священиками і навіть архієреями у їхній проповідницькій діяльності».
Після цього з позитивними відгуками виступили офіційні опоненти. Першим прозвучав відгук доктора богословських наук, доцента протоієрея Михаїла Марусяка, викладача богословського відділення КПБА при філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. У своєму відгукові прот. Михаїл відзначив що, «монографія архієпископа Епіфанія, з одного боку, є ніби продовженням Києво-Могилянської проповідницької традиції, а з іншого – поєднує все краще, що було до того, утворюючи оригінальний і досконалий твір, який дає відповіді на чимало актуальних питань сьогодення. Проповіді архієпископа Епіфанія вже зі своєї назви змушують читача задуматися над власним життям, над тим, якою дорогою він іде – широкою, що веде до загибелі, чи вузьким тернистим шляхом, який веде до вічного блаженного життя з Богом. Владика-ректор, майстерно володіючи словом, зумів складні речі передати доступною літературною українською мовою. Проповіді пройшли належну апробацію: друкувалися на сторінках різних періодичних видань, були виголошені автором у храмах».
Другий офіційний опонент – доктор історичних наук, професор протоієрей Юрій Мицик, завідувач відділу пам’яток княжої та козацької доби Інституту української археографії та джерелознавства НАН України – наголосив на актуальності й затребуваності подібних праць, адже «одним з актуальних завдань УПЦ Київського Патріархату є забезпечення храмів і громад богослужбовою і богословською літературою українською мовою. Через русифікаторську політику Москви випуск україномовної літератури всіляко обмежувався, переважно взагалі заборонявся. Тому перед УПЦ Київського Патріархату лежить фактично цілина, і її підняти можна тільки наполегливими зусиллями всіх вірних і в першу чергу духовенства. Архієпископ Епіфаній твердо стоїть на православних позиціях, його книга допомагає віруючим краще усвідомити суть православного віровчення, розібратися в часто досить складних питаннях. Таким чином, заповнено існуючу прогалину, і до рук священиків потрапляє важливий посібник, який цілком може бути використаний як основа для проповідей у кожному храмі».
У своєму відгукові третій офіційний опонент – доктор богословських наук, доктор філософії та мистецтвознавства, професор Дмитро Власович Степовик, завідувач кафедри філософії КПБА та відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України – сказав, що «світовий досвід набуття наукових кваліфікаційних ступенів та звань передбачає два види подачі напрацьованого матеріалу для захисту: у вигляді рукопису та у вигляді надрукованої книги, як правило, монографії. Книга «На шляху до спасіння» є богословською працею з потужним практичним потенціалом; вона дає зразки православної гомілії у тривожний для Церкви наш час духовних і віросповідних хитань тисяч, якщо не мільйонів, людей. Тут і богослів’я, і наука, і приклад. Це потрібна життєва праця, а не переплетений рукопис для лежання на полиці і збирання порохів. Практичне значення для душпастирів – це велика перевага даної книги».
Після виступу кожного офіційного опонента архієпископ Епіфаній відповідав на їхні зауваження, міркування, пропозиції.
Далі, відповідно до процедури, відбулося публічне обговорення дисертації, в якому взяла участь переважна більшість присутніх на засіданні членів спеціалізованої вченої ради.
Із заключним словом виступив здобувач наукового ступеня.
Спеціалізована вчена рада обрала з-поміж своїх членів лічильну комісію, і відбулося таємне голосування, за результатами якого всі присутні члени спеціалізованої вченої ради одноголосно висловилися за присудження архієпископові Епіфанію наукового ступеня доктора богословських наук.
Потім рада затвердила протокол лічильної комісії, і головуючий оголосив резолютивну частину рішення щодо присудження архієпископові Епіфанію наукового ступеня доктора богословських наук.
На цьому засідання завершилося.
Олександр Якович Мирончук,
кандидат богословських наук,
учений секретар спеціалізованої вченої ради
Київської православної богословської академії
{gallery}/2012/09/doktor{/gallery}