27 лютого в актовій залі Київської православної богословської академії старший викладач кафедри церковно-практичних дисциплін протоієрей Андрій Дудченко виступив з відкритою лекцією на тему «Нові офіційні видання богослужбових книг ПЦУ крізь призму ідей літургійного відродження». Викладач представив також свою нову книгу – монографію «Літургійний реалізм». Лектора представив аудиторії перший проректор КПБА протоієрей Ярослав Романчук.
Лекція була присвячена ідеям руху за літургійне оновлення, метою якого є залучення широкого кола вірян до активної участі в богослужінні. Ідеї літургійного відродження активно поширювалися на християнському Заході та Сході, в тому числі на теренах України, від початку ХХ ст. Заради поширення ідей літургійного відродження у православному середовищі багато працював прот. Олександр Шмеман, богослов’ю котрого присвячено монографію прот. А. Дудченка.
Основою літургійного відродження є «царське священство» вірян, укорінене в Христі – Первосвященику, та активна участь вірян у літургії. Літургійна реформа не мусить обмежуватися лише межами літургійних обрядів і звичаїв, а має впливати на повсякденне життя християн, наголосив лектор, посилаючись на праці професора диякона Миколая Денисенка.
Попри уяву, що православне богослужіння не змінюється, а наше завдання – лише точно відтворювати те, що нами було успадковане, для автентичної візантійської традиції притаманні постійні зміни. Ці зміни є ознакою того, що наша традиціє є не мертвим скарбом, а живим надбанням, вона має відповідати запитам часу і новим викликам, які постають перед громадою, зауважив лектор.
Головним змістом лекції було пояснення сенсу змін та виправлень у нових виданнях літургійних книг ПЦУ, передусім Служебника, підготованого Богословсько-літургічною комісією та схваленого Синодом Православної Церкви України.
Ці зміни стосуються служіння літургії з відкритими царськими вратами, ектенії та молитви за оголошених, тропаря Третього часу в анафорі, вставки фрази з анафори літургії свт. Іоана Золотоустого до анафори літургії свт. Василія Великого та деяких інших виправлень.
Наприкінці лектор окреслив перспективу роботи заради оновлення євхаристійного життя громад, зокрема, наголосив на неможливості брати участь у Божественній літургії без причащання, особливо для кліриків, які співслужать, але також і для вірян, та поділився досвідом відокремлення таїнства Сповіді від Причастя, відповідно до практики Церков грецької традиції.
