5 березня 2010 року, з благословення Високопреосвященнішого митрополита Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Димитрія, у бібліотеці Київської православної богословської академії відкрито книжкову виставку до дня народження великого українського поета, художника, мислителя Т.Г.Шевченка та з нагоди 150-річчя виходу повного друкованого видання «Кобзаря» 1860 року.
Основу експозиції складають рідкісні видання «Кобзаря» та творів про Тараса Шевченка, які були заборонені в радянські часи та видані за кордоном. Особливо цікавими, за словами бібліотекарів Академії священика Павла Мельника та Олексія Гончаренка, є дослідження шевченкіани митрополита Іларіона (Огієнка) «Релігійність Тараса Шевченка» (Вінніперг, 1964 р.), професора Івана Власовського «Образ Тараса Шевченка в світлі релігійної думки» (Нью Йорк, 1961 р.), Леоніда Білецького «Віруючий Шевченко» (Вінніперг, 1949 р.), та багато інших.
Привертають увагу і самі твори Тараса Григоровича, видані за кордоном, котрі не пройшли імперської та радянської цензури: «Поезії Т.Г.Шевченка заборонені в Росії» (Женева, 1890 р.), «Кобзар» (Регенсбург, 1946 р.), «Повісті» (Берлін, 1922 р.)…
Також на виставці експоновано багато раритетних видань «Кобзаря», що містяться у приватній колекції протопресвітера Семена Гаюка, котра зберігається у фонді академічної бібліотеки.
Життя Тараса Шевченка проходило в один із найскладніших і найдраматичніших періодів в історії нашого народу – в часи кріпаччини. Доля Шевченка своїм трагізмом була схожа на долю України. Сорок сім прожитих років він провів у кріпацтві і з них більше десяти – у жорстоких умовах заслання, але всім своїм життям Тарас Григорович довів, що любов до рідної землі, до свого народу не вимірюється ніякими благами і почестями. Така любов здатна витримати великі випробування і страждання. Ду б він не був – в далекому Петербурзі чи оренбурзькому засланні – серцем і душею Кобзар завжди був з Україною. Велика любов до рідного краю пробудила в ньому непримиренність до гноблення народу. Поету гірко, коли «латану свитину з каліки знімають… А он розпинають вдову за подушне, а сина кують…» Це був його біль, коли «під тином опухла дитина, голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне…» Непримеренний ворог царського самодержавства, письменник закликає Україну до незалежності. Своєю творчістю Великий Кобзар навчає нас любити Україну, нашу віру, наш народ, усе робити, для того, щоб наша держава процвітала.
Інформація: П-ХмЄВ
–
–
–
–
–
–
–
–
