Святителю отче Філарете моли Бога за нас
15 жовтня 2014 року з благословення митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського Епіфанія в конгрегаційній залі Київської православної богословської академії (КПБА) відбувся круглий стіл «Постать святителя Філарета (Амфітеатрова) митрополита Київського і Галицького в історії Української Православної Церкви» присвячений 225-ій річниці від дня народження та 20-ій річниці від дня знайдення його нетлінних мощей і причислення до лику святих.
Модератором заходу, який зібрав усіх хто цікавиться цією непересічною особистістю, виступив протоієрей Віталій Клос, проректор з наукової роботи та завідувач кафедри церковної історії КПБА, який виступивши з вступним словом згадав про працю та старання святителя Філарета у відношенні до Свято-Михайлівської Золотоверхої святині, де було здійснено капітальний ремонт всього собору й дзвіниці, влаштовано нову срібну з позолотою раку і сінь для великомучениці Варвари (1847 р.). Все це було звершено також завдяки пожертвам благодійниці Анни Орлової Чесменської.
З головною доповіддю виступив протоієрей Миколай Йосифчук, кандидат богословських наук, настоятель храму святого Олександра Невського в м. Києві. У своєму виступі отець Миколай здійснив ґрунтовний огляд життя та діяльності святителя Філарета акцентуючи особливу увагу на його наслідуванні свого покровителя Філарета Милостивого. Це проявилося, як у його бажанні жити та молитися Богу в Лаврських стінах разом із преподобними, що спочивають у печерах, а не в Софіївському кафедральному соборі, так і милостивим ставленням до всіх бідних і знедолених, які завжди наповнювали його митрополичі покої, яких ніяк не могли прогнати іподиякони, бо праведний муж наголошував на тому, що не потрібно дивитися на їх зовнішній стан, а на чистоту духовну. Протоієрей Миколай розповів і про окремі особливі випадки з життя святителя, які свідчать про його любов до простих людей та строгість по відношенню до дисципліни церковної. Учасники заходу дізналися і про особливості останніх днів його життя, упокоєння, канонізації та вшанування як святителя Філарета та схимника Феодосія (23 жовтня святкується день перенесення мощей). Адже для всіх хто прийшов на похорон стало новиною те, що старець був пострижений у схиму своїм духівником схиархімандритом Парфенієм.
Ірина Миколаївна Преловська виступила з доповіддю в якій розповіла про значення святителя Філарета у побудові храму на честь святого рівноапостольного князя Володимира у Києві через що виникла навіть суперечка із владою, яка бажала спорудити тільки пам’ятник рівноапостольному Володимиру. Позиція митрополита Філарета була непохитною. Він відмовився навіть освятити місце під пам’ятник говорячи, що «святий Володимир руйнував ідоли… найкращим пам’ятником йому буде храм на його честь». Все ж за наполягання святителя, який неодноразово звертався до Св. Синоду, було отримано дозвіл на будівництво цієї визначної святині, але тільки на кошти, які будуть зібрані православною громадою.
Аспірант Микола Федорук порівняв соборний устрій Церкви із синодальним, який діяв в РПЦ близько 200 років, сказавши про невпорядкованість і недоліки останнього з точки зору канонічного права. Після цього почалося обговорення особливостей синодального устрою в РПЦ, який не сприймався святителем Філаретом, бо після одного прикрого інциденту він більше ніколи не їздив на його засідання. Адже дуже часто обер-прокурор Св. Синоду будучи атеїстом не скривав цього.
Доповідь, насичену цікавими фактами запропонувала Тетяна Іванівна Котенко, яка висвітлила думки та порівняла погляди двох святителів Філаретів (Амфітеатрова та Дроздова) щодо перекладу книг Священного Писання на російську мову. Святитель Філарет (Амфітеатров) висловлював «консервативні погляди» в цьому питанні й був проти такого перекладу, бо це породить потребу в аналогічних перекладах українською та білоруською мовою. Крім цього дослідниця сказала про 150-ти річний ювілей перекладу книг Священного Писання на українську мову Морачевського (звершений у 1860 – 1864 рр.). Саме у 1864 році цей переклад був надісланий до Св. Синоду й став, за словами науковця, причиною імперського Валуєвського указу щодо переслідувань української мови. За словами пані Тетяни, на щастя в бібліотеці академіка Нікітенко, до сьогодні зберігся повний переклад Морачевського, який на жаль ще до цього часу не побачив світ. Зараз він знаходиться у Томському університеті разом з цілою бібліотекою академіка, яку було подаровано цьому навчальному закладу його вдовою.
Завершився круглий стіл жвавим обговоренням питань з церковної історії до якого долучилися завідувач кафедри церковно-практичних дисциплін КПБА Святослав Михайлович Чокалюк, викладач Київського Національного торгово-економічного університету Тетяна Віталіївна Дубовик, кандидат економічних наук та інші присутні з побажанням зустрітися на наступному заході присвяченому святому рівноапостольному князю Володимиру Великому, який відбудеться 15 грудня 2014 року. Адже наступний рік є ювілейним – 1000 років з часу упокоєння Хрестителя Руси-України.
Протоієрей Віталій Клос,
доктор церковно-історичних наук, професор