14 жовтня 2018 року, в день свята Покрови Божої Матері, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, на майдані перед Софіївським собором, взяв участь у подячному молебні за благодіяння, які Бог подає Україні та Православній Українській Церкві.
Його Святість супроводжували Патріарший намісник, митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, архієпископ Вишгородський Агапіт, архієпископ Дрогобицький і Самбірський Яків, єпископ Васильківський Лаврентій, духовенство та численні віряни.
На молебні було присутнє керівництво держави на чолі з Президентом Петром Порошенком, якого супроводжувала дружина Марина. Приєдналися до події і представники українських Церков і громадських організацій, військовослужбовці, політики, діячі культури та велика кількість небайдужих громадяни.
На початку заходу були виголошені урочисті слова та вітальні промови. Після виступу Глави держави до присутніх звернувся Предстоятель Київського Патріархату: “Вельмишановний Петро Олексійович Порошенко, Президент України, шановна наша влада, дорогі захисники Вітчизни, дорогі браття і сестри. Я від імені нашої Церкви Київського Патріархату поздоровляю вас зі святом Покрову Божої Матері, Днем захисника України, а найбільше, з одержанням перемоги в отриманні автокефалії Української Церкви. Отримання автокефалії Української Церкви – це епохальна перемога, яку ми отримали протягом 1030-ти років існування Православної Церкви на нашій землі.
Боролись довго, жорстоко, багато хто віддав життя, а автокефалії не мали. І нарешті Господь створив умови такі, що іншого шляху, як дарувати Україні автокефалію – нема. Тому ми вдячні насамперед Вселенському Патріарху Варфоломію за його мужність, тому що ви знаєте, які козні Москва направляє проти Вселенського Патріарха. Ми вдячні нашому Президенту, тому що завдяки його мудрості і силі волі ми маємо автокефальну Українську Церкву. Але не тільки Президент працював у цьому напрямку, вся Україна боролась за те, щоб Вселенський Патріарх надав автокефалію Українській Церкві. Але початок боротьби за автокефалію поклали ми на Соборі 1-3 листопада 1991 року. Тоді ми прийняли рішення, що нас не задовольняє “самостійність і незалежність в управлінні”, які були надані Московським Архієрейським собором нашій Церкві. Чому не задовольняє? А тому що ми стали незалежною Державою 24 серпня 1991 року. І через декілька місяців ми прийняли таке рішення: в Україні повинна бути автокефальна Церква.
Ось з того часу почалася боротьба проти мене, як ініціатора цієї автокефалії. Але я знав, що це московська неправда, та неправда, яку вони застосовували не тільки по відношенню до мене, а й по відношенню до всіх, хто боровся за незалежну Україну і за автокефальну Церкву. І ми, незважаючи на протидію Москви, незважаючи на зраду, яку ми витерпіли, ми стояли за автокефалію. Тепер ми отримуємо те, чого ми хотіли. Вселенський Патріарх надає нам автокефалію. Яке це має значення для України? Величезне значення! Без незалежної Церкви, незалежної держави не може бути. І ця війна, яка іде на сході, іде тому, що тут є п’ята колона, яка підтримує Росію, підтримує Путіна.
Тому ми і наполягаємо, щоб в Україні була одна Українська Церква. Не три, а одна: помісна автокефальна незалежна, яка буде служити своєму народу. Ми раді тому, що патріотичні Церкви підтримали нашу армію. Сьогодні ми можемо пишатися нашою армією, бо вона боєздатна і може захистити нашу землю. Невипадково в Москві переполох – збирають раду безпеки. А що трапилося? А трапилось те, що Вселенський Патріарх хоче утворити в Україні автокефальну Церкву. А причому тут рада безпеки Росії? Значить, це має значення? Має!
Тому ми особливо повинні наполягати не тільки прийняти рішення про автокефалію, а створити автокефальну Церкву. Бо сьогодні ми ще не з’єднані, ми ще різні, а нам треба бути єдиними, однією силою, однією Церквою, а не трьома Церквами. І ми, як досягли автокефалії, так досягнемо і об’єднання всіх православних Церков в одну, незважаючи на те, що протидії будуть, і ми передбачаємо ці протидії. Але нехай вороги наші знають, що ми і тут переможемо, і створимо одну Українську Православну Церкву на чолі з Київським Патріархом. Бо багато хто думає, що а може не Патріарх, а Митрополит? Ні! Ні! Україна достойна мати свого главу Патріархом. Іншого ми не хочемо знати.
В цей урочистий день, коли ми святкуємо Покров Божої Матері, ми відчуваємо, що Божа Матір завжди покривала український народ. Вона допоможе нам і нашого ворога на сході подолати. І ми знаємо, не віримо, а знаємо, що перемога незабаром. Ще хочу подякувати особливо нашим воїнам, які показали таку любов, про яку сказав Господь Ісус Христос, що немає ніхто більшої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх. А скільки тисяч кращих синів і дочок України віддали своє життя за нашу волю? І ми не даремно в Гімні співаємо: “Душу й тіло ми положим за нашу свободу”. Ми дійсно покладаємо і душу, і тіло за нашу свободу. Покладаємо тому, що з нами Бог, а з нами Бог, тому що з нами правда.
Ядерну зброю віддали? Хто віддав із ядерних держав свою ядерну зброю крім України? Про що це свідчить? Про миролюбність. І що, Господь не бачить нашу миролюбність? Бачить. А раз бачить, то і захистить, і захищає. Тому – Слава Україні!”
По закінченню виступів відбувся і сам подячний молебень, за яким співав хор Київської православної богословської академії.
