Пасія у академічному храмі ап. і єв. Іоана Богослова

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа

“В сьогоднішньому Євангелії ми з вами чули як євангелист Марк передає нам події останніх днів земного життя Ісуса Христа. Господь перетерпів зраду свого ученика, Господь перетерпів знущання, побиття, катування і Господь піднявся на Голгофу для того, щоб прийняти те, що в юдейському суспільстві вважалося найбільшим прокляттям – розіп’яття на хресті і животворчу добровільну смерть. І ми з вами сьогодні, браття і сестри, стоїмо перед хрестом Христовим і згадуємо ті жахливі події. Натовп юдеїв кричав: «розіпни, розіпни… кров Його на нас і на дітях наших» (Мф. 27: 25). І, дійсно, кров Спасителя на всіх нас, але для одних вона пролита на осудження, а для інших – стала джерелом життя. Господь казав нам: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16: 24). І це слідування за Христом є радістю і упованням кожного істинного християнина. Преподобний старець Паїсій Святогорець у своїх настановах закликає людей кожен тиждень життя проживати так, ніби переживаємо Страсний тиждень Христа Спасителя. Закликає в середу згадувати зраду Юди, в четвер – переноситися в Сіонську Горницю і споживати з Христом Тайну Вечерю, в п’ятницю – молитися з Христом в Гефсиманському саду, в суботу – оплакувати Христа розіп’ятого разом із жінками-мироносицями і тоді, кожна неділя для нас буде, дійсно, Пасхою Христовою і дійсно Христовим Воскресінням.
Коли понад дві тисячі років тому, Господь разом зі своїми учениками, наближався до Єрусалима, то Він висловив пророцтво про швидку Свою смерть в цьому місті. І ученики всі сказали підемо й ми помремо з Ним, а апостол Петро сказав, що навіть якщо йому прийдеться перетерпіти смерть, то він ніколи Христа не зречеться. Але сталося не так, як говорили апостоли, але так, як говорив Господь згадуючи старозавітні пророцтва: «Уражу пастиря, і розбіжаться вівці» (Мф. 26: 31).
Сьогодні Господь кожного із нас привів до цього храму. І сьогодні кожен із нас знову, і знову згадує ті страшні, а водночас і святі для нас події. І дійсно, минув деякий час відтоді, як Господь увійшов в Єрусалим, і всі розбіглися. Він залишився Сам, а за хрестом Його на Голгофу слідували тільки Іоан Богослов і Пресвята Богородиця. А пройшло ще трохи часу і всі апостоли, окрім Іоана Богослова, перетерпіли мучеництво. Але вони не зумисне шукали цього мучеництва, а проповідували Христа розіп’ятого і воскреслого, а світ, який цієї проповіді не прийняв, віддав їх на це. Бо як говорить святитель Григорій Богослов: «Закон мучеництва полягає в тому, аби не шукати постійно подвигу мучеництва і не втікати від нього коли він настане, бо в першому випадку ми грішимо надмірною самооцінкою, а в другому – малодушністю». Господь кожного із нас веде до храму, як і кожного із нас Господь веде до спасіння. І свята Церква всім нам пропонує засоби для досягнення цієї мети. Засоби ці прості і легкі – це взяти свого хреста і йти за Христом, бути милосердним по відношенню до ближніх, прощати їх і у них просити прощення. Якщо володіють нами якісь спокуси, то падати на коліна і читати Святе Писання. Заповіді ці не важкі і всі вони зводяться до любові до Бога і до любові до ближніх. І якщо ми будемо дотримуватися цих заповідей, якщо ми будемо їх виконувати, то ми засвідчимо, що Христос найперше перебуває у нашому серці, а отже ми покажемо себе достойними зустріти не тільки те свято, до якого нас Великий Піст готує, а ми покажемо себе достойними зустріти Христа у невечірній день Царства Його. Амінь”.