27 грудня аспіранти 1-го року навчання з благословення єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія, ректора Київської православної богословської академії, на чолі з викладачем та регентом академічного хору священиком Петром Бойком, Андрієм Івановичем Дигідем, вирушили у триденне паломництво святинями України.
27 грудня аспіранти 1-го року навчання з благословення єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія, ректора Київської православної богословської академії, на чолі з викладачем та регентом академічного хору священиком Петром Бойком, Андрієм Івановичем Дигідем, вирушили у триденне паломництво святинями України.
Перша святиня, яку відвідали аспіранти – Манявський Хресто-Воздвиженський монастир – український Афон. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, вкритими вічнозеленими смереками, з цілющою джерельною водою, поблизу с. Маняви на Івано-Франківщині. Це унікальне святе місце – найдавніший в Українських Карпатах діючий православний монастир Київського Патріархату. Скит, окрім Хресто-Воздвиженського собору, мав кілька церков. На літургію і молитви православний люд скликали 16 дзвонів, найбільший важив понад 600 кілограмів. Ще за життя засновника Скиту тут постали школи богослів’я, іконопису та восьмиголосого співу з п’ятилінійною системою нотного запису. Є наукові підтвердження, що манявські ченці були першовідкривачами сучасної нотної грамоти для всієї православної частини Європи.
28 грудня у Хресто-Воздвиженському храмі була відслужена Літургія, яку очолював архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, за участю священика Петра Бойка та хористів Київської православної богословської академії. Після цікавої екскурсії аспіранти вирушили в дорогу до наступної української святині у с. Зарваниці (Тернопільської області, Теребовлянського району), як її ще називають “Греко-католицький Почаїв”.
Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з’явилася Божа Матір києво-печерському ченцю, що рятувався у 13 ст. від монголо-татарської навали. Розповідають, що колись у давнину тут оселилися ченці із Сербії. Вони побудували церкву, пізніше навколо церкви виросло село, яке одержало назву Сербаниця, – на згадку про те, що засноване воно було сербами, а з плином століть ця назва змінилася на Зарваницю.
Собор Зарваницької Божої Матері, надбрамна церква Благовіщення, чотириярусна дзвіниця, співоче поле на 50 тисяч місць. На території собору знаходиться цілюще джерело. Все це було побудоване заново і проведена реставрація до 2000-річчя Різдва Христового. Біля собору знаходиться чотириярусна дзвіниця заввишки 60-75 метрів. На ній встановлено п’ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польша). Ця дзвіниця вражає своєю величчю. Паломникам із Києва була надана можливість відслужити молебень до Пресвятої Богородиці. Після молитви гостей пригостили вечерею, а після цього всі відійшли до сну.
29 грудня паломники з ласки Божої вирушили до Почаївської лаври – найбільшої православної святині Волині й другої після Києво-Печерської лаври в Україні. Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преподобних Іова та Амфилохія Почаївських, а також печера преподобного Іова. Помолившись, а також помилувавшись красою, яку створив Господь аспіранти вирушили до джерела святої Анни. За переказом , тут з’явилась ікона св. Праведної Анни.
На місці появи ікони спочатку була побудована капличка: в ній зберігалася святиня. З того часу тут забило цілюще джерело. На протязі віків православні звідусіль приходили до джерела, щоб зануритися в його священні води та одержати зцілення від своїх недугів. В часи масового атеїзму капличку закрили, а само джерело заховано міцною кришкою, землею та бетонними плитами. Та з промислу Божого тут пробилася вода і утворила джерело. Коли його знову засипали, вода вдарила з новою силою. І поряд виник потік, даруючи життя й оновлення всьому живому. Зусиллями селян були розчищені зруйновані святі джерела, оновлено фундамент у вигляді трьох потоків, якими вільно потекла вода. 1991 року закінчено спорудження нової камяної невеликої церкви на честь праведної Анни. Деревяний поміст навкруг джерел замінено плитами та поствлений колодязь для освячення води. З другого боку церкви облаштовано заглиблення, що іменують тут озером св. Анни, в яке після молитви окунаються віруючі люди.
Як розповіли нам, завжди, в будь-яку пору року вода в джерелі має температуру – 6 градусів за Цельсієм. Навіть немовлят занурюють у воду, аби зцілити їх від недуги чи загартувати, стимулювати життєві сили. До речі, вийшовши з води, відчуваєш незвичайне тепло в усьому тілі, навіть жар у супнях ніг. І дивно – ніхто не простуджується.
Набравшись сил паломництво продовжили до Рівненщини у Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах у с. Пляшева. 1914 р. тут було облаштовано та уквітчано найбільшу в Україні могилу козаків та селян, що загинули під час Берестецької битви 1651 р. Так було покладено початок створенню духовно-меморіального комплексу “Козацькі Могили”. Після захоплюючої екскурсії, яку провів ігумен монастиря Григорій, священик Петро Бойко разом з братією відслужили молебень Пресвятій Богородиці, дякуючи Господу Богу за всі Його ласки і щедроти. З словами у серці: “Слава Богу за все”, аспіранти вирушили на святу землю Київську.
Перша святиня, яку відвідали аспіранти – Манявський Хресто-Воздвиженський монастир – український Афон. Ця древня святиня розташована між гірськими скелями Карпат, вкритими вічнозеленими смереками, з цілющою джерельною водою, поблизу с. Маняви на Івано-Франківщині. Це унікальне святе місце – найдавніший в Українських Карпатах діючий православний монастир Київського Патріархату. Скит, окрім Хресто-Воздвиженського собору, мав кілька церков. На літургію і молитви православний люд скликали 16 дзвонів, найбільший важив понад 600 кілограмів. Ще за життя засновника Скиту тут постали школи богослів’я, іконопису та восьмиголосого співу з п’ятилінійною системою нотного запису. Є наукові підтвердження, що манявські ченці були першовідкривачами сучасної нотної грамоти для всієї православної частини Європи.
28 грудня у Хресто-Воздвиженському храмі була відслужена Літургія, яку очолював архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, за участю священика Петра Бойка та хористів Київської православної богословської академії. Після цікавої екскурсії аспіранти вирушили в дорогу до наступної української святині у с. Зарваниці (Тернопільської області, Теребовлянського району), як її ще називають “Греко-католицький Почаїв”.
Для християн усього світу Зарваниця добре відома чудотворною іконою і цілющим джерелом, біля якого з’явилася Божа Матір києво-печерському ченцю, що рятувався у 13 ст. від монголо-татарської навали. Розповідають, що колись у давнину тут оселилися ченці із Сербії. Вони побудували церкву, пізніше навколо церкви виросло село, яке одержало назву Сербаниця, – на згадку про те, що засноване воно було сербами, а з плином століть ця назва змінилася на Зарваницю.
Собор Зарваницької Божої Матері, надбрамна церква Благовіщення, чотириярусна дзвіниця, співоче поле на 50 тисяч місць. На території собору знаходиться цілюще джерело. Все це було побудоване заново і проведена реставрація до 2000-річчя Різдва Христового. Біля собору знаходиться чотириярусна дзвіниця заввишки 60-75 метрів. На ній встановлено п’ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польша). Ця дзвіниця вражає своєю величчю. Паломникам із Києва була надана можливість відслужити молебень до Пресвятої Богородиці. Після молитви гостей пригостили вечерею, а після цього всі відійшли до сну.
29 грудня паломники з ласки Божої вирушили до Почаївської лаври – найбільшої православної святині Волині й другої після Києво-Печерської лаври в Україні. Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преподобних Іова та Амфилохія Почаївських, а також печера преподобного Іова. Помолившись, а також помилувавшись красою, яку створив Господь аспіранти вирушили до джерела святої Анни. За переказом , тут з’явилась ікона св. Праведної Анни.
На місці появи ікони спочатку була побудована капличка: в ній зберігалася святиня. З того часу тут забило цілюще джерело. На протязі віків православні звідусіль приходили до джерела, щоб зануритися в його священні води та одержати зцілення від своїх недугів. В часи масового атеїзму капличку закрили, а само джерело заховано міцною кришкою, землею та бетонними плитами. Та з промислу Божого тут пробилася вода і утворила джерело. Коли його знову засипали, вода вдарила з новою силою. І поряд виник потік, даруючи життя й оновлення всьому живому. Зусиллями селян були розчищені зруйновані святі джерела, оновлено фундамент у вигляді трьох потоків, якими вільно потекла вода. 1991 року закінчено спорудження нової камяної невеликої церкви на честь праведної Анни. Деревяний поміст навкруг джерел замінено плитами та поствлений колодязь для освячення води. З другого боку церкви облаштовано заглиблення, що іменують тут озером св. Анни, в яке після молитви окунаються віруючі люди.
Як розповіли нам, завжди, в будь-яку пору року вода в джерелі має температуру – 6 градусів за Цельсієм. Навіть немовлят занурюють у воду, аби зцілити їх від недуги чи загартувати, стимулювати життєві сили. До речі, вийшовши з води, відчуваєш незвичайне тепло в усьому тілі, навіть жар у супнях ніг. І дивно – ніхто не простуджується.
Набравшись сил паломництво продовжили до Рівненщини у Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах у с. Пляшева. 1914 р. тут було облаштовано та уквітчано найбільшу в Україні могилу козаків та селян, що загинули під час Берестецької битви 1651 р. Так було покладено початок створенню духовно-меморіального комплексу “Козацькі Могили”. Після захоплюючої екскурсії, яку провів ігумен монастиря Григорій, священик Петро Бойко разом з братією відслужили молебень Пресвятій Богородиці, дякуючи Господу Богу за всі Його ласки і щедроти. З словами у серці: “Слава Богу за все”, аспіранти вирушили на святу землю Київську.
священик Петро Бойко,
викладач та регент хору КПБА
викладач та регент хору КПБА