З Академією Київського Патріархату у відомого художнього керівника і головного диригента Київського Симфонічного оркестру і хору Роджера МакМерріна давня дружба. Не вперше він гостює в Академії. Подарував кілька християнських видань англійською мовою для академічної бібліотеки. Його публічні лекції з історії західноєвропейської та американської класичної та сучасної духовної музики користуються увагою не тільки учасників академічних церковних хорів, а й усіх студентів Київської Православної Богословської Академії.
Ось і в перших числах березня маестро Роджер завітав в богословську академію Київського Патріархату, щоб прочитати чергову лекцію на інтригуючи тему: «Чи помирає духовна музика у сучасному бездуховному світі?» Прикінцева відповідь на це запитання у Роджера була негативна: музика ця не помирає, тому що не може померти ніколи! Біля її джерел були великі творці псалмів, кантат, ораторій Микола Дилецький, Дмитро Бортнянський, Йоган Себастьян Бах, Вольфганг Амадей Моцарт, Йозеф Гайдн та інші славетні композитори минулого. Якраз маловідомі сторінки їхньої музичної творчості розкрив у своїй лекції маестро Роджер. Він ілюстрував свою розповідь прикладами з їх композиторської та виконавської діяльності, вмикаючи записи музики у виконанні Київського Симфонічного оркестру і хору.
Сама манера читання лекції була суто американською: лектор не стояв за трибуною, він виходив у зал, викликав студентів до себе, пробував виконувати музичні фрагменти на піаніно, ставив студентам запитання, домагався їх відповіді і сам доповнював ці відповіді. Основною тезою його лекції було те, що в основі музичної сакральної творчості лежать ті самі божественні принципи гармонії і симетрії, що й в основі сотворення Богом Всесвіту, галактик, зірок, планет, в тому числі і нашої земної кулі та людської цивілізації на ній.
Гострій критиці піддав американський диригент сучасну західну бездуховну рок-музику, позбавлену гармонійності, симетрії, «золотого січення» надихаючої краси і духовності. Він остеріг студентів нашої Академії не захоплюватися усім тим, що йде безбожного і секуляризованного із масової псевдокультури Заходу.
Дмитро Степовик,
професор КПБА