Святкові заходи, традиційно, розпочалися зі святкового всенічного бдіння 8 жовтня 2016 року в храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, яке очолив ректор КПБА та Патріарший намісник митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній.
Святкові заходи, традиційно, розпочалися зі святкового всенічного бдіння 8 жовтня 2016 року в храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, яке очолив ректор КПБА та Патріарший намісник митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній у співслужінні керуючого справами Київської Патріархії та намісника Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископа Вишгородського Агапіта, першого проректора КПБА протоієрея Олександра Трофимлюка, кліриків академічного храму – викладачів КПБА – та братії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря – студентів і аспірантів КПБА у священному сані.
{gallery}bogoslova16{/gallery}
Фото – Роман Холодов
9 жовтня 2015 року – у сам день пам’яті святого апостола і євангелиста Іоана Богослова – актовий день КПБА – у названому вище храмі святкову Божественну літургію очолив Предстоятель УПЦ Київського Патріархату Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Йому співслужили ректор КПБА та Патріарший намісник митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній, секретар Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, керуючий справами Київської Патріархії та намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископ Вишгородський Агапіт, перший проректор КПБА протоієрей Олександр Трофимлюк, ректори та представники вищих духовних навчальних закладів УПЦ Київського Патріархату, викладачі, студенти й аспіранти КПБА та братія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у священному сані.
Під час причастя духовенства проповідував студент 4-го курсу КПБА Занько Ярослав, а наприкінці літургії – Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет:
«В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.
Дорогі браття і сестри!
Насамперед поздоровляю всіх парафіян святого храму цього, студентів і викладачів з храмовим святом на честь апостола і євангелиста Іоана Богослова.
Іоан Богослов не випадково називається апостолом любові. Чому не Петро, не інші апостоли і євангелисти називаються апостолом любові, а тільки Іоан? Кому Господь Ісус Христос доручив доглядати свою матір? Петру, верховному апостолу? Ні. Доручив Іоану. А чому Іоану? А тому, що він любив більше за всіх Господа. І Господь всіх любить, а в євангелії від Іоана сказано: «Ученик, якого любив Ісус Христос». Хіба він Петра не любив? Любив, але не так як Іоана. Значить навіть Бог і то не однаково любить кожну людину і це видно на апостолах. І тому апостол Іоан більше всього і в Євангелії, і в своїх посланнях говорить про Бога як Бога любові. І послання свої він пише про любов і коли став уже старим і не міг багато говорити, то повторював одне й те саме: «Діти, любіть один одного».
І дійсно, дорогі браття і сестри, що любов є сутністю нашого життя людського, бо ми і створені заради любові Божої, і покликані жити в любові, бо в цьому полягає блаженство. Там, де любов, – там є щастя, там є мир, радість і все, де є любов. Навіть якщо людина живе і в бідності, і в стражданнях, але якщо серце наповнене любов’ю, то вона блаженствує, незважаючи на те, що людина бідна і живе в тяжких умовах. Тому що блаженство не залежить від багатства. Людина може бути багатою і володіти величезними багатствами, але не мати в середині себе любові і тому блаженною така людина називатися не може. Господь всіх нас не тільки закликає любити один одного. Пам’ятаєте із Євангелія, коли один багатий юнак прийшов і запитав: «Яка найбільша Заповідь?» Що Ісус Христос сказав? «Найбільша Заповідь – полюби Господа Бога твого всією істотою і ближнього твого як самого себе», а Іоан уточнює, що Бога не може любити людина, яка не любить ближнього. Тому він і каже: «Як ти можеш любити Бога, якого не бачиш якщо ти не любиш ближнього твого, якого ти бачиш». Тому спочатку треба виявити любов на ближньому і найперше треба виявляти любов у сім?’ї: чоловік повинен любити жінку, жінка – чоловіка, батьки – дітей, діти – батьків. І там ця любов зароджується, там вона виховується, там вона набирає силу. А далі ця любов, яка зародилася і виросла в сім’ї, – вона потім розповсюджується на народ свій. І дійсно це так, коли ми не любимо, то Господь спонукає нас, спонукає обставинами життя. Створює нам такі умови, що ми страждаємо. І в цих умовах страждання ми змушені звертатися до Бога. Коли людина багата, то думає, що Бог їй не потрібний, бо вона сама може себе забезпечити. А ось коли допомоги немає ні звідкіля, ось тоді людина звертається до Бога. Тому і нам Господь створив умови на Сході, що люди страждають. А чому страждають там, на Сході, а не страждають на Заході? Яка причина? А причина та, що на Західній Україні люди релігійні, віруючі, щонеділі ходять до Церкви, моляться, про Бога згадують, а на Сході не так: храмів набудували багаті багато, і красиві храми, а людей там мало в храмах, пусті. Так ось щоб вони ходили до храмів і любили Бога, то Господь створив їм умови, що вони змушені каятися в своїх гріхах і звертатися до Бога.
Ось нам розповіли, коли ми були недавно в АТО, про те, який стан серед населення окупованого Донбасу. Одна жінка, молода, шуміла в натовпі і чимось була незадоволена і до неї підійшов чоловік й каже: «Я можу тобі допомогти». Вона відповідає: «Не треба мені допомоги. Я розкаююсь, що голосувала за цю Донецьку Народну Республіку. Я каюсь в цьому, що я вчинила несправедливо, не вірно». Тобто через страждання вона кається, а кається значить звертається вже до Бога – це є процес, який відбувається зараз на всьому Сході. Господь перероджує людей, навертає їх до Бога. Так само як нас в далекі часи Другої світової війни через війну теж навертав до Себе і стали відкривати храми, не будували, але дозволяли молитися в них, тобто відбувалося відродження релігійності, відродження віри. Так і тепер через ці страждання і все це веде до того, щоб люди любили один одного. І ця любов виявляється тепер не тільки в тому, що молоді люди, люди зрілого віку йдуть на Схід захищати свою землю, знаючи, що вони можуть закінчити там своє земне життя, але не бояться і не бояться чому? Тому, що мають в серці любов до своєї землі, до своєї Батьківщини, до своєї сім’ї, тобто та любов, яка діяла і в апостолові Іоанові Богослові. Бо всі апостоли розбіглися, а один тільки він стояв на Голгофі. Чому він стояв? Тому що не боявся, а не боявся чому? Тому що любив. Так і ці воїни смерті не бояться, а не бояться тому що люблять свою землю, люблять свою сім’ю, люблять свою державу і тому віддають найдорожче ?– життя, із любові.
Так само й ті, які допомагають, співстраждають, а чому людина співстраждає? Тому що любить, бо якби не любила, то не співстраждала б, не допомагала б, пройшла мимо так само як пам’ятаєте Господь сказав притчу про милосердного самарянина: священик пройшов мимо людини, яка потрапила в руки розбійників і левит не звернув уваги, а один тільки звернув увагу. Чому цей самарянин звернув увагу? Тому що любив і Господь навів приклад цього самарянина тільки тому, щоб показати як треба любити, в чому полягає любов. Полягає в тому, щоб допомогти людині, яка страждає, але допомогти зі співстраждання, бо багато серед нас таких, які теж допомагають і храми будують, і іншу допомогу дають, але для чого? Для того, щоб прославляли їх. Мовляв, ось дивіться які ми добрі, які ми милосердні, то такі добрі справи Господь не приймає, бо вони робляться для слави і славу вони отримують. Тому Господь і сказав, що ви вже отримали нагороду, якої хотіли. Хотіли слави, заради слави робили? Робили, то й ви отримали і нагороди вам більше на небесах не буде. А ті, які роблять ці добрі справи зі співстраждання до людського горя, то ці мають дійсно любов і Господь нагородить таких.
Так ось зараз умови Господь нам створив такі, що ця риса спістраждання, любові до ближніх, може виявлятися. І ми повинні звертатися до Бога, щоб Господь укріплював наші серця в любові. Бо якщо будемо мати любов до ближніх, а від ближніх полюбимо і Бога, якого не бачимо, то нам буде гарантоване Царство Небесне. У вічне життя ввійдуть всі, а в блаженне вічне життя не всі увійдуть, а ось ті, які мають любов і будуть мати цю любов, ось ті в Царство Боже увійдуть, бо саме Царство Боже є Царство любові. Хто не любить – не може бути серед тих, які люблять.
Це ми, дорогі браття і сестри, повинні завжди пам’ятати і цією дорогою йти. І нехай в цьому нам насамперед допомагає Господь наш Ісус Христос своєю Божественною благодаттю за молитвами святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, бо він пройшов цей шлях, живучи на землі і закликає й нас, тому й завжди говорив: «Діти любіть один одного». Богу нашому слава на віки віків».
За літургією Патріарх Філарет рукоположив студента 5-го курсу КПБА іподиякона Володимира Войціха у сан диякона.
Під час богослужінням учора й сьогодні співав студентсько-аспірантський хор КПБА.
{gallery}bogoslova016{/gallery}
Фото – Роман Холодов
Після богослужіння, яке завершилось молебнем до небесних покровителів і заступників КПБА, а також молитвою за Україну, щоб Господь визволив Батьківщину від нашестя чужинців і подав українському народові мир і Своє благословення та уставними многоліттями, відбулося урочисте засідання в актовій залі Академії.
Зі вступним словом до присутніх звернувся митрополит Епіфаній, який зосередив увагу на здобутках КПБА за останній навчальний рік.
Зокрема, Владика ректор презентував нове видання Академії: «Вступ до богослів’я (Катехізис)» упорядником якого є старший викладач КПБА кандидат богословських наук Костянтин Олександрович Москалюк.
З вітальними адресами на ім’я Академії звернулися архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), професор кафедри церковної історії КПБА Ірина Миколаївна Преловська, гості – очільники духовних навчальних закладів УПЦ Київського Патріархату, що брали участь у богослужінні: завідувач богословського відділення КПБА при філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича протоієрей Микола Щербань, проректор Львівської богословської академії прот. Михаїл Сивак, декан богословського факультету Волинської православної богословської академії прот. Василь Лозовицький, в. о. ректора Івано-Франківського богословського інституту ігумен Феогност (Бодоряк), ректор Рівненської духовної семінарії прот. Віталій Лотоцький, в. о. ректора Дніпровської духовної семінарії прот. Сергій Нарольський.
За багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність та з нагоди 50-ліття Патріарх Філарет нагородив Преловську І. М. орденом Святої рівноапостольної княгині Ольги.
Наприкінці зі словом настанови до присутніх звернувся Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, наголосивши на вагомому внескові Київської православної богословської академії у справу зростання і зміцнення українського православ’я загалом та Української Православної Церкви Київського Патріархату зокрема, який передовсім полягає у виплеканні молодого єпископату та духовенства.
Урочистості завершилися концертом хору Київської православної богословської академії під керівництвом старшого регента Надії Леонідівни Купчинської, регента диякона Юрія Мигаля, та святковою трапезою.
{gallery}bogoslova2016{/gallery}
Фото – священик Іван Сидор
Церква.info